Роман Костенко – секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, народний депутат України, ветеран АТО, "кіборг".
В інтерв’ю "Апострофу" він розповів, чи дійсно Трамп може передати "Томагавки" Україні, як росіяни почали застосовувати тактику НАТО на полі бою та як Київ може схилити Москву до припинення війни.
– Коли я вперше почув про "Томагавки" від Дональда Трампа, я подумав, що він жартує, що це така гра з Путіним. Але знову прозвучала ця фраза в такому контексті, що Путін не збирається припиняти війну і Україна отримає "Томагавки". Наскільки це серйозно?
– Я вважаю, що все-таки це гра з Путіним, але це не означає, що якщо війна затягнеться, то Сполучені Штати не будуть готові до якихось більш радикальних кроків. Дійсно, Трамп намагався закінчити війну дуже швидко. У нього нічого не вийшло. Це вже всі бачать і він розуміє, що це йому не вдалось. Трамп не любить поразок. Він зараз намагається в своєму стилі тиснути на супротивника.
Чи це будуть саме "Томагавки"? Ми подивимось, тому що є велике питання до, по-перше, технічної їх частини. Ми знаємо, що це ракети 70-х, 80-х років, були різні модифікації. З самого початку вони мали пускові установки, які були призначені для пуску з землі – "Грифон". Потім після підписання Рейганом і Горбачовим угоди про ракети середньої і малої дальності вони були знищені.
І ці ракети були призначені тільки для пусків з морських кораблів і підводних човнів. Потім, коли Трамп уже вийшов з цієї угоди, Росія вийшла, є інформація, що зробили три чи чотири таких батареї, це досить мало й вони дуже дорогі.
Перше, якщо нам передадуть їх, з чого ми будемо їх запускати? Флоту в нас немає, який би міг це робити. Чи можуть нам передати обмежені сухопутні батареї? Ну, теоретично можуть. Чи вірю я в це? Слабо.
Далі це вартість. Сполучені Штати нікому їх безкоштовно ніколи не давали. Вартість однієї ракети, як заявляють відкриті ресурси, понад 4 млн доларів за одну. Я скажу, що зараз ці ракети є тільки в двох країнах світу, це в Сполучених Штатах і в Великій Британії. Чи будуть європейці платити за них, щоб їх передали Україні, це також відкрите питання. Трамп безкоштовно Україні ще нічого не передавав. Про що з ним домовляється президент, ми поки що не знаємо.
Це дійсно хороші ракети свого часу, які несли також і ядерний заряд. Якщо Сполучені Штати передадуть нам ці ракети, це може звучати так, що вони передали Україні ракети, які є носіями ядерної зброї. США зацікавлені, щоб у дуже багато регіонів не надійшла якась російська допомога. Якщо це буде передано ми розуміємо, що якийсь крок буде і від РФ.
Тому питання "Томагавків" – це більше питання тиску на Російську Федерацію. Психологічний тиск для того, щоб показати, що США готові до більш радикальних дій у випадку, якщо Росія не погодиться на припинення вогню.
– Пане Романе, але ж росіяни самі спровокували цю історію, коли почали розмови про розміщення ядерної зброї на території Білорусі. “Орешник” фізично їм там не потрібен, але вони роблять цей крок для ескалації.
– Вони давно його вже робили. Десь роки два тому вони почали, за нашою інформацією, відновлювати бази на території Російської Федерації. Там були старі сховища для ядерної зброї. Вони почали його відновлювати, і уже навіть заявляли про можливе розміщення боєкомплекту ядерного на території Білорусі.
І вже говорили, наче він там є, але у нашої розвідки зараз інформації немає про те, що на території Білорусі є ядерна зброя, може вона там і є.
Росія сама піднімає градус. Сполучені Штати їм відповідають. Ну, ви ж розумієте, що ми от поговорили про "Томагавки". Поки що все буде залежати від Сполучених Штатів.
Якщо говорити про самі "Томагавки", як ми колись говорили про ATACMS, HIMARS, F-16 і всі думали, що це зброя, яка змінить хід війни. Ні, це хороші ракети, але це крилаті ракети, не балістичні, вони можуть летіти досить низько, огинати складки місцевості, несуть приблизно до 400 кг вибухової речовини, якщо в них звичайне спорядження, не ядерне.
Їх можна порівняти, мабуть, з "Калібрами" плюс-мінус, які також з води запускаються. Але скільки ми "Калібрів" збиваємо? Дуже багато. А в Росії ППО ще більше. Сказати, що вони не збиваються? Ні, вони так само збиваються, як і інші ракети. Залежить від кількості. Якщо нам передадуть 10 ракет – це ні про що. Це просто буде символічний жест, але який буде мати великі наслідки, в тому числі і для інших регіонів. Це, мені здається, дасть можливість Росії поставляти кудись зброю уже іншого масштабу.
Дальність "Томагавків" десь 2000 км, в Росії сильне ППО. Мабуть, можна про щось говорити, коли це від 200-300 ракет. От тоді щось відчують, тому що для нас основа – це завдання ударів в глиб противника.
Росія – країна, яка має, особливо навколо Москви, і в інших таких регіонах, насиченість ППО.
– Це правда, але нам треба бити НПЗ, які часто незахищені засобами протиповітряної оборони.
– У нас для цього є дрони, така дешевша, скажемо так, зброя. Я кажу, що в принципі, якщо це буде велика кількість [ракет], ми можемо про щось говорити. Чому я кажу про кількість, ми маємо розуміти, що Росія має це відчути.
Щоб наші глядачі зрозуміли масштаби завдання ударів крилатими й балістичними ракетами…Усі багато разів дивилися на карту і бачать, яка територія України відносно території Російської Федерації.
– Я порахував, територіально Росія в 28 разів більша за Україну.
– Так от, з початку повномасштабного вторгнення Росія, в мене станом на травень дані, плюс-мінус випустила по Україні десь 7 000 крилатих і балістичних ракет. Майже чотири роки вони били по військовим об'єктам, по об'єктам інфраструктури, по цивільним об'єктам. І більше 50 000 своїх дронів-шахедів.
І вони не знищили ні нашу критичну інфраструктуру, ні наш ОПК, тим більше ні нашу армію і не зламали наше цивільне населення. А тепер просто порахуйте, наскільки більше людей в Російській Федерації, наскільки в них більша територія і наскільки далі в них знаходяться ці об'єкти критичної інфраструктури, наскільки їх більше і скільки ракет потрібно по ним випустити, щоб вони це відчули.
Це було 7 000. У нас ніколи не було, навіть, я думаю, і якоїсь частини цих ракет. Тому це треба робити системно, не тільки ракетами. Це може ми окремо поговоримо, що нам потрібно для того, щоб наносити удари Росії.
Немає якоїсь зброї, яка б чітко зламала хід бойових дій. Бо ми ще раз кажу, б'ємося з країною, яка має найбільший ядерний потенціал. До цього навіть іще ніхто не дійшов. Ми б'ємось тільки конвенційною зброєю і Росія має великі запаси, вона має своїх сателітів і союзників.
Ми маємо розуміти, що навіть з "Томагавками" буде багато чого залежати від їхньої кількості та умови їхнього застосування. Є така тонка грань між геополітикою і наслідками для інших регіонів, бо ці ракети є носіями ядерної зброї.
– Москва вже відреагувала, що "Томагавки" можуть нести ядерний заряд.
– Це дуже важливо, тому Трамп на це і робить [ставку]. Хоча, мабуть, було би ефективніше, якби ми говорили про конвенційну зброю, якби Трамп сказав: "Ми додамо Україні саме балістичні ракети". У Сполучених Штатах, наприклад, ті ж ATACMS є трьохсоткілометрові, в них 150 кг бойова частина, але вони балістичні.
І я думаю, що по ближній зоні, саме в операційній зоні, вони були б іноді ефективніші за Томагавки в досягненні цілей. Тому тут комплексно треба підходити. Не Томагавками єдиними.
– Я правильно вас розумію, що на гроші, за які, можливо, придбають "Томагавки", можна щось ефективніше придбати?
– Я не сказав, що можна щось ефективніше. Я про те, що ми маємо комплексно підходити. Якщо ми говоримо чи потрібні Томагавки, то потрібні.
Дивіться, як Росія завдає ударів. Вони почали робити комплексні удари, коли все збирають, на нас летять крилаті, балістичні ракети, дрони-обманки, щоб розряджати ППО, і реальні бойові дрони. І вони уже розуміють, що комбіновані удари найефективніші.
Так само і ми. У нас є ракети "Нептун", є дрони. Запускати щось одне – дрони ще не можемо масово запускати, три, п'ять, сім Нептунів просто в сторону Росії по якихось цілях, це дуже мала ймовірність попадання в ціль.
Тільки коли ми масштабуємо цілі і запускаємо відразу там 200-300, є шанс збільшення коефіцієнта враження цілей від 5% там до 15-20%.
– Ви представляєте Комітет з національної оборони, що у нас із власними ракетами відбувається? Ми не знаємо, що буде з "Томагавками", яка їхня кількість, куди нам дозволять, не дозволять бити, а треба мати свою зброю.
– Так, треба мати. Якщо ми говоримо про ракети, то вони мають бути в декількох модифікаціях. Це крилаті ракети й обов'язково балістичні ракети, бо крилаті ракети сучасними засобами ППО збиваються.
Уже далі ти граєшся з прокладенням маршрутів, з розвідками, де знаходиться ППО, з висотою польоту цих ракет. Але якщо вона попадає на російське ППО – "С-300", "С-400", "Панцир", "Бук" – вони збивають крилаті ракети.
У нас в Україні балістичні може збити тільки Patriot і то окрема ракета PAC-3 і там на початкових етапах французька SAMP/T починає, але є Patriot, який збиває, і то не кожну.
У росіян, в принципі, може збивати "С-400" і навіть у них є комплекс "С-500" уже, але також не кожну ракету. Тому зараз можна сказати, що балістичні ракети мають найбільшу ймовірність проходження ППО і враження тої чи іншої цілі.
У нас з балістичних ракет були ATACMS. Дальність там 140-160 км і 300 км. І те, над чим ми працюємо, це "Сапсан", який уже вистражданий.
Звичайно, що балістичні ракети не будуються за один рік, але ми його почали ще на початку 2000-х будувати, потім зупинили, потім перейменували, потім його на замовлення Саудівської Аравії почали. Дальність 280 км, яка недостатня для нас повністю. Це ближній радіус дії. Це такий експортний варіант, але хоч щось нам треба довести до кінця, щоб у нас була балістична ракета, а потім вже працювати на збільшення дальності.
У нас мають бути балістичні ракети, які літають хоча б 500-1000, 1000 – це більш-менш нормально. 500 – це мінімально. Ми зараз працюємо на 280, тому що маємо те, що маємо.
Для нас ракети – це зброя стримування Росії надалі. Точно не ракетами єдиними, це стійкість населення, це підготовка населення, це економіка.
Навіть країна без ядерної зброї може завдати будь-якій країні, яка має ядерну енергетику, шкоди, якщо та країна буде знищувати їх цивільне населення і воювати проти неї. Ми зараз про це не кажемо, але в стратегії нашій, якщо будуть ракети, ми маємо це передбачити.
– Пане Романе, ви зараз от закопали політику нестримного роззброєння, яка панувала в Україні до 2014 року. Списання ракет, засобів ППО. Це запрошення до війни, коли одна країна роззброюється, а інша озброюється.
– Так вони нам самі казали, що нам знищувати. Я говорю з офіцерами, артилеристами, що служили якраз в штабах.
Кожного дня приходили документи: розстріляти 100 000 снарядів 155 мм, знищити 100 000 градів, 100 000 ураганів. Просто виставляли машини на полігоні й по цілях розстрілювали повні боєкомплекти. Щось продавали, а щось розстрілювали. Росія робила все для того, щоб знищити наші запаси й оборонно-промисловий комплекс.
За часів Януковича ми знищували нашу космічну галузь, вибухову галузь. Вони знищили, наприклад, наші заводи по виробництву спецхімії. Це вибухівка – основа взагалі будь-якого оборонно-промислового комплексу.
На жаль, у нас багато хто не розуміє цього в країні, але ми можемо зробити мільйони дронів, але якщо на них не буде вибухівки, то це будуть просто іграшки.
Що робила Російська Федерація. Вони чітко знищували компоненти, які потрібні, наприклад, для вибухівки. У Рубіжному був завод, який потім забрав один із депутатів ОПЗЖ собі, робив якийсь тротил, а до цього на ньому було найбільше виробництво гексогену в Радянському Союзі і в світі.
Ну і Сіверськодонецький завод робив для нього висококонцентровану азотну кислоту. Це знищили, знищили кислоту, перепродали цей завод, гексоген-лінію знищили, все, його немає. Далі ще в одному місці у нас в Україні також робили висококонцентровану азотну кислоту для вибухівки. Росіяни завод не знищили, віддали в приватну власність, але завод вирізали і вивезли в Російську Федерацію. І тепер у нас немає тих компонентів, з яких можна робити вибухову речовину.
– Я бачив матеріал з російських ресурсів, де вони показали рештки ракети і сказали, що це "Фламінго" прилетіло. Що з того, що ви можете сказати, ви можете зараз повідомити?
– Дивіться, я не бачив ракету "Фламінго". Ніхто з членів комітету її не бачив, але це не означає, що її немає. Чи були пуски? Так. У мене немає інформації щодо пусків саме по території Російської Федерації. Десь пускали ці ракети, десь вони літали.
Там були, наскільки я пам'ятаю, проблеми з GPS, зараз її доопрацьовують. Чи треба, щоб в нас була така ракета? 100% треба. Тому що це крилата ракета, але ще раз кажу, запускати одну-дві, як зараз, це неправильно. Це велика ракета, як літак, вона має дозвукові швидкості, її дуже легко збити. Тому точно потрібно працювати і розвивати.
Якщо є ракета, якщо вона хороша, якщо вона спроможна, треба комплексно, коли летять "Паляниці", коли летять "Бобри", "ФП-1", тоді треба все це разом запускати.
Сказати, що я знаю, що вона успішно була застосована, не маю такої інформації, попри те, що ми на комітеті ставимо такі питання.
– А вибухівку? Треба ж цю кількість ракет напакувати вибухівкою. Ми вже відновили це виробництво?
– На даний час це є великою проблемою для нас.На жаль, наш оборонно-промисловий комплекс не впорався з відновленням достатньої кількості вибухівки. Мабуть, навіть пріоритетом таким не став.
Я ж кажу, що це питання розуміння азів військово-промислового комплексу. Військовим головне, щоб давали цю вибухівку. Вони до промисловості, як правило, відношення не мають. Вони воюють, якщо ми говоримо конкретно за збройні сили. Їм все одно, де ви візьмете вибухівку.
– Ви ж військовий і ви політик, правильно?
– Ну, я військовий і політик. І я заглибився свого часу в оборонно-промисловий комплекс, тому що я розумію важливість. Скільки б ми не мобілізували солдатів, скільки б ми їх не натренували, і які б ми операції не запланували, якщо в нас не буде ресурсів на це, ми нічого не зробимо. Уже показала практика, що ці ресурси, критичні речі, вони мають бути зроблені у нас.
Це тяжко, ми можемо стикнутись з тим, що нам будуть говорити, що це легко знищиться Російською Федерацією. Не будувати завод, наприклад, на 1500 тонн гексогену на рік в одному місці, давайте зробимо 10 таких заводів. Це дорожче. Мені відразу говорять: "Ну, це ж логістика. Ти розумієш, скільки ми втратимо?"
А в нас що є вибір? Ми або будуємо так, або ми залежимо весь час від країн, які можуть перевзуватися залежно від того, як у них проходять вибори.
– Пане Романе, а що ви думаєте щодо розформування підрозділу, який називають підрозділом Касьянова. Він називається інакше, звісно, – рота далекобійних безпілотних комплексів Державної прикордонної служби України. Чи розглядали ви це питання на комітеті взагалі? Як ви до цього ставитесь?
– На комітеті ми його не розглядали. Чи може командир розформувати будь-який підрозділ? Так, може. Я так розумію, що це питання – це зараз політичне, за те, що він критикував Офіс президента розганяють.
Верховний головнокомандувач, керівник Державної прикордонної служби мають право розформувати будь-який підрозділ. Питання тільки, що це не має бути в цьому ніякої політики. Тут питання інше, чи має командир підрозділу критикувати Верховного головнокомандувача під час війни.
Якщо підрозділ ефективний, він має воювати, мають між собою розібратися і далі йти, всі мають працювати на перемогу, але якщо є проблеми, їх теж якось треба, ну, звісно, озвучувати.
– Я перейду до наших ворогів. Вони публікують статистику втрат Збройних сил Російської Федерації в цьому році. За 243 дні Росія втратила 281 550 військових вбитими, пораненими і зниклими безвісти. На одного вбитого росіянина 1,3 поранених, 33 966 зниклих безвісти, 158 529 поранених, 2311 в полоні. Щодня російська армія втрачає в середньому один батальйон вбитими щодня. Щомісячно Росія втрачає сім бригад. Наскільки це корелюється з даними нашої розвідки?
– Десь приблизно так і корелюється, тому що ми розраховуємо на те, що росіяни призивають приблизно 40 000 на місяць контрактників, і приблизно плюс-мінус 30-35 тисяч ми їм вибиваємо.
І це і було основою нашого планування в кінці 24-го, початку 25-го, що ми маємо урівняти цифри і вийти на цифру хоча б 40 000 вбитих і безповоротних втрат. Тоді ми зможемо чітко стабілізуватись і противник буде виходити в нуль і не зможе просуватись. Ми не вийшли ще на ті цифри, які нам потрібні.
Зараз вони втратили велику кількість особового складу і з погляду стратегії, навіть оперативної, то не досягли якихось значних успіхів. Вони зараз нарощують ці успіхи.
Ми бачимо, десь намагаються якісь кліщі зробити, але все це на тактичному рівні. Вони втрачають, втрачають, втрачають, але успіху в них немає, а втрати в них дуже великі.
– І називають це кліщі на кліщі. Тобто вони намагаються оточити нас там, де ми оточили російські підрозділи.
– Це якраз напрямок Добропілля, там де Шахове, Мале Шахове, якщо я не помиляюсь. І якраз там, де ми намагаємося зрізати виступ в напрямку Добропілля, в напрямку Покровська, росіяни намагаються нас закрити. Там є населений пункт Софіївка, він є ключовим. Якщо росіяни його візьмуть, то це буде для нас великою проблемою.
Ви кажете кліщі на кліщі, росіяни часто це використовують. Добропільський напрямок, коли нам говорили, що там немає нічого серйозного, а так виглядає, що якщо ми зараз там не вживемо заходів, то там буде серйозно.
По-перше, противник в напрямку Костянтинівки зробить вже суцільний рубіж оборони. А по-друге, він там закріпиться. Тоді ж туди перекинули "Азов" і наче вони щось стабілізували, але цілком знищити цей плацдарм не вдалось. І це ще раз показує нову тактику росіян, що вони малими групами просочуються.
Це, до речі, натівська тактика, щоб ви розуміли. Раніше росіяни у всіх статутах наступали широкою лінією, пробивали фронт за допомогою техніки і таким чином виходили на оперативний простір і уже наступали там. У країн НАТО – це тактика малих груп, які там проходили, потім закріплювалися, і логістика.
Зараз вони використовують оцю натівську тактику і вона показала себе ефективно, бо через те, що в нас не вистачає людей часто в підрозділах, у нас широкі діри в обороні, куди противник втягується, коли вже втягнув достатню кількість солдат, він уже себе там проявляє, тримає оборону, потім налагоджують логістику, закріпляються, а наші війська вже не можуть нічого там зробити, починають будувати оборону уже навколо цього міста відносно того, що сталось, а противник уже вирівнює потім.
Отак зараз там і відбувається. Ми намагаємося зрізати цей виступ, але противник навколо нас вибудовує вже суцільну оборону. І тут противник, на жаль, має перевагу.
Тому там зараз, я думаю, найближчими днями, тижнями буде вирішуватися, що з цим виступом, або ми його зріжемо, що не дуже виглядає, що так буде, або противник уже закріпиться і ми приймемо, що це їх територія.
– Головне, щоб наші в оточення не потрапили.
– Це дуже важливо, і тому треба тримати Софіївку і не давати противнику наступати від Шахова. Бо якраз питання в тому, що те, що ми показали, що ми взяли в оточення, якраз від цього противник і наступає від Шахова, і намагається створити нам оточення. Там такого оточення не було, попри заяви Генштабу, що там оточення, там не зовсім оточення, там все одно противник має логістичні шляхи.
– Ви фактично зараз повідомили про стратегію ворога, а я от вас слухав, і я думав про наступне. Я від кількох аналітиків чув, що Путін полюбляє гру Го. Так це оточити тих, хто оточує, це звідти.
– Ну, коли в тебе є ресурси – це логічна тактика. Коли в тебе є ресурси, коли ти можеш ним розпоряджатися і коли ти не рахуєш людей, як це роблять росіяни.
Зараз дуже складне становище на Покровському напрямку. Костянтинівка. Ми бачимо, що наступить момент, коли в нас декілька напрямків будуть такими ключовими, коли якщо ми нічого не вирішимо, нам доведеться звідти відійти і противник відразу замкне, пару напрямків і здобуде собі якусь територію.
Але перед цим він втратив дуже багато сил, тому тут потрібно комплексно вирішувати питання, як нам зупинити просування противника. Це треба робити не тільки полем бою, це має все працювати десь аж на оперативну глибину.
І що є запорукою успіху для нас надалі для того, щоб противник не просувався. Це створення "кілл-зони" кілометрів 20-30, де все буде знищуватись. І уже будувати оборону от за цією кіл зоною. Для цього треба нам наситити спеціалістами, дронами, РЕБами передній край. Це дуже складно зробити, але ми маємо це зробити.
Якщо ми цю зону не вибудуємо, противник буде поступово-поступово просуватися. Зараз ми бачимо, що противник, там, де ця "кілл-зона" є, не просувається.
Наступне – це удари на оперативну глибину. Це ракети ATACMS, можливо, якби були Сапсани, це до 300 км. Щоб будь-яке скупчення ворога та логістика були знищені.
Далі все, що ми маємо, це працювати всередині зі стійкістю, це точно, і люди мають жити всі війною, це факт. І четверте – це наші партнери, щодо санкцій і щодо допомоги нам. Якщо ми чітко пропрацюємо на цих напрямках, то вирівняємо ситуацію по всьому фронту.
– Ви зараз практично виклали план збереження української державності. От ви зараз сказали про "кілл-зону", яку ми маємо створити, але із погіршенням погодних умов, мабуть, активність, в тому числі і наших безпілотників, буде зменшуватися. Чи не так?
– Як наших, так і їхніх безпілотників буде зменшуватись. Тому тут не можна сказати, що хтось буде мати перевагу…
– Але вони мають перевагу в людях.
– А ми маємо перевагу в тому, що ми в обороні. В обороні, завжди є перевага. Хоча, знаєте, ця війна наскільки все поміняла навіть у військових, коли я спілкувався з деякими бійцями, вони кажуть: "Та я не хочу в обороні, я краще буду наступати".
Тому що, коли ти в обороні, тебе ворог знаходить, він тебе методично дронами знищує. Коли ти наступаєш, ти виконав завдання, прийшов до оборони, далі підійшла піхота, тебе замінила, ти далі чекаєш, і вони кажуть більше шансів вижити. Але в цілому в обороні ти маєш перевагу, якщо вона правильно побудована.
Я думаю, що дійсно зараз листя спаде, поле бою стане ще прозорішим. І, звичайно, загроза виросте для обох сторін. І перевагу буде мати той, хто буде мати більше засобів і банально в кого ці засоби будуть далі літати.
– Питання наших фортифікацій, наших укріплень, як на ЛБЗ, так і в тилу. Куди йдуть мільярди на системи фізичного захисту?
Фортифікації – це складне питання, яке ми вже і в ТСК (Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, – прим. ред.) у нас досліджувало.
Там, питання від того, де їх будували, як їх будували, потім корупцію почали висвітлювати. Я хочу сказати, що з самого початку всі ті лінії оборони, які були побудовані, з мого погляду, були побудовані неправильно, саме конструктивно. Але в цьому немає вини, наприклад, якоїсь ОВА.
Це Міністерство оборони передало таку технічну документацію, що будуємо отакі лінії, отакі фортифікації. По-перше, почнемо з лінії забезпечення. Там ніколи не було мінних полів, тільки оці зуби дракона. Якщо там немає мінних загороджень, то це вже проблема.
Чому ніхто не хотів їх займати, як правило? Тому що вони є не накритими. І по факту, ворог, знаючи, де знаходяться лінії, він відразу туди летів і знищував все, що там знаходиться.
І от тільки там рік чи два назад наша державна Служба транспорту, генерал Яковець, я йому особисто готовий подякувати, почали будувати та перебудовувати нормальні фортифікації та накривати їх зверху від дронів.
Коли говорять де побудовані, що десь не там, де потрібно. Ще раз, підрядники, ми розбирали, будували там, де їм намалювало Міністерство оборони. Вони не можуть в іншому місці, бо в них будуть приймати і давати їм акти виконаних або невиконаних робіт.
Тому питання корупції – це до тих, хто будував, а питання, що ці споруди часто непридатні для ведення оборонних дій – до Міністерства оборони.
– Де ми будемо брати гроші на оборону України? Прем'єр говорить про те, що у нас прогалина в 300 млрд грн, які треба перекрити вже цього року. А це і питання оборони, це питання зарплат для військовослужбовців.
– На цей рік, наскільки я знаю, це вже питання вирішене. Зараз ми будемо голосувати, я думаю, після 15 жовтня. До кінця жовтня нам потрібно проголосувати цей бюджет, якщо ми говоримо за 25 рік. Ми знаємо, що ми додали 400 млрд літом і зараз 300 ще будемо додавати. З них, якщо я не помиляюсь, 200 — це буде на заробітні плати Силам оборони і більше на закупівлю озброєнь.
Я дивився цей розподіл бюджету, щось знімають, щось з НАБУ, щось з ДБР, щось з інших, які програми планувалось виконати, їх знімають і все зводять в купу, щоб передати Збройним силам.
Розмовляють з нашими партнерами, ми ж розуміємо, як формується наш бюджет, що все, що ми заробляємо в країні, це десь близько 2,8-3 трильйона ми відправляємо на Сили оборони, на війну. Все, що нам дають наші партнери, [витрачається на все інше].
Зараз я знаю, що йдуть перемовини, що декілька мільярдів взяти Британія наче дозволяє. Є такий фонд, це те Велика сімка виділяє з російських активів і можуть передавати як кредити Україні, щоб якусь частину з них нам давали все-таки на оборону, щоб ми могли платити з цього заробітні плати, бо саме наших коштів на ведення війни не вистачає.
Є окремі країни, які нам окремо дають – Данія, Норвегія, Японія, німці 8 млрд пообіцяли, – саме на забезпечення.
– Пане Романе, за яких умов може початись якийсь більш-менш реальний мирний процес, не той, який нам нав'язують з Москви, а реальний?
– Починаючи з 14-го року до 22-го Росія захопила десь 7% наших територій. І зараз ще 11%. Вони захопили практично, мабуть, 9-10% із них у 22-му році. Менш як 1% вони торік захопили. Вони дуже слабо просуваються, несуть величезні втрати, не можуть досягти ніякого стратегічного успіху.
Повертаючись до того, що ми говорили. Якщо ми створимо "кілл-зону" по всій лінії фронту і збільшимо хоча б до 40-45 тисяч на місяць безповоротні втрати росіян, розбудуємо обороно-промисловий комплекс, будемо завдавати ударів в глибину Росії, вони будуть розуміти, що ведення подальших бойових дій не має ніякого сенсу.
І четверте – це наша дипломатія, яка буде спрямована в першу чергу на допомогу нам фінансовим ресурсом. Коли ми не будемо до кінця року думати, буде в нас зарплата для наших солдат або не буде, а коли у нас будуть кошти на все і ми не будемо думати підвищити зарплату військовослужбовцям, або купити більше зброї.
Коли ми оці чотири фактори налагодимо, я думаю, що росіяни зрозуміють, що подальше ведення бойових дій – це знищення себе і вони будуть виснажені. Тому над цими мінімум чотирма факторами нам треба працювати.
