Запекла війна між Україною та Росією має завершитися єдиним результатом - перемога українських військ і видворення агресора з території України. Але навіть після завершення війни росія ще довго буде залишатися небезпекою для України. Лише участь у потужному воєнному альянсі дозволить українцям почуватися в безпеці. Про це та багато іншого в етері Апостроф TV розповів австралійський генерал-майор у відставці, що відповідав за весь військовий вишкіл та військову освіту в Австралії, та авторитетний військовий експерт МІК РАЯН.
- Більше року триває жорстока та цинічна повномасштабна війна, яку розпочала російська федерація. Багато за цей час змінилося. Як ви можете оцінити ситуацію станом на зараз щодо контрнаступального потенціалу Збройних сил України та наступального потенціалу країни-агресорки росії. Чого нам слід очікувати найближчими місяцями?
- Думаю що росіяни планували наступ у січні через схід України. Він був не таким масштабним, як очікувалося, а більш розосередженим Збройними силами України, проте був настільки ж кривавим, що і справді зміг обмежити просування росії. Загалом це добре. Збройні сили України, з одного боку, стримують наступ росії, одночасно готуючись до власних контрнаступів у найближчі місяці.
Читайте: Коли в Україні закінчиться війна і Путін отримає вирок: мольфарка назвала рік
- Ми усі розуміємо і знаємо, що Бахмут – одна з найгарячіших точок на фронті. Місто-фортеця завдяки героїзму та незламності наших захисників. Чи є безальтернативним рішення тримати Бахмут, і наскільки критичним для морально бойового духу може виявитися питання втрат української армії на цій ділянці і загалом?
- Це дуже складна ситуація. Я маю на увазі, що російські окупанти оточують Бахмут, вони завдають багато втрат українським захисникам, але Україна завдала набагато більше втрат армії рф. І насправді росії знадобилися набагато більше часу, щоб спробувати захопити Бахмут, ніж вони, ймовірно, очікували. Втрачено набагато більше солдатів, ніж вони сподівалися, і я очікую, що Збройні сили України та головнокомандувач використають це, щоб справді переконатися, що росіяни застосують там якомога більше своїх сил. Тому вони не можуть використовувати їх в інших місцях проти України. Можливо, буде момент, коли Україна вирішить вийти, але, схоже, цей момент ще не настав.
- За вашими словами, в австралійський доктрині сказано: "Відхід – це завдання, яке регулярно застосовується під час мобільної оборони або затримки для досягнення загальної мети, відновлення наступальних дій. До цього слід ставитися як до рутинної тактики, а не як до передвісника катастрофи". Отже ймовірний відхід українських захисників з Бахмута не буде передвісником катастрофи?
- Якщо Україна все-таки вирішить вивести свої війська, а я не знаю, чи вона це зробить і коли вона може вирішити, тому що вона хоче зберегти свої сили для майбутніх наступів. Я не думаю що це буде стратегічне питання. Так, завжди жахливо відмовлятися від власної території та своїх громадян. І ви знаєте, що президент буде це добре знати. Але це не була б стратегічна катастрофа і не означало би, що Україна взагалі програє війну. Це просто означало би, що Україна перегрупує свої сили, оскільки вона очікує перейти в наступ у майбутньому. Але ми не впевнені, що вони можуть взагалі відійти на цей момент. Росіяни ще не виграли битву під Бахмутом.
- Як ми вже казали, Бахмут – одна з найгарячіших точок на фронті, але ми також маємо пам'ятати інші міста. Якщо ми говоримо за Вугледар, за Авдіївку, що ви думаєте про ситуацію поблизу цих міст, а також про сценарії, що може бути далі?
- Росіяни, безумовно, намагаються вести наступальні дії там, а також у Кремінній. Вони не мають великого успіху, а досягають незначних успіхів, якщо такі взагалі є. Але Збройні сили України, зокрема, армія у цих операціях дійсно завдають шкоди російській армії. Отже, я очікую, що найближчого місяця російська армія може бути не в змозі витримати атаки ЗСУ у тому обсязі, в якому вони є.
- У них є відсутність чого саме? Зброї? Чи їхня армія вже не така сильна зараз?
- Вони втрачають багато солдатів, вони втратили багато техніки. Зокрема у Вугледарі вони втратили величезну кількість бронетехніки, а також першу лінію російських військ, включаючи морську піхоту. І це дуже шкодить армії. В якийсь момент у них закінчаться запаси, вони будуть обстріляні артилерією, і все завершиться під цим загальним наступом.
- Що ви думаєте про конфлікти всередині росії?
- На це цікаво дивитися. Особливо на деякі речі, які публічно Пригожин говорить про російську армію. У військовій організації ми хочемо досягти того, що називається єдністю командування. Тобто всі на одній стороні з єдиною метою. Російська армія і "Вагнер" явно не на одній хвилі, і публічні коментарі Пригожина, мабуть, дуже дратують високопоставлене російське військове керівництво і, ймовірно, путіна. Тому йому доведеться стежити в майбутньому за тим, що він говорить.
- Чи можна створити умови для перемоги України, я маю на увазі деокупацію усіх територій, вже в 2023 році? Якщо так, то що це за умови?
- Що ж, Україна має повернути свої території. Врешті-решт, вона має бути заново очищена від росії. Це все. Росія не збирається віддавати територію, яка незаконно захоплена в Україні, тож Збройним силам України доведеться відбивати територію у них на сході та півдні. Не варто забувати, що схід і південь дуже важливі для українського народу. І природно, що український народ хоче повернути всю цю територію: на Донбасі на півдні, і зрештою в Криму.
Читайте: Американський "крот" та контрнаступ ЗСУ: до чого призведе "злив" секретних документів Пентагону
- Деокупація Криму є неминучою складовою війни України проти російських загарбників. Ми розуміємо, що все залежатиме від того як відбуватиметься подальший хід війни. Але який саме шлях звільнення Криму бачите ви? Як це має відбуватися?
- По-перше, Україна мала би повернути свою територію на півдні: Херсонщина Запоріжжя. Цю територію треба повернути, тому що це була б важлива подія – передвісник звільнення Криму. Коли Україна відвоює свої південні території, вона зможе взяти під вогневий контроль далекобійною артилерією, ракетами та іншими військовими потужностями практично весь Крим. Сподіваюся, тоді росіяни можуть вирішити, чи варто залишатися в Криму. Це буде їх вибір, але загроза військового вторгнення також існувала б завжди. Але я думаю, що Крим буде потенційно останньою кампанією цієї війни. Коли українські війська зайдуть, то росіяни підуть, тому що вони більше не зможуть залишатися.
- Знаєте, чим більший страх росіян в Криму, тим глибші у них окопи, як ми кажемо. Перед нашим інтерв'ю ми говорили про ракети. Для нас великим розчаруванням є відсутність високоточної зброї більшої дальності для ураження російських командних пунктів і логістичних центрів у глибині російського тилу. Про це казав і екс-командувач армії США в Європі Бен Годжес. Як гадаєте, чому такі вагання з боку наших партнерів, адже високоточні боєприпаси великої дальності дозволять знищити міст до Криму через Керченську протоку, який був частково пошкоджений досі не з'ясованим вибухом у жовтні 2022 року?
- Я не бачу жодної причини, чому б в Україні не дати високоточні ракети великої дальності. По-перше, Збройні сили України повинні мати можливість націлитися на будь-яку російську мішень на українській території чи то на сході, чи на півдні або в Криму. Це їхній вибір, і вони повинні мати можливість зробити це. Я думаю, що деякі політики на Заході побоюються, що Україна може використати це для нападу на росію.
Гадаю, ми вже довели, що Україна була дуже відповідальною стороною з початку війни. Це справедлива боротьба, вона ведеться в рамках конвенцій і законів збройних конфліктів. Україна вирішила не атакувати російські цілі чи російські міста, тоді як росіяни робили це протягом усієї війни. Тож Україна довела, що є дуже відповідальним користувачем цих високоточних боєприпасів великої дальності, і потрібно їх надати.
- Я сподіваюся. Якими можуть бути наслідки для рф після ударів по російських авіабазах глибоко на території росії?
- Це цікаві атаки.
- Дрони, наприклад.
- Ми бачили, як дрон приземлився на російській літак і в Білорусі. Отже те, що Україна каже російським військовим, полягає в тому, що "ми можемо простягнути руку і торкнутися вас далеко, але ми будемо націлюватися лише на військовий потенціал, ми ніколи не будемо націлюватися на громадян чи цивільних осіб у росії, тому що ми – не росіяни".
-Так, це правда. Ми – не росіяни. Від початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від союзників десятків видів озброєння, а з кінця лютого в Україну вже почали надходити перші західні основні бойові танки Leopard 2 Ми поки що не бачимо їх на полі бою, але сподіваємося, що це станеться скоро. Як гадаєте, наскільки такі танки докорінно можуть змінити ситуацію на полі бою?
- Вони можуть мати дуже значний вплив. Я маю на увазі, що в Україні є багато своїх танків радянських часів, але чим більше ви ними користуєтеся – а ви використовували їх впродовж року – тим більше вони зношуються. Тож важливо одержати нові, свіжі танки, які мають дуже хороші оптику і системи озброєння, щоб мати можливість пробивати російську оборону, проникати глибоко в їхні тили, атакувати командування та управління, атакувати зосередження військ, атакувати центри матеріально-технічного забезпечення. Це дуже важливий потенціал, і він буде потрібний як на сході, так і на півдні для широкомасштабного відвоювання територій України під час майбутніх наступальних операцій.
- Крім того, Україні потрібні літаки. Один з найдосвідченіших військових льотчиків США Ден Гемптон, якого називають найсмертоноснішим пілотом F-16, озвучив ідею, яка допомогла б швидко перетворити повітряний простір над Україною на безпольотну зону для росіян. Він пропонує, аби пілотувати F-16 в Україні дозволили західним приватним льотчикам, і він готовий захищати українське небо особисто. Як вам така ідея? І як щодо австралійських льотчиків?
- По-перше, слід вітати зобов’язання Польщі та інших країн і їхні МіГ-29. Я маю на увазі, що українські літаки багато використовувалися. Літаки зношуються, тому ця допомога - це добре. Але зрештою українським ВПС знадобляться літаки, здатні зрівняти потенціал і перемагати. Російський Су-35 має дуже великий радіус дії, оскільки це зброя дуже великої дальності. І щось на кшталт F-16 може забезпечити те, що Україна може повернути своє небо, закрити його від будь-яких російських літаків, а потім використовувати свій власний повітряний простір для захисту в майбутньому наступі. Тому це важливо.
В українських ВПС є багато дуже хороших і досвідчених пілотів. Іноземні пілоти Україні насправді не потрібні. Я залишу це на розсуд політиків і президента Зеленського щодо того, чи хоче він запрошувати іноземних пілотів. Я вважаю, що навчання українських військових за кордоном є важливим з кількох причин. По-перше, це знімає певний тиск із системи підготовки Збройних сил України, яка дуже напружена. А також це відкриває солдатам різні можливості різних країн, що є добре, тому що вони можуть передати ці можливості у Збройних силах України. Цю програму НАТО може розширити, щоб навчити більше українських солдатів – чи то базова підготовка військових, чи то базова підготовка керівників чи навчання штабів, а також планування. Це дійсно важливий внесок, який можуть зробити багато країн. Я знаю, що Австралія та Велика Британія допомагають. Багато країн готують українських солдатів. Це буде важливою частиною остаточної перемоги України.
- Чи буде це продовжено?
- Я на сподіваюся. що це залишиться на якийсь час. Зараз не лише Британія з Австралією, а й інші країни, такі як Іспанія та Німеччина, навчають українських солдатів використовувати танки Leopard 2. Сполучені Штати навчають українців керувати батареями ракет Patriot та іншими системами, які вони надають Україні. Отже, це дійсно важлива програма. Імовірно, її слід продовжити та потенційно розширити у наступному році.
- Ви зазначали колись, що кожна країна середнього розміру з обмеженими ресурсами може багато чого навчитися у наших українських захисників. Навчитися чого саме, і що таке унікальне ви можете виокремити в нашій армії впродовж війни з російським агресором?
- Ми можемо багато чому навчитися в України та українських Збройних сил, нації, національної єдності. Тут є чим захоплюватися. Це також і національна стійкість. Наприклад, ваші телекомунікації були загартовані та продовжують працювати навіть попри те, що росіяни намагаються закрити їх. Ваші служби цивільної оборони та служби надзвичайних ситуацій можуть швидко відремонтувати свої лінії електропередачі після російських ракетних атак. Є багато прикладів. Робота пожежників і швидкої допомоги в жахливих умовах – це те, чого ми можемо навчитися.
А в армії дуже важлива здатність українських ЗСУ – швидко вчитися та адаптуватися на полі бою. Здатність охоплювати нові технології, такі як дрони, і поєднувати їх зі старими технологіями - дуже вражає. Є на що подивитися. Отже, є багато уроків не лише від військових, а й від нації, на які багато хто з нас може дивитися і не лише захоплюватися, а й принести в наші рідні країни.
- Поговоримо трохи про путіна. Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента росії володимира путіна. Що це означає?
- Це означає, що він більше ніколи не зможе виїхати за кордон. Я хотів би побачити його перед Міжнародним кримінальним судом, незалежно від того буде він чи ні, я не впевнений у цьому. Але я вважаю, що це символ того, що кожен російський військовий злочинець у цій війні, який готував злочини проти українського народу, ніколи більше не повинен почуватися спокійно. Ми ніколи не повинні припиняти полювати на них, як це робив Ізраїль із нацистами після війни. Ті, хто готував ці жахливі злочини проти українського народу, ніколи не повинні бути на волі, і на них завжди потрібно полювати.
- Але також ми бачимо що путін здійснив неочікувану поїздку до окупованого росією Маріуполя, українського Маріуполя після ордера МКС. Можливо, навіть ви бачили це фото – Гітлер у Маріуполі 1941 року і путін у Маріуполі у 2023 році. Що ви думаєте про мету цього візиту, і чи не здається вам, що це його остання подорож?
- Путін прокрався серед ночі, тож ніхто б не знав. Там не було вітальних натовпів для путіна, ніхто не вболівав за нього, коли він прибув. Ви знаєте, я думаю, що це дія людини, яка знаходиться у відчаї. Людини, яка не має сміливості відвідати свої війська на передовій, як це зробив президент Зеленський у Бахмуті та інших місцях. Я думаю, що це все говорить про його характер як просто поганої людини та слабкого лідера. Це володимир путін.
- Після цього лідер Китаю Сі Цзіньпін прилетів до росії, до Москви. Що ви думаєте про цей візит, про його мету?
- Думаю, що президент Сі і путін уклали договір про дружбу якраз перед олімпіадою. Я не вважаю, що президент Сі мав багато інформації про це вторгнення. Я не думаю, що він був дуже щасливий, і я думаю, що він збирається підкріпити той факт, що росія була ослаблена цим. І хоча Китай є їхнім другом, я думаю, що Сі тихо був би радий провести тиждень у росії на своєму кордоні, тому що це робить росію клієнтом Китаю в майбутньому.
- Якщо говорити про Іран та росію, про їх взаємовідносини, як ви можете їх описати? Зокрема, про дрони, які Іран надає росії.
- Те, що Іран надає росії безпілотники, повинно викликати занепокоєння Я маю на увазі, що я не знаю, чому вони вважають, що їм потрібно це робити для росії. Це абсолютно непотрібно. Дрони використовують для тероризування цивільних в Україні. Отже, те, що робить Іран, неправильно. Тепер, на щастя, українські Збройні сили здатні знищити переважну більшість із них, перш ніж вони вразять ціль.
Росія відчайдушно потребує зброї, у них закінчилися запаси, створені зокрема за часів холодної війни. Росія вже багато чого вилучає з Білорусі. Вона витягла багато своєї бронетехніки з тих запасів. Таким чином, вона справді зменшила своє військове майно. Все частіше вона звертатиметься до таких місць як Північна Корея та Китай, щоб отримати боєприпаси та системи озброєння. А чи будуть вони надані – це вже зовсім інша історія.
- Ви згадали за Білорусь та взаємовідносини цієї країни з рф. Ми знаємо, що Олександр Лукашенко допомагає росіянам з танками, солдатами. Що думаєте про друге вторгнення з території Білорусі? Вони можуть це зробити чи ні?
- Це малоймовірно в короткостроковій або навіть середньостроковій перспективі. Так, росіяни відправляють війська на навчання в Білорусь, вони робили це протягом певного часу і продовжуватимуть це робити. Внаслідок цього ми побачимо велику концентрацію російських сил, як це було перед початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Тож я не думаю, що це дуже ймовірно, але я майже впевнений, що українське верховне командування про всяк випадок буде пильнувати північний кордон.
- Що ви думаєте про наступний 2024 рік?
- Ця війна триватиме головним чином тому, що і в росії, і в Україні є багато людей, у них багато промислових ресурсів, але також у них є багато болю. Я маю на увазі, що Україна не збирається здаватися. Я маю на увазі, що вона боротиметься, поки не вижене росіян. Але так само схоже, що росіяни прагнуть продовжувати цю війну стільки, скільки потрібно. Тому як би я не хотів побачити українську перемогу у 2023 році, я боюся, що ця війна може тривати і в 2024 році.
- Чи можуть продовжуватися ракетні удари по території України чи щось на кшталт цього?
- Буде те саме, що ми бачимо зараз. Будуть наземні операції, ракетні атаки, інформаційні операції, кібератаки тощо. Росія продовжить намагатися налагоджувати дипломатію в Африці, в Південній Азії та інших місцях. Україна продовжуватиме свою дипломатію з НАТО та Сполученими Штатами, щоб одержувати підтримку. Але ця війна, на жаль, триватиме ще деякий час.
- Чи може бути так само як з Ізраїлем?
- Сподіваюся, що ні. Я маю на увазі, що Ізраїль – дуже маленька країна, яка, на жаль, перебуває під постійною загрозою з боку багатьох своїх сусідів. А Україна має багато сусідів, які мають лише добрі наміри щодо неї. Знаєте, наприклад Польща та інші країни, які надають величезну підтримку. На жаль, навіть коли Україна виграє цю війну, росія ще довго залишатиметься якоюсь загрозою для вас. Тому нам потрібно подумати про те, які гарантії безпеки будуть потрібні Україні після війни, яка армія їй знадобиться, і до яких альянсів може входити Україна, щоб стримувати майбутні загрози росії.
- Як гадаєте, як ми можемо і як нам потрібно жити з цим сусідом, тому що це дійсно наш сусід, на жаль. На жаль, росія і Білорусь – країни поруч з нами.
- Прикро, що Україну не можна якось відтягнути від росії та Білорусі. Україні доведеться жити з присутністю росії, але мати можливість стримувати майбутню агресію. Я маю на увазі, що це дуже важливо – краще стримувати агресію, ніж захищатися від вторгнення, як вам доводиться робити зараз. Я впевнений, що є люди, які думають про це, але насамперед Збройні сили повинні забезпечити перемогу у цій війні, а потім, я думаю, ми можемо подумати про довгостроковий альянс і систему стримування для України.
- І наостанок щодо відносин між Україною та Австралією Як ви можете описати допомогу від Австралії, і що ви думаєте про підтримку впродовж цієї війни?
- До цієї війни народ України та народ Австралії, напевно, не дуже знали один одного – з обидвох сторін. Але з початку російського повномасштабного вторгнення немає жодного австралійця, який би не знав, що таке Україна, що вона означає, і де вона знаходиться. В Австралії є велика підтримка допомоги Україні – військової і гуманітарної. Є велика підтримка для того, щоб це продовжувалося в довгостроковій перспективі. Так і має бути. Я маю на увазі, що це правильна боротьба, і ми повинні бути на боці людей, які готові встати і захищати себе, як-от українці.
