Питання обміну полоненими з бойовиками та Росією багато в чому залежить від президента РФ Володимира Путіна. Україні треба по-різному боротися за громадян, які незаконно утримуються на окупованих територіях Донбасу, і за тих, хто потрапив під політичні репресії Москви. Разом із тим, глава Кремля може припинити створювати собі імідж "миротворця" та почати шукати нові кроки у війні, яку веде на Сході України. Таку думку висловив "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
Що стосується наступного етапу обміну полоненими, повернення заручників (які знаходяться у полоні так званих ДНР-ЛНР і Росії, - "Апостроф"), то на сьогоднішній день це політичне питання, причому питання президента РФ Володимира Путіна. Він на сьогоднішній день є єдиною людиною, яка може прийняти рішення і дати дозвіл на проведення обміну. Що він в принципі і продемонстрував перед Новим роком, одним телефонним дзвінком звільнивши незаконно утримуваних громадян. Причому за тими списками, що були узгоджені. Чи відбудеться наступний обмін? Важко сказати.
Минулого тижня відбувся обмін черговими списками. Скільки включено туди людей з боку України та з боку Росії - ще невідомо, цифри ще не озвучені. Але попередньо були оприлюднені наступні цифри: з того боку кажуть, що є 103 незаконно утримуваних людини, а з українського боку - якщо вірити омбудсмену Валерії Лутковській - є інформація, що близько 5 тисяч людей незаконно утримуються як на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, так і в анексованому Криму і в самій РФ.
Але тут треба трохи розділити поняття. У нас є окуповані території, начебто це вже узаконено. І там є незаконно утримувані громадяни. А є політичні в'язні, які отримали різні терміни позбавлення волі на підставі рішень судової системи РФ, або які перебувають під слідством чи на розгляді справ у суді. Це дві абсолютно різні категорії.
Тут потрібно розділяти незаконно утримуваних громадян на окупованих територіях (або тимчасово непідконтрольних) та тих, хто потрапив під політичні репресії Росії. І тут є два способи вирішення цього питання. З одного боку, ми начебто у зв'язку з тим, що не визнаємо Росію стороною конфлікту (закон про реінтеграцію Донбасу, де Росія названа агресором, ще не підписано президентом, - "Апостроф"), змушені вести переговори з представниками окупаційних адміністрацій, які ми фактично легалізували ухваленням закону про особливості національної політики або як його ще називають законом про реінтеграцію Донбасу. Це один напрямок.
І зовсім інше - дипломатична діяльність України в плані звільнення своїх громадян, які потрапили під політичні репресії на території РФ, точніше під російську юрисдикцію. Тому що для нас Крим окупований. У Росії ж вважають півострів своєю частиною. І такі ситуації вирішуються тільки дипломатичним шляхом і шляхом вирішення через міжнародні інстанції. Зокрема, через той же Європейський суд з прав людини, який є зараз головним інститутом. Плюс дипломатична робота МЗС України щодо звільнення наших громадян.
Читайте також: Усіх повернуть: заступник міністра розкрив деталі нового обміну полоненими і назвав строки
Ті, хто потрапив під юрисдикцію судової системи РФ - їх можна віднести до категорії політв'язнів, навіть включаючи територію Криму. А ті, хто потрапили "в підвал", були затримані органами, створеними самопроголошеними "республіками" або як зараз вважається окупаційними адміністраціями. Вони вважаються незаконно утримуваними громадянами. Тому що ми не визнаємо ці формування, це наша територія, яка тимчасово окупована. Ось в цьому є пряме розмежування, де кому працювати.
З незаконно утримуваними громадянами повинні працювати спецслужби з незначним підключенням дипломатичних каналів, а з політв'язнями виключно дипломати.
Думаю, що закон про реінтеграцію Донбасу ніяк не вплине на обмін. Хоча РФ може використовувати його як зачіпку, щоб далі не проводити обмін. Ще раз повторюся, що Путін - єдина людина, яка впливає на обмін. На сьогоднішній день він виконав частину своїх політичних намірів. Тобто якщо є політична вмотивованість для Путіна, він піде на обмін, що він і зробив у грудні минулого року. Йому потрібно було поставити галочку, що він - "миротворець", що він вирішує всі питання, включаючи врегулювання конфлікту на Донбасі. До речі, нагадаю, що навіть офіційний протокол Мінських угод, який розміщений на сайті ОБСЄ, має назву "Мирні ініціативи президента Російської Федерації Володимира Путіна і мирний план президента Петра Порошенка". Ось він і підтвердив це. До нього звернулися, він поговорив, як він сам сказав, і він це здійснив.
На сьогоднішній день я не бачу з боку Путіна сенсу продовжувати цю миротворчу місію. Він шукає нові кроки, він ніколи не повторюється у своїх вчинках. Зараз на автоматі спрацював обмін списками полонених, але чи матиме він продовження? Думаю що ні.
