Україні 2017 року не вдалося суттєво просунутись у вирішенні військового конфлікту на Донбасі. Влада часто займає пасивну позицію, чим залишає поле для маневрів Російській Федерації. Попри риторику щодо "реінтеграції"/"деокупації" ОРДЛО, не пропонується конкретних механізмів та заходів, які могли б реально вплинути на ситуацію. Питання повернення Криму майже зникло з порядку денного в багатьох країнах світу. Єдиною темою, яка викликає зацікавленість світової спільноти, залишається порушення прав і свобод людини та громадянина в анексованому Криму. При цьому 2018 року у війні на Донбасі можливі три сценарії, а якісь зміни найімовірніші в другій половині року, пише в статті на "Апострофі" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Євген Ярошенко.
У 2017 році не було жодних практичних змін навколо російсько-українського конфлікту на Донбасі. Ситуація продовжувала перебувати у стані конфлікту низької інтенсивності.
У другій половині 2017 року активізувалися міжнародні переговори навколо миротворчої місії ООН на Донбасі, особливо після відповідної заяви президента РФ Володимира Путіна. Однак така місія залишається малоймовірною найближчим часом через суттєві розбіжності між українсько-американським та російським баченням щодо мандату та зони присутності "блакитних шоломів".
Також у 2017 році Україна зробила кілька спроб тиску на Росію в питанні Криму. Зокрема, у березні Україна подала позов до Міжнародного суду ООН щодо порушень Росією Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, який вже наступного місяця ухвалив тимчасові запобіжні заходи проти Москви.
Крім того, 19 грудня очікується ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН нової резолюції щодо ситуації з правами людини на території анексованого півострова. Однак інституційні засоби тиску навряд чи вплинуть на окупаційну політику Росії в Криму, а їх ефект обмежиться репутаційними втратами держави-агресора.
Пропозиція Петра Порошенка створити Міжнародну групу друзів українського Криму не отримала належної підтримки. Більшість держав не бажають конфліктувати з Росією через кримську проблему, в якій у них немає безпосередніх інтересів.
Що стосується 2018 року, то він може визначити динаміку конфлікту на найближчі кілька років. У першій половині наступного року не варто очікувати жодних зрушень у цьому питанні з урахуванням президентських виборів березня 2018 року в РФ та проведення чемпіонату світу з футболу в Росії. Натомість від соціально-економічної ситуації всередині Росії залежатиме гнучкість Кремля щодо Донбасу.
Як наслідок, у другій половині 2018 року можна очікувати кілька можливих сценаріїв: короткотривала ескалація, поступки Росії з окремих питань чи замороження конфлікту. У свою чергу, Україна намагатиметься уникнути будь-яких кроків, які можуть похитнути статус-кво напередодні виборів 2019 року.
