Вячеслав Шаповалов, колишній заступник міністра оборони України, з 2 лютого заарештований в рамках справи, яку веде Державне бюро розслідувань. Із того часу Шаповалов перебуває у СІЗО під однією з найбільших застав в Україні, а суд декілька разів відхиляв запит на переведення ексчиновника під домашній арешт.
Як відомо, Шаповалова підозрюють не у корупції, а у «перешкоджанні законним діям Збройних Сил України» шляхом закупівель за 11-ма контрактами шоломів, бронежилетів та взуття для ЗСУ, частка з яких виявилася неналежної якості. Додатково Шаповалову також закидають здійснення повної оплати за цими контрактами.
Однак захист вказує на низку аспектів справи, які ставлять під сумнів висновки сторони обвинувачення. З документів справи не зрозуміло, яку саме шкоду завдано цими контрактами. Більш того, слідство не наводить причину виникнення корисного умислу у Шаповалова, так само як і вигоду, яку колишній заступник міністра отримав від «перешкоджання».
Про це й інші деталі процесу "Апостроф" поговорив з захисником Шаповалова, старшим партнером адвокатського об’єднання Lawyers Alliance Сергієм Мітюріним.
- Протягом одного з попередніх засідань сторона захисту навела нові дані, які можуть спростувати деякі пункти обвинувачення. Що саме ви представили у суді?
- Ми знайшли докази того, що деякі факти у тексті підозри не відповідали дійсності ще станом на кінець 2022 року, тобто ще до того, як цю підозру було вручено Шаповалову. Зокрема, це стосується заявленої суми у 1,2 мільярда гривень, яка, як стверджується, була використана для поставки низькоякісних товарів. Сторона захисту надала документи, які свідчать, що частина контрактів, які фігурують у справі, була закрита до моменту вручення підозри 1 лютого 2023 року.
- Про яку частину контрактів йде мова?
- З 11 контрактів, що згадуються у підозрі, 4 були закриті ще до закінчення минулого року. Станом на грудень 2022 року за цими 4-ма контрактами заборгованості не було, претензійна робота була завершена, а штрафи були сплачені. Іншими словами, всі господарські відносини між Міноборони і постачальниками. Тому цифри, зазначені у підозрі, не є актуальними. І тому сумніви мають викликати й інші факти.
Якщо говорити про точну суму виконаних контрактів, яку можна відняти від заявленого мільярда гривень, то вона становить приблизно 400 мільйонів гривень – більше третини від суми, яка згадується у підозрі.
- Відповідно, ці нові дані можуть вплинути на позицію суду щодо застави…
- Так і мало б бути, адже нинішній рівень застави, 402 млн грн, є неадекватним. Заставу мали б переглянути, враховуючи, що 4 з 11 контрактів у підозрі були виконані. Призначення застави, яка відповідає або навіть перевищує розмір заподіяної шкоди, виходить за межі закону та логіки.
- Чи не протирічить така велика застава в принципі положенням закону?
- Застава не є покаранням і не повинна ним слугувати. У цьому ж випадку застава у понад 400 млн грн може свідчити лише про намір тримати людину за ґратами якомога довше. Зауважу: за статтею, за якою підозрюють Шаповалова, максимальний розмір застави не повинен перевищувати 80 прожиткових мінімумів – це 207 120 гривень. Однак застава мого клієнта виявилася майже у 2000 разів більшою за цю суму.
- Дійсно, застава велика, але так само значні цифри фігурують й у тексті підозри. Все ж таки йдеться про суму у понад мільярд гривень.
- Це невиправдано висока цифра. Особливо якщо ми беремо до уваги відсутність логіки в аргументації сторони обвинувачення. Я кажу про той самий умисел, який, на думку слідства, мав мій клієнт. У статті про перешкоджання ЗСУ в особливий період, за якою підозрюють Шаповалова, є дві частини, і друга каже про тяжкі наслідки, зокрема, загибель людей. Відповідно, можна було б казати про виправданість такої застави, якби Шаповалов навмисно купив неякісні каски та бронежилети, що призвело б до загибелі військовослужбовців. Але ж закуплені товари, які були визнані неякісними, не потрапили до армії. Насправді їх одразу, до моменту спрямування до військових частин відхилили.
Читайте також: 400 мільйонів для Шаповалова: як формуються застави у судах
Як я вже згадав, за ними всіма або триває, або вже завершена робота з врегулювання претензій, зокрема повернення всього неякісного товару, отримання компенсацій від постачальників. Даний процес почався задовго до вручення Шаповалову підозри. Це звичайна практика – сторона, яка порушила умови договору, несе відповідальність. І далеко не завжди порушення однією зі сторін умов договору варто інтерпретувати як наявність злочинного умислу. Головне, що від дій мого клієнта не постраждав ніхто: ані державний бюджет, ані військові. І саме тому у підозрі про це немає жодного слова. То у чому ж тоді злочин Шаповалова?
- Громадськість може заперечити: а як взагалі можна було закупити неякісні товари для потреб армії?
- Хочу нагадати: контракти, про які йдеться у підозрі, датовані початком повномасштабної війни. Після 24 лютого чисельність ЗСУ стрімко зросла. Ми говоримо про збільшення чисельності армії у три з половиною рази.
Міністерству оборони України, зокрема пану Шаповалову, поставили велике завдання: забезпечити мобілізованих громадян одягом, зброєю, харчуванням. У тому, що ці люди зараз ефективно захищають країну, є заслуга і Шаповалова. Його команда забезпечила це кропіткою роботою під час хаосу на початку вторгнення. І, звісно, зараз слідство звертає увагу на ті 11 контрактів, ігноруючи той факт, що загалом Шаповалов зміг забезпечити армію на 5 мільярдів гривень.
- Де зараз ці закуплені товари? Ті, що були визнані неякісними, повертають постачальникам, це зрозуміло. А як щодо товарів на інші 4 мільярди?
Вони використовуються армією. Тобто переважна більшість з того, що було закуплено, це якісні речі, які зараз використовують військові.
- Контракти укладалися з постачальниками, які, зокрема, є постачальниками армій країн НАТО. Виникає питання: як відбувалася перевірка якості цих товарів під час закупівель Міноборони?
- Ці товари мали сертифікати якості та відповідності натовським стандартам. Такі сертифікати переконували Міністерство оборони, що товари є якісними. Отже, у Департаменту закупівель не було підстав не довіряти якості товарів, особливо в умовах нагальної потреби в збереженні обороноздатності під час воєнних дій.
Якщо при поставці виявлялися неякісні одиниці або партії, то це було питання до виробника: чому він, маючи сертифікати, поставив продукцію з недоліками і як збирається їх виправляти. У мирний час департамент, що відповідає за контроль якості, повинен був би відреагувати на місці та оцінити ситуацію, а потім вирішувати питання з постачальником. Однак під час активних бойових дій це було неможливо.
Коли мова йде про стандарти, важливо зрозуміти, що натовські та українські стандарти мають свої відмінності. У даному випадку всі закуплені товари походили з країн НАТО.
- Чи можлива якась реакція з боку постачальників? Адже ця справа значною мірою ставить під сумнів їх репутацію.
- В теорії – так, адже текст рішення про утримання під вартою Шаповалова доступний для публіки. Таким чином, назви всіх компаній, з якими, як стверджується, мій клієнт підписував контракти, стали доступними для всіх в будь-якому куточку світу. У цьому рішенні також зазначено, що ці постачальники, більшість з яких є постачальниками НАТО і розташовані в країнах НАТО, як стверджується, постачали українській армії низькопробну продукцію. Можна лише уявити, як «зраділи» представники цих компаній від такої інформації. Так, провина Шаповалова не доведена, як і провина цих постачальників. Але вже можна казати, що слідство серйозно нашкодило репутації компаній, які постачають товари як Україні, так і її партнерам з НАТО. І ми вже маємо лист від однієї з таких компаній.
- Від якої?
- Це грецька компанія ElmonS.A., яка постачає Україні бронежилети. Вона не лише є сертифікованим виробником і постачальником НАТО, вона є єдиною, хто забезпечує бронежилетами всю армію Греції. Керівник компанії Іоаніс Ґаланіс офіційно повідомив, що постачав Україні бронежилети не лише напряму, а і через Велику Британію, зокрема, його компанія надавала амуніцію українським військовим, які навчалися у Англії. Крім того, щойно в Україні помітили на декількох зразках бронежилетів неякісну нитку, ElmonS.A. без додаткових питань прийняла повернуту продукцію, замінила її і відправила знов в Україну – власним коштом. І, що цікаво, ця компанія не мала офіційних претензій, а від Державного бюро розслідувань до неї ніхто не звертався. Не виключено, що інші компанії можуть спитати державу Україна, на якій підставі вони шкодять їхній репутації. Не виключено, що вони подадуть судові позови.
У слідства та сторони обвинувачення і тут є проблеми з логікою: якщо Шаповалов навмисно перешкоджав ЗСУ і купував у постачальників НАТО неякісну продукцію, відповідно, ці постачальники є співучасниками злочину, однак у слідства до цих компаній претензій нема. Як таке можливо? А якщо ці компанії невинні, то і Шаповалов, відповідно, також.
І тоді виникає інше риторичне питання: якщо Шаповалова, заступника міністра оборони, який відповідає за тилове забезпечення під час війни, ключову фігуру МО і цілої армії «закривають» за нікчемними підозрами, роблячи армію вразливою, то хто тоді перешкоджав ЗСУ – він чи той, хто відправив його у СІЗО?
- Ця та інші компанії мають контракти з іншими українськими державними структурами і продовжують їх реалізовувати?
- Серед постачальників дійсно є ті, хто продовжує здійснювати поставки, зокрема Державній прикордонній службі України. До цих постачальників ні в кого не було претензій, як це може здаватися з позиції обвинувачення у справі мого клієнта.
- Іншим напрямом обвинувачення є 100-відсоткові передоплати, які проводив Шаповалов по контрактам, згаданим у справі. Чому це злочин, як вважає слідство?
- Для того, щоб повністю відкинути подібне обвинувачення, достатньо згадати, що казали уряди інших країн безпосередньо до початку російського вторгнення.
- Найчастіше прогнози полягали у тому, що Україні давали лічені дні перед неминучою поразкою.
- Відповідно, з огляду на це, як ще мали вчинити постачальники? Повна оплата була єдиним варіантом розрахунку. Міноборони пішло на це, щоб швидко отримати необхідні товари.
У процесі забезпечення нашої армії є й інша маловідома сторінка. У той період також стало відомо, що Росія розмістила замовлення на каски, бронежилети та інші військові засоби у різних країнах Європи. Ці товари були невідкладно потрібні Україні в значних кількостях. Росіяни оперативно відправили гроші за ці замовлення, але навіть не забирали їх. Тобто вони робили усе, щоби обмежити можливості Міноборони України на світових ринках. Так само росіяни робили і з сировиною, яка використовується для виготовлення товарів, необхідних для України. Але найголовніше те, що складу злочину у повній оплаті немає, оскільки уряд спростив процедуру закупівель, дозволив купувати за кордоном, чого раніше не було, і тому контракти між МО і іноземними компаніями – це звичайні міжнародні договори. Жодного криміналу в них нема.
- Як ви відповісте на закиди про відсутність у частині контрактів умов контролю якості товарів? Чи не логічно, що відповідність стандартам НАТО, зазначена у сертифікатах постачальників, має якось перевірятися?
- Починаючи з 24 лютого, потрібно було швидко здійснити багато закупівель, а основна частина необхідної продукції була за кордоном. Урядом було прийнято ряд постанов, що спростили процедури закупівель для їх прискорення.
Перед введенням воєнного стану закупівлі проводилися через систему "Прозорро" з виконанням всіх стандартів і вимог, що діяли в країні – це стосувалося українських компаній та іноземних компаній з представництвом в Україні. Існував контроль якості, за яким представник Міністерства оборони міг перевірити продукцію на складах контрагентів, визначити її відповідність і таким чином забезпечувати якість. Це було зафіксовано в договорах.
Що стосується укладання договорів з іноземними контрагентами: Шаповалову закидають, що договори з постачальниками з-за кордону не містять умов контролю якості. Але ж проблема полягає в тому, що жодна іноземна компанія не погодилася би працювати з нашим Міністерством оборони без дотримання власних стандартів якості. Ці компанії не готові були співпрацювати з Україною, якщо Міноборони не дотримувалося б положень їхніх контрактів. А в таких контрактах завжди виписується відповідальність сторін, у тому числі, і за відповідність продукції заявленій специфікації.
Варто також пам’ятати, що контракти про постачання цих товарів підписував Департамент державних закупівель Міноборони. Цей Департамент підпорядковується міністру оборони і знаходиться під керівництвом заступника міністра, але він має повну самостійність.
У період, який охоплює справа, начальником цього департаменту був Богдан Хмельницький [також потрапив у СІЗО за підозрою у перешкоджанні ЗСУ та розтратах бюджетних коштів – ред.]. Він мав повноваження від Міністерства оборони на укладання будь-яких договорів. Тому, якщо ми розглянемо всі договори, згадані в судовому рішенні і пов'язані з підозрою Шаповалову, то всі вони без виключення, у тому числі акти прийому-передачі, специфікації та інші, були підписані не Шаповаловим, а Хмельницьким. Хмельницький укладав договори на законних підставах як начальник департаменту та за наявністю повноважень від Міноборони.
- І яку ж роль тут відводить Шаповалову слідство?
Він нібито давав вказівки, які саме контракти мав підписувати Департамент. Втім, слідство не може це довести. Про існування таких вказівок ми знаємо лише зі слів Хмельницького.
-Це підводить нас до іншого важливого питання: а як взагалі сторона обвинувачення бачить мотив Шаповалова? Тому що з тексту підозри може здатися, що його підозрюють у тому, що у нього раптово виникло рішення перешкоджати Збройним Силам…
- У підозрі та ухвалі насправді відсутня відповідь на це питання. Знову ж таки, неякісні товари не потрапили до армії, їхня вартість компенсується постачальниками. Ці кошти повертаються у бюджет. А так виходить, що корисного мотиву не могло бути, адже Шаповалов нічого не отримав від «перешкоджання ЗСУ».
Проте наші зауваження про відсутність в обвинувачення доказів існування умислу були проігноровані судом. Це абсурд. Якщо особі повідомляють про підозру, повинна існувати ґрунтовна доказова база. Натомість з самого тексту підозри не зрозуміло, в чому полягав умисел і навіть те, як його наявність може бути доведена.
Якщо вивчити історію застосування статті 114-1 про перешкоджання діям ЗСУ в особливий період, то можна помітити, що раніше вона стосувалася нападів на військовослужбовців, блокування військових частин. А тепер, судячи зі справи мого клієнта, її можна застосувати майже до чого завгодно.
- Як саме обвинувачення аргументує необхідність тримання Шаповалова під вартою?
- Як не дивно, прокурор просто перерахував всі ризики, передбачені Кримінальним кодексом. Він пояснив, що такі-то ризики існують, але не пояснив, чому саме ці ризики можна віднести до цієї справи. Суд задовольнився цим поясненням, хоча воно полягало виключно в теоретичній можливості того, що Шаповалов зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи якось впливати на свідків. Але підтверджень, чому Шаповалов може так вчинити, не було наведено.
Ми звертали увагу, що Шаповалов взагалі ніколи раніше не притягувався до кримінальної відповідальності і тим більше не має досвіду переховування від слідства. Наша позиція полягала у тому, що у цій конкретній справі з моїм клієнтом відсутні навіть теоретичні ризики, які можуть виникнути, якщо його не заарештують.
- Однак з моменту вручення підозри пройшло вже декілька засідань, на яких вам не вдалося переконати суд змінити рішення.
- Якщо бути точним, то були вже дві апеляції, які стосувалися тримання Шаповалова під вартою та продовження терміну його утримання у СІЗО. При цьому апеляційний суд відмовляється прийняти поручительство військових і співробітників Міністерства оборони. Суд не враховує не тільки аргументи захисту, але і позицію поручителів.
У той саме час сторона обвинувачення залучає так званих експертів, і суд враховує їхні висновки. Я маю на увазі появу в суді Юрія Ірхіна, завідувача відділу психологічних досліджень державного Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
- Це той експерт, що робив експертизу у справі про вбивство Павла Шеремета?
- Так, і саме за висновками цього експерта Андрія "Ріфмастера" Антоненка утримували у СІЗО протягом півтора року. Так, Антоненка врешті-решт випустили на волю, але фактично позбавили його частини життя. Обвинувачення проти нього ґрунтувалися в основному на висновках пана Ірхіна про те, що на фото і відео-матеріалах біля місця злочину нібито був "Ріфмастер". Але довести це у суді так і не вдалося. Участь цього експерта у процесі проти Шаповалова свідчить, що, на жаль, до мого клієнта почали застосовувати схожі методи.
З огляду на все це, думаю, що й у суддів є сумніви щодо якості справи, але з якоїсь причини вони ігнорують те, що каже сторона захисту. Очевидно, всіх влаштовує, що ця справа саме в тому стані, в якому вона зараз: до вироку ще далеко, але і з СІЗО Шаповалова теж не випускають.
- Яким буде наступний етап справи? Коли наступне засідання?
- Воно відбудеться в Апеляційному суді Києва 14 червня. Якщо відбудеться! Справа в тому, що у травні мало відбутись засідання за участі самого Шаповалова, де судді мали б розглянути наше клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Ми подали заявку на доставку Шаповалова до зали суду, але його не привезли. Суд перенесли. Але його не привезли і вдруге. Нібито керівництво СІЗО заявку отримало, а Нацгвардія, яка, власне, супроводжує підозрюваних, ні. Більш того, якщо раніше Шаповалов брав участь у засіданні суду онлайн, то цього разу навіть дистанційного зв’язку не було забезпечено. І тоді я змушений був заявити суду про очевидний і неприхований саботаж.
