Сили оборони України продовжують утримувати позиції на східному фронті, відбиваючи м'ясні вали під Авдіївкою та на інших ділянках. А на лівому березі Херсонщини наївні росіяни намагаються затягнути наші війська у пастку. Докладніше про ситуацію на головних ділянках фронту в етері Апостроф TV розповів полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Роман Світан.
Загальна картина
Після нашого літнього наступу на східному та південному фронтах ми зайняли найкращі позиції для оборони в осінньо-зимовий період, переважно висоти. Для того, щоб у режимі сильних дощів у нас було гарне становище. А росіян ми скинули в низини практично скрізь - на південному, донецькому і луганському фронтах. І у росіян гнітюча картина - по коліно у воді, а скинути воду з окопів неможливо. Але росіяни мають один вихід - йти на висоти, тобто відступати через погоду на кілька км, а на деяких позиціях це десятки кілометрів.
Дивіться: Українські бійці перетворили росіян на "фарш": епічне відео "м'ясного штурму"
Тому росіяни всіляко намагаються відновити ті позиції, які були втрачені. І вони чудово розуміють, що часу на це вони вже фактично не мають. Власне, по всій східній лінії фронту - це приблизно 200 км від Вугледара до Куп'янська - зараз йдуть російські контратаки, здебільшого за допомогою м'ясних валів. На східному напрямку техніка вже мало використовується, тому що чорнозем засмоктує будь-яку техніку.
Бої під Авдіївкою
Наразі наші війська використовують залізницю з Очеретина до Авдіївки як відсічний рубіж. Росіяни вийшли на дорогу із північного сходу. Між цією дорогою та "Коксохімом" відстань більше одного км. І цю територію наші використовують як плацдарм для знищення живої сили ворога. Не можна ніяк обійти цю ділянку від залізниці до "Коксохіму", окрім як йти по ній, і наші це використовують. У районі "Коксохіму" стоять наші мінометні батареї, а в районі Очеретина та Авдіївки стоїть уже артилерія, яка накриває цей майданчик, і росіянам його перетнути смерті подібно. Вони на цьому плацдармі втрачають десятки, якщо не сотні людей.
Другий епізод. Вони намагаються "Коксохім" обійти північніше, намагаючись обійти залізницю у бік Степового та Бердичів. У них є можливість якось проходити по посадках. Проте ця ділянка теж під ударом нашої артилерії.
Читайте також: "Ситуація може бути різною": експерт про можливі сценарії боїв за Авдіївку
Але сам "Коксохім" нами використовується як сіра зона. Ми також там не закопалися, оскільки сама лінія оборони не включала авдіївський "Коксохім", який працював до повномасштабного наступу росіян. І там досі збереглися певні технологічні цикли, тому завод досить небезпечний для постійного перебування там. Власне тому завод поки що використовується як сіра зона під повним контролем наших Збройних сил.
Тобто авдіївський "Коксохім", на якому досі проходять технологічні цикли, - це бомба сповільненої дії. На заводі досі є певна частина технічного персоналу. Там досить добре бомбосховище, а технологічні рівні йдуть глибоко під землю. Тому туди війська заходити і базуватися там не будуть, розуміючи, що хороший обстріл перетворить "Коксохім" на велику братську могилу.
Лівий берег Херсонщини
Щоб не потрапити в таку пастку, як потрапили росіяни минулого року на правому березі Дніпра, нам не можна поки що перекидати важку техніку на лівий берег. При ухваленні рішення на створення плацдарму треба чітко розуміти механізм подальшого руху. І якщо немає достатньої кількості резервів для подальшого руху на Крим, то небезпечно створювати плацдарм із великою кількістю техніки та людей.
Тому ухвалення рішення про створення великого плацдарму залежатиме від наявності сил, засобів та резервів для руху на Крим. А це оптимальний варіант, тому що під час руху на Крим звільняється дуже велика частина території. Припустімо, якщо рушити з тих же Олешків на Скадовськ, то росіяни відразу просто втечуть з Кінбурнської коси, бо це буде залізобетонний котел.
Загальний напрямок удару з лівого берега – на Армянськ. Тобто вихід на Крим. Тільки в такому разі є сенс створювати великий плацдарм на лівому березі.
