Днями Державна служба України з надзвичайних ситуацій попередила населення про підвищення рівня води в річках. Це вже призвело до затоплення низки сіл та містечок. Зокрема, від великої води потерпає столиця – пік повені очікується 22 квітня. У Києві, зокрема, затопило парки "Наталка" і "Муромець", пляжі, спортмайданчики і багато будівель на Гідропарку і Трухановому острові, а також низку приватних домогосподарств у селах, розташованих вздовж Дніпра на Київщині. Що стало причиною розливу річок та яку роль в цьому процесі відіграли незаконні забудови уздовж берегів Дніпра - в етері Апостроф TV розповіла екологиня і очільниця Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
Експерти, які досліджують зараз ситуацію, все-таки зійшлися на думці, що це не паводок, а звичайна весняна повінь, яка приходить кожної весни. Просто обсяги і масштаби наслідків є різними.
Дивіться: Затопило двори та пляжі: на Полтавщині води Дніпра вийшли з берегів
Взагалі-то, це закономірний процес, який не можна назвати неочікуваним або таким, що виходить за межі і рамки звичайних погодних природних умов. Але дослідження американських вчених показують, що весна настає щороку, починаючи з часу спостереження – вже 20 років – раніше. І настання весни, тобто потепління призводить до масового танення снігу в тих місцях, де він був, але цьоо року не було аж так багато снігу. Ті весняні опади, які ми зараз спостерігаємо, призводять до підняття рівня води в річках і виходу річок за межі русла в заплаву. Водосховища, переповнені в цей час, спускають воду і якраз відсутність скоординованих дій може призвести до підтоплень.
Крім того, частина гідротехнічних споруд, таких як дамби в різних регіонах України, виходить з ладу. Дамби руйнуються. Це також призводить до підтоплення населених пунктів.
Говорити про негативний вплив воєнних дій я би не стала, тому що це доволі традиційна картина. Можливо, не на всіх територіях України, але якщо ми подивимося на карту, то побачимо значне зростання рівня води у Верхньому Дніпрі із затопленням заплави, порушенням транспортного сполучення, відрізанням від шляхів сполучення або частковим затопленням населених пунктів. І тут треба говорити вже і про якість гідротехнічних споруд, і про якість мостів, переходів, які в Україні мають досить великий термін експлуатації.
Коли ми говоримо про Дніпро, то в першу чергу це Вишгородський, Броварський і Бориспільський райони. Тут ми бачимо затоплення низьких ділянок і заплави – там, де знаходяться будинки.
Читайте: Винна війна? Чи загрожує Києву затоплення і як з цим боротися
Одразу зазначу, що дуже часто у нас відбувається забудова, зокрема, приватна з порушенням законодавства, з порушенням дотримання таких водоохоронних зон або в межах заплави люди "будуються". Довгі роки вони можуть жити абсолютно спокійно, але саме таке підняття рівня води буде призводити до збитків для житлових будинків, помешкань людей.
Ми маємо саме в такі роки говорити про серйозні порушення, які існують по всій течії Дніпра, практично на всіх малих річках України – це незаконне використання прибережних водоохоронних зон, розорювання до урізу води. Потім під час таких повеней вода зносить ці ґрунти, які насичені, наприклад, тими ж пестицидами.
На Десні в межах Чернігівської області також ми відстежуємо підняття рівня води, і це також супроводжується подальшим затопленням заплави. Заплава - це легені річки, заплава - це те, що дає жити річці, відновлюватись природним шляхом. І коли у нас заплава розорана або забудована, то ми можемо спостерігати збитки для людей, збитки економічні, але для річки… Річка під час розлиття в заплаві і там, де вона забудована, назад забирає в течію розораний ґрунт, сміття, побутові речі, і це серйозно буде стримувати течію і зарегульовувати сток.
За відсутності опадів ця вода зійде за тиждень. Але ми не можемо весь час, кожного року говорити про звичайні природні явища як стихійне лихо. Умови регулювання річок, які мають захистити заплаву від забудови – те, над чим ми маємо працювати в ті роки, коли немає повені. Бо порушення природоохоронного законодавства в попередні роки призводить до катастрофічних економічних наслідків і збитків. Щоб їх уникнути, нам треба навчитися жити в злагоді з природою, дотримуючись правил, які забезпечать річкам можливість самостійного природного відновлення.
Крім дамб, які збудовані для того, щоб захистити населені пункти, всі річки в нас перегороджені гідротехнічними спорудами. Це малі ГЕС, відведення води – законне і незаконне. Це призводить до того, що річка не має природної течії, і накопичується величезний шар мулу, який не дає потім і в літній період, коли не буде такої великої кількості води, можливості річкам спокійно текти і здійснювати водообмін. Тобто ми самі створюємо ці проблеми, а потім люди ж від цього страждають. Ми маємо досягти балансу в інтересах природи.
