Російська та російськомовна художня література залишає полиці українських бібліотек. Причому зникають як книги сучасних письменників, котрі підтримали агресію проти нашої країни, а й твори тих, хто писав ще радянський період. Як в Україні відбувається дерусифікація бібліотек, з'ясовував "Апостроф".
Читайте також: В Україні оновили шкільну програму: хто із російських письменників залишився
Удари по площині
Заборона книг російських письменників в Україні розпочиналася точково. Йшлося лише про певні видання. Так, ще 11 серпня 2015 року на сайті Державної фіскальної служби з'явився перелік російських видань, заборонених для ввезення та розповсюдження в нашій країні.
У списку було 38 книжок. З них, наприклад, по дві – письменника-фантаста Федора Березіна (який у 2014 році був замполітом у терориста Гіркіна-Стрілкова), а також політолога, ідеолога "руського миру" Олександра Дугіна. По одній – антиукраїнського письменника Едуарда Лімонова, економіста Сергія Глазьєва та журналіста Сергія Доренка.
"Ці заходи продиктовані необхідністю запобігти застосуванню РФ проти громадян України методів інформаційної війни та дезінформації, поширення ідеології людиноненависництва, фашизму, ксенофобії та сепаратизму", – пояснив тоді перший заступник голови Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Богдан Червак.
Рішення було симетричною відповіддю на дії російської влади, яка з 2010 року регулярно закривала Бібліотеку української літератури в Москві після обшуків на предмет "екстремістської" літератури. У 2018 році бібліотеку було закрито остаточно.
Далі список заборонених в Україні книг російського походження лише розширювався. У 2017 році він, наприклад, складав уже 74 найменування. А після початку повномасштабної війни українська влада почала "працювати по площині", тобто бити вже по всіх творах певних російських авторів. Попередні списки, звичайно, нікуди не поділися.
"Наприкінці 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики розіслало нам список російських та російськомовних письменників, які публічно підтримали агресію проти України. Це, власне, не закон, який вимагає прибрати книги цих авторів – це лише рекомендація. Але наскільки я знаю, книг цих письменників на полицях українських бібліотек немає", – розповідає "Апострофу" Олена Репш, завідувач відділу обслуговування читачів Центральної районної бібліотеки ім. П. Тичини (головна бібліотека Дніпровського району Києва).
Зі спец зберігання – в макулатуру
Зараз у рекомендованому списку Міністерства культури присутні 33 російські автори. Серед них, наприклад, письменники та пропагандисти Захар Прілєпін та Юрій Поляков, автор детективів Андрій Константинов, фантасти Володимир Васильєв, Вадим Панов, Федір Березін та Сергій Лук'яненко (останній прямо заявляв, що українці мають "відправитись в пекло"). І на полицях бібліотек їх уже справді немає.
Список російських та російськомовних письменників-фантастів, які підтримали війну, я опублікував ще два роки тому. Лук'яненко з Дивовим нещодавно прилюдно шкодували, що мене досі не вбили. Якщо що – я проти заборони. Але список потрібний. Адже українцям просто необхідно повідомити, що це за тварюки, а люди нехай самі вирішують. А від заборон – один крок до багать з книжок та смолоскипних ходів", – каже "Апострофу" український письменник, колишній директор фестивалю фантастики "Зоряний міст" Олександр Золотько.
Але про багаття з книг російських письменників, які ненавидять Україну, звичайно, не йдеться.
"Книги певних російських авторів ми давно зняли з полиць, і вони знаходяться, умовно кажучи, на спец зберіганні. Тобто в окремій кімнаті, де у нас знаходяться книги, які не мають частого попиту. І книги цих російських письменників поступово списуються — просто так їх відразу не викинеш, потрібні відповідні акти списання. А куди списуються? Та в макулатуру!
Але часто так буває, що книг антиукраїнських російських письменників і на спец зберіганні не знайти. На прохання "Апострофа" знайти, наприклад, "Нічну варту" Лук'яненка, співробітниця столичної бібліотеки ім. В. Маяковського зайшла до централізованої бібліотечної системи. І за хвилину сказала, що на весь Київ є лише один примірник, в одній із бібліотек Святошинського району.
"І то не факт, що цю книгу вже не списали з архіву: база оновлюється раз на два тижні", – каже бібліотекарка.
Безрадісні перспективи
Так сталося, що багато українських письменників у свій час були просто змушені писати свої твори російською мовою і друкуватися в Росії, щоб здобути популярність.
"Там був нульовий ПДВ на книги та величезна аудиторія. І у наших письменників просто не було іншого виходу. Але зараз багато українських письменників перекладають, і навіть уже переклали свої твори українською мовою. Ті ж Генрі Лайон Олді (псевдонім письменників-фантастів Дмитра Громова) та Олега Ладиженського) або Марина та Сергій Дяченко", – каже "Апострофу" співвласник книгарні Сергій Овчаренко.
На його думку, навіть якщо російські автори в Україні не заборонені, то шанси їхнім книгам з'явитися в українських бібліотеках практично дорівнюють нулю. Бо якщо книга російського видавництва, то в Україну вона вже не потрапить. А старі книги, наприклад, братів Стругацьких, фізично старіють, їх списують, а новим уже нема звідки взятися.
"Українські видавництва, наскільки я знаю, взагалі намагаються не друкувати російською мовою, і взагалі все, що видавалося при совку та з ним пов'язане. Навіть тих самих Стругацьких. Колись, через кілька поколінь, якщо буде інтерес – можливо. А поки що видавництва радше Оруелла чи Саймака надрукують: схожі жанри зі Стругацькими”, – каже Сергій Овчаренко.
А забороняти книги російських авторів, які виступають за війну з Україною, на його думку, потрібно.
"Адже видана книга — це по суті, матеріалізація нематеріальної речі, її увічнення. Років 40-50, ну скільки там фізично проживе книга. Ті, хто захоче її прочитати, знайде це і в інтернеті. А той хто не знає, не побачить, що таке є – навіть не зацікавиться. Тому я не впевнений, що років за п'ятдесят в Україні про того ж Лук'яненка хтось згадає”, – резюмує експерт.
Читайте також: Російська класика – на паузі: кого викинули зі шкільної програми і що зараз вчать
