Минуло заледве два місяці з моменту скандального затримання екс-голови Верховного суду Всеволода Князєва на хабарі і викриття злочинної групи, яка нібито сприяла у вирішенню судових суперечок на користь олігарха Костянтина Жеваго. Та ім’я останнього знову в центрі перипетій. Судді в різних судах ухвалюють дивовижні рішення, які суперечать не лише українській, але й міжнародній практиці, “піднімаючи з могил” давно ліквідовані фірми і передаючи Жеваго компанії, які йому ніколи не належали. Хто ж насмілюється виносити рішення проти “мейнстріму” - отримує персональну негативну згадку в ефірі або на сайті, який належить синові підприємця телеканалу “Еспресо”, чиї журналісти приходять ледь не на кожне судове засідання. Детальніше про це читайте в матеріалі "Апострофа".
Костянтин Жеваго уже досить довгий час переховується за кордоном. Його переслідує низка кримінальних справ, пов’язаних із виведенням мільярдів гривень з підконтрольного йому банку “Фінанси і кредит”. Після затримання екс-голови ВСУ Князєва, підприємцю також закидають дачу хабара за позитивне вирішення суперечки за Полтавський ГЗК (його у Жеваго хочуть забрати чи то росіяни з VS Energy, чи то структури Ігоря Коломойського). Також у олігарха є низка активів, які він спочатку використовував в якості каналів для виведення коштів, а тепер намагається повернути собі через сумнівніі судові рішення. Приклад таких активів - трикутник компаній “Росава”, Білоцерківська ТЕЦ та ТОВ “Преміорі”.
Читайте також: Це справді боротьба з корупцією? Що стоїть за скандальною відставкою голови Верховного суду Князєва
“Росава” - колись найбільший виробник шин в Україні, до 2015 року активно розвивалась і зростала. Проте коли у її власника Костянина Жеваго почалися проблеми, завод фактично став занепадати. В результаті через понад 20 млрд грн. штучних боргів компанія пішла у банкрутство. Менеджмент створив альтернативну компанію - ТОВ “Преміорі”, яка окрім власних виробничих активів арендувала промислові потужності у “Росави” і виробляє продукцію під торговою маркою Premiorri. Також до конгломерату компаній Жеваго входила Білоцерківська ТЕЦ. Окрім постачання електроенергії і тепла населенню, вона також є невід’ємною ланкою ланцюжка з виробництва шин.
Майно “Росави” і ТЕЦ було віддано в заставу у банку “Фінанси і кредит” та Нацбанку під кредити рефінансування банку Жеваго “Фінанси і кредит”. Тож, коли щодо банку “Фінанси і кредит” відкрили ліквідаційну процедуру, Фонд гарантування виставив його частину прав вимог до «Росави» і ТЕЦ на продаж, через що у бізнесу Жеваго, з’явилися і інші кредитори. Що стосується “Преміорі” - то це новий бізнес, до якого підприємець не мав стосунку.
Зараз суди розглядають низку справ, так чи інакше пов’язаних із корпоративними правами на перелічені компанії, де Жеваго через своїх представників намагається отримати контроль над активами, зокрема, Білоцерківською ТЕЦ і ТОВ “Преміорі”. Переважну більшість судів олігарх виграє або у першій інстанції, або в апеляції. Проте, дуже часто аргументи, якими послуговуються судді задля підтримки позиції його захисників, виглядають, м’яко кажучи, дивно.
Справа “Преміорі”. Власність, якої не було
Коротка фабула справи №911/266/22, яку слухав у Господарському суді Київської області суддя Андрій Черногуз, полягає в наступному. Засновником української компанії була британська Premiorri LTD, зареєстрована в Брістолі. З 2018 року єдиним бенефіціаром і директором компанії був Олександр Мерзляков. В 2020 році він ухвалив рішення розширити капітал ТОВ “Преміорі” і залучив інвестора - Леоніда Глиняного. Той мав намір вкласти в бізнес $5 млн. протягом наступних 5 років. Частки в статутному капіталі розподілились як 80 до 20 на користь Глиняного.
Приблизно у цей же час Жеваго вирішив отримати контроль над компанією. Для цього у британському реєстрі була проведена заміна спочатку директора, а потім і бенефіціара Premiorri LTD, яким став такий собі Террі Лі Роуз, який нібито діяв від імені Жеваго. Після цього компанія стала заперечувати законність залучення Глиняного і намагалась “відкотити” цю угоду.
Ключовий аргумент сторони Жеваго полягає в тому, що вона легітимно змінила власника Premiorri LTD. І що Мерзляков нібито передав свої права Роузу. Але цей факт опоненти ставлять під сумнів.
Особливістю британського реєстру компаній (Companies House), є той факт, що внесені в нього відомості фактично не перевіряються на достовірність. Тобто сам факт запису у реєстрі ще не означає, наприклад, зміну директора чи акціонерів компанії. Для цього додатково мають бути документи з підписами і штампами. Нові акціонери мають отримати відповідний сертифікат. Таких документів суду сторона Жеваго не надала, а ті, що надала - виглядають дуже сумнівно, про що прямо вказано в судових матеріалах.
Зокрема, на доказ передачі корпоративних прав від Мерзлякова пану Роузу надано не до кінця заповнену форму, а також ніким не підписаний протокол зборів, на яких нібито був присутній Мерзляков (хоча той був в цей час не в Лондоні, а в Україні). Суд на ці обставини ніяк не зреагував, попри явні ознаки підробки. Нового сертифікату, який посвідчив би право власності за Роузом, ані рішення ради директорів про його призначення, ані декларації учасників зборів акціонерів (якщо вони мали місце) Premiorri LTD суду теж не надала.
Ще більш дивною виглядає згода суду розглянути в якості належних доказів pdf-файли невідомого походження, в яких міститься нібито листування, яке має підтверджувати фактичне право власності Костянтина Жеваго або його сина Івана, або третьої особи (в різних файлах по-різному) на Premiorri LTD. Згідно з матеріалами справи, суд розглядав не саме листування у електронній скриньці свідків, а саме pdf-файли зі скріншотами з інших скриньок (нібито листування 2020 року), переслані невідомою особою на невідомо ким створену електронну адресу, зареєстровану в 2022 році, тобто уже в розпал судового розгляду. Дивним виглядає, що суд, по-перше, не звернув увагу, що представники Premiorri LTD не можуть визначитися, хто ж все-таки є бенефіціаром. А по-друге, що нібито листування невідомого походження було фактично визнано в якості належних доказів на підтвердження права власності на іноземну компанію без жодної оцінки чи сумніву щодо їх достовірності з боку суду.
Та найбільш неочікуваною стала остаточна мотивація рішення суду – фактично визнати структури Жеваго власником Premiorri LTD. У якості мотивації суддя використав обставини, які взагалі не фігурували в позові, а саме вирішив з’ясувати, чи був сформований статутний капітал ТОВ "Преміорі" двома фізособами, які заснували компанію в 2015 році (вони потім продали свої частки компанії Premiorri LTD. Суддя вирішив, що оскільки серед доказів відсутнє підтвердження факту формування статкапіталу (їх просто не подавали, бо вони не були предметом розгляду справи), то всі подальші дії по залученню нового капіталу він вважає нікчемними. Цікаво, що до таких висновків суддя прийшов, додатково дослідивши докази (реєстраційну справу ТОВ “Преміорі”) у нарадчій кімнаті, що прямо заборонено процесуальним законодавством. Тобто суддя мало того, що вийшов за межі досліджуваного питання, так ще й не дав сторонам можливості надати аргументи щодо статутного капіталу.
Ще одна проблема з цим рішенням: в ньому немає внутрішньої логіки. Якщо статутний капітал не було сформовано належним чином і, відповідно, не можна було, на думку суду, залучати інвестора - то як же тоді компанія Premiorri LTD набула прав учасника ТОВ "Преміорі"? Несформування статутного капіталу має однаковий вплив і на інвестора, і на компанію Premiorri LTD. Якщо інвестор не міг набути право на частку, то й компанія Premiorri LTD не могла набути прав на частку. Незважаючи на це суд визнає права компанії Premiorri LTD, але відмовляє у визнанні прав інвестора. За словами юристів - це абсолютне юридичне ноу-хау та повний юридичний нонсенс.
Як суд міг застосувати так закон незрозуміло. Це питання залишається без відповіді. Уже 4 липня справу розглядатиме апеляційна інстанція - Північний апеляційний господарський суд.
Справи Білоцерківської ТЕЦ. “Повсталі з мертвих”
Протягом декількох років після того, як Костянтин Жеваго втік за кордон, керівництво Білоцерківської ТЕЦ не могло провести жодного звітно-виборчого заходу, передбаченого законодавством. Причина - у структурі власності. Існує дві юридичних особи - ПрАТ “Білоцерківська ТЕЦ” (30664834), яке власне і володіє виробничим комплексом теплоелектроцентралі, що до недавнього часу генерував електроенергію і постачає містянам тепло, і АТ “Білоцерківська ТЕЦ” (05407737), юрособа, один з численних акціонерів ПрАТ. Крім АТ, до структури власності ПрАТ також входить “Росава” і низка офшорних компаній, зареєстрованих у Великобританії та на Британських Віргінських островах. За ними стояв Костянтин Жеваго.
Втім, після того, як у олігарха почалися проблеми з правоохоронцями, офшорні фірми - які фігурували в низці кримінальних справ про виведення коштів - вирішили просто ліквідувати. При цьому переоформити їхні частки у ТЕЦ на когось іншого - “забули”. Таким чином, утворився правовий вакуум: АТ і “Росава”, у яких на двох менше 50% акцій, не могли провести повноцінних зборів акціонерів, оскільки у них не було кворуму.
І от наприкінці 2021 року, згідно з матеріалами справ, офшорні акціонери раптом в буквальному сенсі стали “воскресати”. Від імені компаній їхні представники стали засипати керівництво ПрАТ вимогами провести збори акціонерів, щоб змінити директора і наглядову раду, визнавши їхню роботу неефективною. Згідно з українським законодавством, якщо акціонери не можуть домогтися проведення зборів, то за певних умов можуть проводити їх самостійно.
Офшорні компанії так і зробили. Ба більше - наприкінці 2021 року вони провели не одні, а декілька зборів з ідентичним порядком денним, ідентичиними рішеннями і результатами: визнанням незадовільною роботи попереднього правління і обрання керівником Ігоря Вигулярного. Це адвокат, який не має досвіду в управлінні енергетичним господарством, що є критично важливим для такого об’єкта стратегічної інфраструктури, як ТЕЦ, особливо в умовах ризиків постійних ракетних обстрілів і необхідності відновлення виробничих потужностей, а також напередодні підготовки до складного опалювального сезону. Є версія, що призначення такого керівника Жеваго просуває навмисне, аби у разі колапсу в комунальному господарстві міста і підвищення градусу соціальної напруги мати змогу чинити тиск на своїх політичних опонентів, а також на правоохоронні і судові органи щодо кримінальних справ.
Для чого потрібно проводити декілька зборів з ідентичним порядком денним? Щоб сторони, які не взяли участі в зборах, до безкінечності оскаржували кожні окремі збори, а тим часом новий керівник, наближений до структур Жеваго, міг відносно безперешкодно виконувати свої обов’язки. Акціонери, які не потрапили на ці збори, звісно, оскаржили їхню легітимність. Основний аргумент - “мертві”, тобто ліквідовані компанії не мають права брати участь у зборах акціонерів, а довіреності представників “живих” компаній діють лише на представництво інтересів, але не дають права скликати збори. Крім того, АТ “БілоТЕЦ” та “Росава” не були належно проінформовані про збори, відтак не змогли реалізувати свої права акціонерів.
Зараз справи розглядають низка різних суддів і їхні підходи до одних і тих же аргументів скаржників кардинально різняться.
Наприклад, у справі № 911/231/22 суддя Господарського суду Київської області Павло Горбасенко ухвалював рішення щодо “зборів” від 18 січня 2022 року. У ньому він визнав, що ліквідовані компанії не можуть ухвалювати рішень, а отже, фактично збори проходили без кворуму. Інша сторона оскаржила рішення в апеляційному порядку, розгляд призначено на 8 серпня. Цікаво, що уже після винесення рішення на користь опонентів Жеваго, а також після переобрання Горбасенка на посаду голови Господарського суду Київщини, де слухаються і інші справи в інтересах олігарха, про Горбасенка вийшло “розслідування” на каналі “Еспресо” про нібито “захмарні статки” і “фіктивне розлучення”. Канал “Еспресо” належить сину Жеваго Івану і його журналісти - регулярні гості на засіданнях щодо активів підприємця. З цього можна зробити висновок, що Жеваго напряму використовує свій телеканал для тиску на суддів.
За схожих обставин, з тими ж учасниками, але щодо “зборів” 28 грудня 2021 року суддя Госпсуду Київщини Тарас Карпечкін ухвалив у справі № 911/172/22 діаметрально протилежне рішення. У цій справі представники офшорних компаній представили довідки про те, що їхні фірми “воскресли” станом на другу половину 2022 року, тобто на момент розгляду справ. Утім це ніяк не підтверджує, що вони були “живі” в момент проведення зборів (законодавство Сполученого Королівства передбачає можливість віднолювати записи в реєстрі, але на час припинення реєстрації компанія втрачає права). Що стосується компанії з Британських Віргінських островів, то суддя досить дивно протрактував міжнародне законодавство, вказавши, що ліквідація компанії за законами БВО ще не означає її ліквідації для України, оскільки закони БВО на Україну не розповсюджуються. Зайве говорити, що це юридичний нонсенс, адже за таких обставин мільйони ліквідованих в одних юрисдикціях фірм вільно б діяли як “живі” у інших. Це призвело б до хаосу. Суддя також не взяв до уваги, що “Росава” і АТ “БілоТЕЦ” не були належно поінформовані про час проведення зборів. Рішення Карпечкіна було оскаржено до Північного апеляційного суду, який у складі судді Сергія Буравльова, Віктора Шапрана, Володимира Андрієнка 13 червня підтвердив це рішення на користь компаній Жеваго.
Третя справа №911/184/22, яку розглядав суддя Антон Лопатін, стосується зборів від 29 грудня 2021, які за аналогічною схемою ініціювали близькі до Жеваго акціонери (ПрАТ “АСК Омега” та СП ТОВ “ФТАК лізинг”) - але уже не ПрАТ, а АТ “Білоцерківська ТЕЦ”. Вони висунули керівництву товариства щонайменше сім окремих вимог з аналогічним порядком денним і наміром провести збори для зміни керівника і наглядову раду. І в результаті самостійно провели збори, залучивши до них уже відому нам ліквідовану офшорку з БВО, що й у попередніх кейсах (вони були також акціонерами АТ). На зборах директором - як і в ПрАТ - директором також обрали Ігоря Вигулярного.
Суд визнав, що було порушено право “Росави” вносити пропозиції щодо кандидатур на посаду нового директора АТ “БілоТЕЦ”. Крім того, суд підкреслив, що кворум є недостатнім через те, що в зборах брала участь “фірма-мрець”. На відміну від свого колеги Карпечкіна, суддя Лопатін не став довільно трактувати міжнародне право і підтвердив, що “мертва” офшорка з БВО не могла давати голоси. Відповідно, позов було задоволено.
Утім, уже 28 червня Північний апеляційний суд в складі Олени Копитової, Сергія Сотнікова та Олега Остапенка скасував це рішення. Тексту ухвали ще немає, відтак аргументу суду невідомі. Але телеканал “Еспресо” у той же вечір вийшов з переможним сюжетом з заголовком “Феміда дала злочинцям відсіч!”.
***
Різні підходи суддів до трактування одних і тих самих фактів і обставин, інгорування сумнівного походження документів, більші симпатії до однієї сторін у процесуальних питаннях - не новина для судової системи. Власне, це і є одна з причин, чому судова реформа і збільшення прозорості правосуддя є однією з перших вимог від інвесторів, які хочуть працювати в Україні. Втім, антикорупційні зусилля, які призвели до затримання екс-голови Верховного суду всього два місяці тому, демонструють, що ситуація поступово змінюється на краще і ухвалення рішень під зовнішнім тиском - не єдино можливий варіант розвитку подій, та ще й досить небезпечний. Відтак, що більше суддів будуть готові називати речі своїми іменами і виносити рішення на основі права, а не альтернативних аргументів - то швидше Україна отримає шанс на справжнє європейське майбутнє.
