RU  UA  EN

Четвер, 21 листопада
  • НБУ:USD 41.00
  • НБУ:EUR 43.20
НБУ:USD  41.00
Суспільство

Це війна, тут прилітає: два дні із життя рятувальників у Херсонській області

Кореспондент "Апострофа" взяв участь у місії Червоного Хреста у затопленому регіоні

Кореспондент "Апострофа" взяв участь у місії Червоного Хреста у затопленому регіоні Фото:

На Херсонщині після терористичного підриву греблі Каховської ГЕС вода вже майже відступила. Але роботи тут залишилось ще на довгі тижні. Потрібно відкачувати з підвалів воду, прибирати завали, обстежити цілісність будівель, шукати тих, хто все ще вважається зниклим безвісти. Загони швидкого реагування Червоного Хреста продовжать роботу в Херсонській області разом із колегами з ДСНС та Національної поліції. Про їхню нелегку працю з місця подій пише кореспондент "Апострофа" РОМАН ПЕТУШКОВ.

Читайте також: Виліз із бункера: як Путін "спалився" з підривом Каховської ГЕС

До Херсона я потрапив із київськими загонами швидкого реагування (ЗШР) Червоного Хреста України. Колеги з Херсона та Миколаєва працювали там із перших годин після підриву російськими загарбниками греблі Каховської ГЕС та початку стрімкого підйому води. Ми ж їхали на підкріплення та везли величезний 18-тонний тягач, який може долати брід глибиною понад два метри. Він оснащений шноркелем та має колісну формулу 6х6, тобто всі шість коліс ведучі. Це дозволяє йому працювати майже за будь-яких умов бездоріжжя. Також на допомогу везли гусеничний всюдихід, який може брати на борт десяток людей або 4 лежачих пацієнтів. Їхали завантаженими: питна вода, мотопомпи, ноші, рятувальні жилети, баки для зберігання води та системи знезараження. Загалом у Києві завантажили близько 4 тонн корисних вантажів.

Гусеничний всюдихід

"Чуєте обстріл - валіть на х..р"

Дорога до Херсона переповнена машинами з гуманітаркою, люди везуть постраждалим човни та воду. Їдемо на перевалочну базу Червоного Хреста у Херсоні. Тут перевантажуємося для виконання першої місії в селах поблизу Інгульця, що розлився. Відразу чути далекі "бахи" від російських обстрілів, тому нас просять пройти в укріплену будівлю і заразом прослухати брифінг по майбутнім завданням.

- Зрозумійте, ви на нулі, це війна, тут прилітає! Якщо я на вулиці побачу когось без бронежилета, аптечки чи каски, я серйозно битиму фізично, якщо відразу не дійшло. Завдання на сьогоднішні: Херсоне - ви на евакуацію з Острову; Київ, Миколаїв, у вас завдання розвантажити привезене з Києва, дізнатися про потреби в селах та завантажитися всім необхідним. Командири зі мною, поспілкуємось окремо, – робить вступну промову голова ЗШР Херсонщини із позивним "Шрек".

Розвантаження допомоги

"Бахи" тут справді чути майже постійно - то прильоти по Херсону та околицям, то "виходи" нашої артилерії, яка не дає розслаблятися російським окупантам. Спочатку це діє на нерви, а потім трохи звикаєш й намагаєшся не реагувати, тим більше, що поруч є потужна та укріплена будівля. Саме цього дня, коли ми були у місті, російські окупанти завдали масованого удару по зоні евакуації з підтопленого Херсона. На жаль, внаслідок удару були загиблі та багато поранених. ЗШР працювали і там, але це були місцеві хлопці, які добре знали куди та як краще "звалити". Херсонці трохи скаржаться:

– Часто нас викликають уже до 200-х. Тобто їдеш на виклик, щоб допомогти живій людині, а на місці копи та тіло якогось діда, якого вже третій день опариші їдять – і нам усе це розгрібати, вантажити, виносити, але ж це не наш профіль. Чомусь місцева поліція вважає, що саме нам треба тягати трупи. А наша справа евакуація, допомогти винести людей з-під тих же завалів, але не ось це все...”

Завдання нашої київської команди - доставити воду в Садове, селище, яке розташоване там де Інгулець впадає у Дніпро, а потім розвідка інших селищ. Потрібно було дізнатися потреби людей на даний момент.

Перед виїздом "Шрек" дає останні настанови: "Геройство мені не потрібне, чуєте обстріл, валіть звідти на х..р"...

Київський ЗШР Червоного Хреста України

"Щоб вони поздихали ці прокляті русаки"

Селище Садове розташоване в заплаві річки Інгулець. По берегу на нашій величезній вантажівці їхати не можна, берег прострілюється – ми стали б жирною мішенню для росіян. Їдемо обхідним шляхом. Нас зустрічає річка Інгулець, колись вона була завширшки 50-100 метрів, а зараз розлилася майже на кілометр. Вода затопила всі прибережні території та будинки. Затопило і дорогу якою ми повинні були дістатися Садового, фактично воно тепер відрізане від навколишнього світу. Рівень води майже під верхівки електричних стовпів, не проїдемо тут навіть ми. Чути артилерійські залпи, це вже росіяни, до них тут кілька кілометрів, але все летить убік Херсона. Місцевість відкрита, кожен постріл діє на нерви, постійно шукаєш місце, куди падати та де сховатися, якщо раптом почнуть працювати по нас.

На відкритій місцевості

На щастя, розвантаження води відволікає від дурних думок. Адже вивантажити тонну води в спеку на сонці в броніках та касках, та ще й, якщо ти обвішаний додатковими аптечками та інструментами – те ще "задоволення". Нарешті воду вивантажили. Відганяємо вантажівку на два кілометри, щоб вона не привертала увагу ворожих дронів. Надходить інформація, що за 5 хвилин до нашого приїзду росіяни обстріляли Садове і ось там за величезною водою нас чекає поранена жінка. Приїжджають медики, а потім поліція. Проїхати неможливо. Поки чекаємо на човен із села, питаю поліцейського як справи у місті та області. Той коротко, але емоційно відповідає:

- Та що, звикли вже до цієї рутини, все що сталося - вирішиться, головне, щоб зникли ті люди, якщо їх можна назвати людьми, які прийшли на мою землю і зараз обстрілюють мій будинок.

Читайте також: На Херсонщині розстріляли човен із людьми: є постраждалі

Його слова перебиває звук двигуна. Бачимо човен, що наближається, на ньому лежить поранена. Зустрічаємо на березі, двоє парамедиків із ЗШР допомагають жінці вийти на берег, запитують, як вона почувається, чи не болить у неї ще щось крім пораненої руки, потім проводжають постраждалу до машини швидкої. Жінка в шоковому стані майже не розмовляє, але перед тим як зайти в швидку встигає сказати:

- Я і сама лікар, тому змогла надати собі першу допомогу, у мене велика рвана рана руки.

- Все буде добре, - заспокоюють її медики зі швидкої.

Коли медики допомогають медикам

Поки чекаємо на інший човен для транспортування в селище вже привезеної нами води, слухаємо історію місцевого.

- Садовому можна сказати пощастило, росіяни сюди майже не заходили, воно їм чомусь було не цікаве, його за цей час не сильно й обстрілювали. Це тільки зараз після деокупації правого берега росіяни почали бити хаотично мінами. В селищі багато людей, вони не полишали своїх будинків ні тоді (в окупації), ні зараз, коли прийшла велика вода. Щоб вони поздихали ці прокляті русаки, тварюки, як же я ненавиджу цих мразей”, - видає човняр, додаючи до цих побажань десяток слів нецензурної лайки.

Прибувають два човни. Перевантажуємо в них привезену для села воду та швидко залишаємо це місце. Ми тут перебували досить довго для того, щоб нас могли побачити з дронів і "навестися". Ходить багато неприємних історій про те, як росіяни бачать у медичних автомобілях транспорт для доставки боєприпасів, а тому вважають ці цілі нормальними для обстрілу. Росіянам у принципі начхати по кому стріляти, а у нас величезний трак з червоними хрестами на бортах.

До деяких селищ можна дістатися лише човнами

Прибуваємо в трохи затоплене селище Даріївка. Тут під час активних боїв російські окупанти мали опорний пункт. Місцеві скаржаться нам і тут: "Води мало, у крані її немає, світло і без потопу з перебоями було, а тепер його зовсім немає. Голова селищної ради "забив" на нас, отримує гуманітарку та тримає її десь на складі. Ми нічого не отримуємо, а довкола села залиті водою, врожаю торба… Що робити, як нам жити далі?

- У вас хоч ліки є якісь? - розпитуємо людей. Записуємо їхні потреби, спілкуємося з заступником голови, але той навпаки стверджує, що до села заїхала "ціла фура води, все роздали людям, поки що всього вистачає".

Розбиратися, чия тут правда не було часу. Виїхали назад до Херсона, а звідти – до Миколаїва, де у нас була безпечна база для ночівлі. Тут на нас чекала пізня вечеря, після чого ми моментально поринули в сон після виснажливого дня.

Читайте також: Як виглядає Каховське водосховище після теракту росіян: апокаліптичні фото

Потоп у Чорнобаївці

Наступного дня підйом о 6:30 і якнайшвидше знову до Херсона. У нас гуманітарна місія з доставки води, продуктів та гігієнічних наборів до легендарної Чорнобаївки, яка у 2022 році стала символом численних прильотів до росіян, які стояли тут у Херсонському аеропорту.

Селище практично ціле, тому що ЗСУ філігранно відпрацьовували саме по позиціям росіян, демонструючи, як Збройні сили України вміють берегти життя мирних громадян. Але, на жаль, терористичний акт на Каховській ГЕС приніс велику воду і сюди. Використовуємо наш гусеничний всюдихід (він, до речі, ще й плаває), а тому без проблем доставляємо все необхідне за адресами, звідки надійшли запити.

Можливості гусеничного всюдихода дозволяли доставити все необхідне.

Вода тут уже відійшла на кілька метрів, але наробила багато біди. Не всі будинки в селах побудовані із сучасних матеріалів і тепер вони почали буквально розвалюватись. Вода розмила стіни та підлоги, з'явилися величезні тріщини. Жити у деяких будинках тепер просто небезпечно. Вода знищила врожаї та фруктові дерева, розмила ґрунтові дороги.

"Вода стояла на такому рівні два дні", - жінка на ім'я Юлія показує мокрий слід на рівні її росту. “Наразі вода з кімнат уже пішла, але все ще підтоплює підвал. Знизу все відпадає. Ось тут шпалери від стіни відійшли, а ось і вся стіна відкололася, тримається лише завдяки шафі. Жити ще можна на кухні, та й там все плавало аж до підвіконня.

Після того, як пішла вода...

Допомоги потребують усі - і люди, і тварини

З Чорнобаївки повертаємось до Херсона, щоб завантажити машини для наступного дня. Аж раптом десь далеко чути серію прильотів і майже одразу по рації пролунав виклик: "Екіпажі швидких, хутко до машин, виклик на центр". Медики повертаються за півгодини й коротко кажуть: "Знову 200-й..."

Вже після повернення на базу в Миколаєві дізнаємось, що Херсон знову обстріляли, є загиблі та поранені. І ось так щодня доводиться рятувати людей і тварин, незважаючи на те, що росіяни будь-якої миті можуть завдати чергового удару.

Читайте також: Підрив Каховської ГЕС: що буде з урожаєм в Україні

Читайте також

Новини партнерів