Поки Дональд Трамп намагається виставити нам неіснуючі борги за підтримку свого попередника й дрейфує у бік авторитарних режимів, українське військо продовжує відстоювати нашу державність. Між тим - набирається досвіду й удосконалюється. Нещодавно у ЗСУ оголосили про старт реформи - перехід на нову організаційну структуру на основі корпусів. У чому суть змін і що зміниться на фронті - у матеріалі “Апострофа”.
3 лютого президент України та верховний головнокомандувач Збройних сил Володимир Зеленський повідомив про затвердження плану переходу на корпусну систему в ЗСУ. “Корпусна система потрібна. Ми обговорили сьогодні підходи до призначення командирів корпусів: це мають бути найбільш підготовлені, найбільш перспективні офіцери з бойовим досвідом і сучасним мисленням. Армія повинна бути сучасною. І головне – цінувати людей”, - зауважив він.
Про необхідність переходу на таку організаційну структуру заявляв ще попередник нинішнього головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського - Валерій Залужний. Корпуси - не українське ноу-хау. Вони як тимчасові з'єднання для виконання завдань на певній ділянці фронту були введені у французькій і німецькій арміях ще на початку XIX століття. Система корпусів не нова і для України. Станом на 1992—1993 роки у складі Збройних сил було шість армійських корпусів. Станом на 2016 рік їх кількість скоротилась до одного - Корпусу резерву. До корпусів почали повертатися після широкомасштабного вторгнення. Деякий час обговорювалася ідея переходу на дивізійну систему управління. Проте вона, на думку деяких фахівців, потребує значних ресурсів. Тому 3 лютого цього року Сирський офіційно заявив, що військове командування розпочало перехід на корпусну структуру управління військами.
Наразі в ЗСУ є п’ять армійських корпусів, проте вони не воюють як єдина структура. Та й загалом система управління в українській армії дуже складна. Як пише вколонці генерал-майор ЗСУ, командир тактичної групи Андрій Соколов, “основу складають бригади, які об’єднуються у тактичні групи (ТГр). Тактичні групи – це тимчасові утворення, куди відряджають офіцерів із штатних органів управління та навчальних закладів на визначений термін на ротаційній основі. Офіцерський склад тактичних груп постійно змінюється. Далі йдуть штаби оперативно-тактичних угруповань (ОТУ) <...>. На півдні і сході ОТУ об’єднанні у оперативні (оперативно-стратегічні) угруповання військ. Одне сформоване на базі оперативного командування, інше на базі Командування об’єднаних сил (КОС). Потім усі ці структури замикаються на Генеральний штаб”.
Що передбачає корпусна система
Як повідомили в Сухопутних військах, корпусна структура “дозволить більш ефективно управляти підпорядкованими військовими частинами, забезпечувати їхню взаємодію та належну логістику”. На відміну від ОТУ, ОСУВ, які виконують змінні функції, “структура корпусу постійна, зі штатом, з набором відповідних засобів”, підкреслив у коментарі "Апострофу" генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010) Ігор Романенко.
Як пояснив директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, “типовий корпус буде мати 4-5 бригад - інженерні підрозділи, засоби ППО, артилерійську бригаду. Таким чином, командир корпусу буде відповідати за все: і за підготовку особового складу, і за застосування військ у зоні відповідальності, яка може зрости. Корпуси можуть тримати оборону на ділянці від 30 до 100 км, залежно від її характеру”.
При чому йдеться не лише про укрупнення. “Корпус - це стратегічне з’єднання, де тил розраховується з потреб усіх не лише бригад. Там можуть бути окремі дивізіони артилерійські і т.д. Усе це має забезпечувати корпус - і матеріально-технічними [засобами], і управлінням, й інженерним забезпеченням тощо. Корпус - мобільне з’єднання. На його базі можуть сформуватися будь-які оперативно-стратегічні групи”, - каже виданню Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова.
Така реформа допоможе локалізувати управління військами на окремих ділянках фронту й уникнути інформаційних затримок під час ухвалення рішень. “Корпус - це об’єднання, яке може самостійно вирішувати завдання у межах своїх можливостей, які будуть визначені тактичними чи оперативними характеристиками корпусу, - розповідає “Апострофу” військовий експерт Олег Жданов. - Сьогодні бригада змушена подавати запити аж до Генерального штабу, щоб прийняти те чи те рішення, наприклад: можна залишати позицію, чи ні, контратакувати ворога чи ні”.
Брак забезпечення та топ-кадрів: які можливі виклики
Гострою проблемою створення корпусів стане формування військових частин, які входитимуть до їх складу, пише у згаданій колонці Андрій Соколов. “Необхідно сформувати 21 корпусний комплект військ. З чого вони складаються? Із загальновійськових бригад, частин артилерії, ППО, безпілотних систем, підрозділів оперативного та матеріально-технічного забезпечення. І якщо із загальновійськовими бригадами питання вирішене: вони у нас є; то інші потрібно сформувати”, - зауважив військовий.
“Головний виклик - набрати все, що необхідне в штатній структурі корпусу, щоб у корпусі були і підрозділ ППО, і танкістів, і саперів… Десять корпусів навряд чи зможуть ефективно сформувати, дай Боже, щоб два”, - переконаний Романенко.
Утім ця проблема може бути актуальною лиш на першому етапі реформи. “Корпус повинен мати власні запаси, і вони будуть створюватися. У складі корпусу будуть формуватися тилові бригади, бригади матеріального забезпечення. Їх треба буде наповнити цим матеріальним забезпеченням - запасом боєприпасів, палива, їжі тощо. На першому етапі це не виключено, що будуть певні складнощі. Але після первісного накопичення матеріальних запасів піде як звичайний конвеєр”, - каже Жданов.
Інший виклик під час переходу на корпуси, і на нього натякав Зеленський, - знайти відповідних командирів. “Одна справа командувати бригадою, а дивізія, корпус - це інший рівень. Це не так, як у цивільному житті: вчора був весільним фотографом, а сьогодні парламентар. В об’єктивних законах ведення війни це не працює. Якщо так робиться, то потім виникає ситуація, як на Харківському напрямку - генералів судять за те, за що вони не мали компетенції і досвіду, щоб управляти в тих умовах. Повинен бути професіоналізм, характер і досвід поводження у важких умовах та керування підпорядкованими”, - наголосив Романенко.
Загалом така реформа війська потребує більше часу і повинна здійснюватись поступово. “Під час війни треба обмежитися змінами, які не зменшують ефективність військ, - розповідає Сунгуровський. - Тобто часткова реформа, яка не стосується військ, які стоять не передовій. Бо зараз там важко щось змінити. А які формуються їм на заміну, на ротацію йдуть, - їх структуру можна змінювати”.
Водночас відмовлятися від змін не варто. “Війна - найліпший період для реформування армії. Тому що війна показує, що працює, а що ні. І можна щось постійно міняти. Це історичний досвід - ще з часів Римської імперії [відомо, що] під час військових дій все погане відкидається, а хороше - розвивається і застосовується військами”, - резюмував експерт.
