На фронті в складі частин російської армії все частіше з'являються зразки озброєння, які сміливо можна називати антикварними. Вони зроблені (або розроблені) 50 років тому, а іноді й навіть більше. Який антикваріат росіяни намагаються використовувати в сучасних умовах, розбирався "Апостроф".
Піхотне озброєння
Першими антикварними зразками стала стрілецька зброя, яка застосовувалася більш ніж 100 років назад. Насамперед, це гвинтівки Мосіна зразка 1891 року – знаменита "трьохлінійка". Бойовики на Донбасі у 2014 – 2015 роках мали їх мінімальну кількість. А ось у лютому 2022 року, коли на окупованих територіях Донецької та Луганської областей було проведено поголовну мобілізацію чоловічого населення, ці гвинтівки масово почали завозитися з російських складів та разом із сталевими шоломами стали такою собі "візитною карткою" мобілізованих. Такі підрозділи недовго існували на фронті, утилізуючись у перших атаках. Проте для несення вартової служби на блок-постах другої лінії можливостей старовинної гвинтівки більш ніж вистачало.
Мобілізовані "ДНР" на блокпосту зі старовинною "трьохлінійкою"
Снайперські варіанти Мосіна прижилися навіть у лінійних частинах - виявилося, що вони краще за деякими характеристиками, ніж штатна СВД.
Масового використання кулеметів типу РПД, "Максим" у російських частинах (на відміну від наших) не виявлено, хоча трофейні зразки подібної зброї час від часу з’являються на фото та відео.
Серед іншого озброєння піхоти, можна згадати, наприклад, використання ручного протитанкового гранатомета РПГ-16 "Удар", який був розроблений для повітрянодесантних військ ЗС Союзу РСР та прийнятий на озброєння в 1970 році.
РПГ-16 "Удар"
Бронетехніка
Тут можна говорити не так про антикваріат, як про зразки, які станом на 2022 рік вважалися застарілими й не знаходились на озброєнні російської армії. Йдеться, звичайно, про основні бойові танки (ОБТ).
На момент повномасштабного вторгнення російська армія мала у своєму розпорядженні три основні зразки ОБТ – це Т-72, Т-80 і Т-90 та їхні модифікації. У 2014 році для незаконних збройних формувань на окупованих територіях Донбасу зі складів було поставлено танки Т-64, які виконували роль "трофеїв від ЗСУ". Після лютого 2022 року, коли бойовики були інтегровані в російську армію, фактично, Т-64 надійшов на озброєння російської армії.
Потім на полі бою ми побачили танки Т-62. Ця модель серійно випускалася СРСР з 1962 по 1973 рік й на момент розпаду Союзу на російських складах їх залишилося близько тисячі одиниць. Танки активно поставлялися дружньому сирійському режиму, активно використовувалися під час першої та другої чеченських воєн (1994-2000 роки), а також у вторгненні до Грузії у 2008 році. Тому їхня поява в Україні була лише питанням часу. І ось влітку 2022 вони з'явилися на озброєнні спочатку резервних, а потім і лінійних частин.
Т-62 на українському фронті
Дуже скоро у росіян на фронті у квітні 2023 року з'явилися і ще давніші танки – Т-55. Цей танк був прийнятий на озброєння радянської армії у 1958 році. Проте його модернізовані варіанти (як правило, китайського виробництва) досі перебувають на озброєнні армій по всьому світу – від Румунії, Пакистану, Ірану, Єгипту до країн Африки, Азії та Латинської Америки. Модернізовані танки Т-55, які мають нове позначення M-55S, отримала й Україна як допомогу зі Словенії.
Підбитий Т-55
Звісно, всі ці застарілі танки мають мало шансів на передовий, оскільки наша армія має досить серйозні протитанкові засоби. А ось їх використання як самохідної артилерії та задля посилення частин другої лінії цілком має право на існування.
З легкоброньованої техніки у росіян спостерігається використання гусеничного БТР-50. Розроблений 1952 року, він вироблявся серійно з 1954 по 1970 роки.
БТР-50
Читайте також: Гноми атакують: навіщо окупантам танки Т-62
Артилерія
Старі зразки артилерійських гармат, так само як і нові, здатні стріляти та завдавати втрат. Тож у появі на полі бою артилерії конструкції 1940-х років теж немає нічого дивного.
Спочатку росіяни повернули до бойового складу 152-мм гармату-гаубицю Д-20 (розроблена в 1947 році, серійне виробництво почалося в 1953 році), а потім і 152-мм гаубицю зразка 1943 року Д-1 (серійно випускалась з 1943 року). Таке рішення було викликане насамперед нестачею снарядів для більш сучасніших зразків. Та й для створення "вогневого валу" дата виробництва зброї немає особливого значення. А ось калібр таке значення має. Тому російська армія повернула на озброєння 160-мм та 240-мм міномети, причому останні як у буксируваному, так і самохідному варіантах. Чи варто говорити, що всі вони випускалися ще у 1950-х роках і були зняті з озброєння ще в радянській армії.
Зрозуміло, що всі ці вироби минулого століття за всіма параметрами поступаються сучасним 152-мм та 155-мм системам, які застосовуються на фронтах російсько-української війни. Зокрема дальність ведення вогню гармати Д-1 становить трохи більше 12 кілометрів, а сучасні системи б’ють на 20-30 км, а в залежності від типу боєприпасів й на 40-60 км. Але, судячи з фото і відео, Д-1 надходять у резервні частини, а також передаються підрозділам, сформованим з так званих "армій ДНР і ЛНР", де особлива ефективність і не потрібна. Втім, російські пропагандистські ЗМІ завжди можуть розповісти про "сталінську якість" та про те, що саме такі гармати легко вражають американські М777. Добре, що мобілізовані з 8 класами освіти в це охоче вірять. До першого прильоту 155-мм "кабана".
Зразки 1940 – 1960-х років - це ще не межа. На російських складах у спадок від Радянського Союзу, який готувався воювати з усім світом, залишилося ще багато різноманітної стрілецької зброї – ті ж самозарядні карабіни СКС, пістолети ТТ (а їх було свого часу випущено близько 9 млн. штук), кулемети.
Крім того, російські експерти стверджують, що на складах є навіть важкі реактивні снаряди М-31 зразка 1943 року – снаряди від "Катюші" часів Другої світової війни. Так що є навіть шанс побачити на фронті оспівані радянською пропагандою ракетні установки.
Читайте також: Не треба впадати в ейфорію: в Україні пояснили ситуацію з відправкою РФ на війну "давньої" техніки
