Є відома фраза про те, що "справа пахне керосином". Це коли для певної персони все складається не ОК. Однак дана справа пахне… хлором. А щодо її фігуранта, який зараз перебуває у безпечній та мирній країні, то виглядає, що він зміг піти від відповідальності. Але це примарне враження. Колишньому депутату, а нині – втікачу за кордон Святославу Олійнику обов’язково пригадають усе. Рано чи пізно. Детальніше про це читайте в матеріалі "Апострофа".
Як АуЛьнеться, так і відгукнеться
Святослав Олійник, колишній голова Дніпропетровської облради, нині перебуває за кордоном. Про його словацькі "канікули" ми розповімо пізніше, а поки зазначимо, що завдяки таким, як Олійник за кордоном формується викривлений образ України як держави корупціонерів.
Одна з найбільш гучних справ, пов’язаних з Олійником, це – справа Аульської хлоропереливної станції. Свого часу це стратегічне підприємство викупили за 30 млн грн в інтересах хімпідприємства "Дніпроазот" з орбіти олігарха Ігоря Коломойського. Це дало можливість Коломойському встановити "остаточну монополію на знезараження питної води в країні". На цю тему вийшло розслідування Bihus.Info, на яке ми посилатимемося далі.
"Ще в 2018 році хімпідприємство "Дніпроазот" оголосило про зупинку виробництва рідкого хлору. Цей реагент використовується всіма водоканалами для очищення питної води, а "Дніпроазот" – єдиний у країні його виробник. Через це країна опинилася на порозі екологічної катастрофи, адже без знезараження води її просто неможливо вживати. Проблему тоді вирішували на рівні уряду і Ради національної безпеки", – нагадують журналісти.
Читайте також: "Новий Мураєв": експерт розповів про спроби депутата Олійника з Дніпра протискати наративи Кремля
Нестачу хлору вдалося перекрити завдяки Аульській хлоропереливній станції. А це, в свою чергу, єдине в країні підприємство, яке займається транспортуванням реагенту і має необхідне обладнання для його переливання. "Коли "Дніпроазот" зупинив виробництво рідкого хлору, його зуміли імпортувати і, завдяки станції, тимчасово забезпечувати водоканали", – йдеться в сюжеті Bihus.Info.
Надалі "Дніпроазот" відновив виробництво рідкого хлору, але зі значно більш високими цінами на реагент – хімпідприємство після запуску підняло ціни на рідкий хлор з менш ніж 7 тис грн до 36 тис грн за тонну (а на деяких закупівлях ціна досягала і 50 тис грн за тонну). При цьому ці гроші були включені в платіжки за воду, а отже українці вже переплатили підприємству олігарха сотні мільйонів гривень. Тим часом Антимонопольний комітет так і не зміг винести рішення щодо зловживання монополіста.
Аульська хлоропереливна станція заважала "Дніпразоту" залишатися монополістом на ринку хлору. І "Дніпроазот" станцію "поглинув". Не без допомоги людей Коломойського (а саме – Олійника) у місцевій раді
Безпорадність продемонстрував, однак, не лише АМКУ. У липні 2018 року СБУ повідомила про початок перевірки посадових осіб "Дніпроазоту" в зв'язку з тим, що їх дії створили передумови для загрози здоров'ю людей і поширенню епідемій. "Але жодного натяку на слідчі дії або результатів розслідування вищевказаних фактів так нічого і не відомо", – відзначають журналісти.
Але повернемося до Аульської станції. Що було із нею далі? Вочевидь, відколи "Дніпроазот" відчув у станції конкурента, Коломойський разом із Олійником розробили певний план.
У 2019 році Дніпропетровська облрада виставила стратегічне підприємство – Аульську станцію – на приватизацію і продала його за трохи більше ніж за 30 млн грн. Станцію викупила маловідома фірма "Агентство "Мега плюс", яка належить Андрію Житникову. "Чоловік, який проживає у звичайній багатоповерхівці в Дніпрі, коментувати покупку відмовився. Зате його дружина повідомила, що на її чоловіка просто "повісили" цей об'єкт", – з'ясували розслідувачі.
Але хто такий Житников? Тут все просто: до покупки стратегічного підприємства чоловік працював у фірмах "Приват Холдинг", яка належала Коломойському, і в компанії "Енергоальянс", яка належала одному з менеджерів олігарха. "Це може означати, що станція була викуплена в інтересах саме "Дніпроазоту" – для встановлення остаточної монополії на знезараження питної води в країні", – відзначається в розслідуванні.
А посприяв цьому Святослав Олійник, тісно пов'язаний з олігархом. Такої ж думки були й активісти, які протестували з цього приводу під будівлею Дніпропетровської ОДА ще у 2018-2019 роках. Вони вважали, що продаж станції мав місце в результаті корупційних дій влади області.
Два "князі" від корупції
Те, що Олійник "підіграв" Коломойському, не дивно. Він мав таку можливість, адже у 2014-го році був призначений виконувачем обов'язки заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а з 2019-го по 2020-тий працював головою Дніпропетровської обласної ради. Тобто володів важелями впливу на ситуацію. Що ж до мотивів, які спонукали Олійника допомагати Коломойському, то вони також є очевидними.
В українській історії був відомий усім князь Ігор, який мав сина Святослава. Хай це прозвучить гротескно, але Коломойський виступав певного роду "батьком" та покровителем для Олійника – зв’язки цих "Ігоря" та "Святослава" тягнуться давно.
Свого часу Олійник чимало «побігав» по різних партіях та політпроєктах. У 2006 році він був обраний у народні депутати по виборчому списку Блоку Юлії Тимошенко. У 2007-му, на дострокових виборах, його знову обирають до Верховної Ради від БЮТ. А перший скандал за його участю стався у 2010-му: у вересні цього року разом із ще кількома колегами Олійника було виключено з опозиційної фракції БЮТ за підтримку провладної парламентської більшості на чолі з представниками Партії регіонів.
Тоді ж, у 2010-му, на установчому зїзді партії "Україна майбутнього" Олійника було обрано головою партії. У тому ж році він балотувався на посаду мера міста, але програв перегони, посівши друге місце після кандидата від Партії регіонів. Разом з "Україною майбутнього" Олійник спробував піти на парламентські вибори 2012 року, але його політсила не подолала 5-відсоткового бар'єру, і до Верховної Ради VII скликання Олійник не потрапив.
Пізніше він знову змінив партійну приналежність і у 2015 році був обраний депутатом до Дніпропетровської обласної ради від партії Коломойського "Відродження". На той час керівники "Відродження" – Віталій Хомутиннік та Віктор Бондар не приховували дружніх стосунків із Коломойським, а Хомутиннік до того ж був бізнес-партнером олігарха.
Ігор та Святослав. Не князі, а князьки
Як відомо, сам Коломойський ніколи не був народним депутатом. Але майже два десятки років допомагав обратися до парламенту депутатам від різних політичних партій. І вибори 2019 року не стали винятком. Партія "Відродження", підконтрольна олігарху, також делегувала своїх людей до складу Ради останнього скликання. Втім, Олійника серед них не було. Як вже було зазначено, з листопада 2019-го по грудень 2020 року він працював головою Дніпропетровської обласної ради.
До речі, зараз (навіть перебуваючи у "вигнанні" за кордоном) Святослав Олійник виношує плани повернутися в українську політику. "Реінкарнація" його може відбутися у партії... Сергія Притули. Поінформовані джерела кажуть, що Олійник приглядається саме до цієї політичної сили. З Притулою він пов’язаний через згадуваного вище Хомутинніка. Адже ці двоє одружені на рідних сестрах, а відтак доводяться один одному родичами.
Додамо, що до того, як Олійник почав шукати собі новий політичний «плавзасіб», він намагався вибудувати співпрацю зі "Слугою народу". Проте потім, за його ж словами, розчарувався як у чинному президенті, так і у його команді. "Наліпку "Зе-команди" з телефону я відклеїв", – хвалився Олійник в інтерв’ю "Главкому". Тоді, під час розмови з журналістами, він заявляв, що готовий підтримувати навіть партію провокатора Шарія, але тільки не "Слугу народу". Також не заперечував Олійник і тісні зв’язки з Ігорем Коломойським.
Від Шарія до відкритої підтримки Росії
Про те, однак, чи намагався влитися Олійник у лави "шаріївців", історія мовчить. Відомо натомість про інше: нещодавно колишній голова Дніпропетровської облради закликав скоріше йти на компроміс з Росією. Обурливий пост він опублікував у своєму Telegram-каналі.
"Голуб миру", який співає по російським нотам
Олійник прикріпив до посту картинку, де руки в кольорах українського та російського прапорів ніби тримають "голуба миру". Так він закликає українців примиритися з окупантами, а також стверджує, що мир має відбутися на умовах Росії і саме Україні потрібно йти на поступки. За словами Олійника, бажання українських політиків перемогти викликано "певними психічними складнощами" та "нездоровими політичними амбіціями".
На додачу до цього Олійник повторив одну з головних кремлівських тез останніх місяців, яка виникла у час, коли склалися передумови для контрнаступу ЗСУ: "Необхідно якнайшвидше зупиняти бойові дії та запускати процес мирних переговорів, заснований на компромісі та врахуванні інтересів усіх сторін цього конфлікту".
Раніше він не приховував свого захоплення проросійським прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо. "Загалом я оцінюю його політику як дуже позитивну для Словаччини, яка останніми роками демонструє стабільне зростання", – говорив Олійник у коментарі словацькому виданню Trend. А як відомо, Фіцо виступав за припинення військової допомоги Україні та за скасування санкцій щодо РФ.
До речі, спілкування зі словацькою преси з боку Олійника є не випадковим. Віднедавна у Словаччині знайшли собі "притулок" люди Ігоря Коломойського, одним із яких був і наш герой Олійник. Політики з Дніпра обрали собі для бізнес-цілей не столичну Братиславу, а Жилінський край та місто Жиліна, яке є побратимом Дніпра. Олійник навіть заснував там декілька компаній.Втім, лише цим його зв’язки зі Словаччиною не обмежуються.
Дім, милий дім
Просто зараз Олійник зводить у цій країні новенький двоповерховий будинок. Майбутній маєток, який належить Олійнику, розташований у затишному словацькому туристичному містечку Блатниця, де офіційно проживає менше тисячі людей, розповідає канал "Труха Україна".
Туристичне містечко Блатниця…
…і словацький маєток Олійника, який він зараз зводить у цій країні
Словаччину Олійник "облюбував" вже давно. За кордон колишній народний депутат втік не лише через повномасштабне вторгнення Росії, але й через проблеми з законом. Його розшукує Національне антикорупційне бюро, адже НАБУ викрило Олійника у брехні в декларації, ухиленні від сплати податків і безлічі корупційних скандалів. Зокрема, Святослав Олійник підозрюється в тому, що він приховує свою нерухомість, використовуючи підставних осіб.
Також Олійник не задекларував майно своєї громадянської дружини Ірини Гунази, але слідчим стало відомо, що вона має безліч земельних ділянок у Дніпропетровській та Київській областях, Дніпрі та Павлограді. Окремо варто згадати активи Олійника, записані на його дружину, у Словаччині.
Гуназа має там будинки, земельні ділянки та бізнес. На неї зареєстровано кілька земельних ділянок, нежитлову будівлю площею 1019 кв. м, сільськогосподарську будівлю та земельну ділянку 7117 кв. м. Загалом громадянська дружина Олійника володіє чималою кількістю майна, яке він не задекларував. Як писало словацьке видання Finančné Noviny, Олійник розглядає Словаччину як «запасний аеродром» у разі проблем з українськими податківцями та правоохоронцями.
Між іншим, Олійник не вперше потрапляє в поле зору словацьких медіа. Місцеві журналісти дізналися, що вище згадуваній Гуназі належить компанія Arograph.А компанія ця, що базується у Блатниці та отримує прибуток від сумнівного бізнесу, також пов’язана із оточенням Коломойського на Дніпропетровщині. Всю цю історію «розкопали» місцеві журналісти, які зробили для себе досить невтішні висновки, адже недарма одна з публікацій мала назву "Бізнесу Словаччині приваблює українців, які мали проблеми з правоохоронцями вдома".
Відтак Святослава Олійника можна назвати однимз тих, хто роками формує негативний імідж України у Словаччині. А це зараз – під час війни, перемога у якій значною мірою залежить від західної підтримки – останнє, що потрібно нашій державі.
