Британський політолог МАЙКЛ ЕМЕРСОН є фахівцем із пострадянського простору та асоційованим старшим науковим співробітником у брюссельському Центрі з вивчення європейської політики (CEPS). У 1990-х він упродовж п’яти років був послом ЄС у СРСР та Росії, також обіймав посаду економічного радника президента Європейської комісії, працював над питаннями європейського спільного ринку.
У першій частині інтерв'ю "Апострофу" експерт розповів про те, яке значення для відносин країн Заходу з Росією має отруєння в британському Солсбері екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля, про можливість зміни зовнішньої політики РФ, сподівання щодо зрушення мирного процесу, два варіанти розвитку подій на Донбасі й те, чому Володимир Путін відмовився від проекту "Новоросія" із захопленням Маріуполя й Одеси.
- Деякі політики в ЄС вважають, що після отруєння Сергія Скрипаля Росія вже не є партнером. Що це насправді означає?
- Спершу візьмемо рівень Сполученого Королівства, потім Європу загалом і, нарешті, весь Захід, включно зі США. Щодо Британії, то відносини точно на самому дні, і дипломатичні зв’язки навряд чи тепер є; закривають консульство Великої Британії в Санкт-Петербурзі, всілякі бізнесові та політичні контакти будуть мінімальними.
На рівні ЄС досі є, як ви знаєте, санкції проти Росії через російську агресію в Криму та на Донбасі. Думаю, наразі епізод зі Скрипалем означає, що шанси на скасування цих санкцій стали більш віддаленими.
Що стосується США, то всі ми живемо з цим доволі диким і непередбачуваним [президентом Дональдом] Трампом. Ми, звичайно, чекаємо на висновки розслідування [спецпрокурора Роберта] Мюллера, але тим часом бачимо, що Трамп в історії зі Скрипалем ближчий до європейської позиції, точно критичний щодо путінської Росії, хоча раніше він був амбівалентним.
- Якою має бути реакція, щоби Путін не сприйняв її як черговий вияв слабкості Заходу?
- Ви питаєте про те, що робиться в голові Путіна, і на це, звісно, відповісти непросто. Відносини між ЄС та Росією на дуже низькому рівні, санкції залишаються, бізнес у певному обсязі продовжується… Наша загальна інтерпретація – більш стратегічна, у довгостроковій перспективі – санкцій ЄС проти Росії полягала в тому, що введення санкцій у 2014 році було, мабуть, важливим із погляду зміни стратегічних намірів Кремля щодо України.
Якщо пам’ятаєте, чотири роки тому гуділи розмови про "Новоросію", які створили картинку, як російська армія рухається від Донецька та Луганська на південь до Маріуполя, а потім до Одеси й аж до Придністров’я. Це був спекулятивний сценарій, його більше немає. Й одне з пояснень полягає в тому, що вплив санкцій і можливе їх посилення віднадили Путіна від намірів просуватися далі.
Читайте також: Москва провалила два плани в Україні та переходить до третього - західний експерт
Санкції можуть бути посилені, якщо Путін ухвалить рішення про нову велику авантюру. Що я маю на увазі під "новою великою авантюрою"? Історія зі Скрипалем справді дуже брудна, але насправді не така значна. Якщо б така нова велика авантюра була, могло би бути ухвалене рішення про щось на кшталт припинення дії фінансової системи переказів SWIFT для російських фінансових установ. Головний офіс SWIFT зовсім недалеко звідси, на околицях Брюсселя – з юридичної точки зору це бельгійська компанія. Їм можна було б дати вказівку блокувати операції в Росії. Але наразі це не на порядку денному. Якщо точніше, зараз статус-кво відносин на низькому рівні.
- Поки уряд Великої Британії не вживав жодних дій щодо російських "брудних грошей" на території Сполученого Королівства. Ви очікуєте таких кроків?
- Якщо говорити про можливі дії щодо громадян Росії в Сполученому Королівстві, вони [в уряді] кажуть, що склали список (який не публікували) осіб, чиї активи можуть заморозити, а візи, можливо, анулювати. Мені здається, що наразі британська сторона не хоче йти далі дипломатичного "око за око" – 23 дипломати тут, 23 дипломати там. Я можу помилятися, але так, на мою думку, зараз виглядає ситуація, стабілізованою на такому жалюгідному рівні.
- То наскільки ймовірні нові санкції проти Росії з боку ЄС через випадок Скрипаля? І чому ви вважаєте, що він недостатньо значний, щоби стати причиною серйозних дій із боку Заходу?
- Це справді дуже-дуже кепська історія, використання хімічної зброї проти європейської держави. Поки що була спільна заява Німеччини, Франції та США, які висловили свою словесну дипломатичну підтримку Великій Британії. Зробив це і ЄС на зустрічі всіх міністрів закордонних справ [держав-членів]. Якщо ви запитуєте про те, чому ЄС не робить кроків, щоби посилити санкції, то про це можна дискутувати. Але треба враховувати і факт Brexit: Велика Британія покидає ЄС, і солідарність між Сполученим Королівством і ЄС, на жаль, слабшає.
- Після видворення британських дипломатів якими можуть бути нові дії Росії у відповідь на кроки Заходу?
- Я не думаю, що вони можуть зробити багато. Вони не захочуть припинити постачати газ до Європи, тому що їм більше потрібно його нам продавати, ніж нам – імпортувати з Росії. Оскільки тепер є інші джерела постачання газу, включно з СПГ зі США чи ще звідкись. Нафту також можна купувати де завгодно на світових ринках. Російська сторона може посилити контрсанкції: зараз вони блокують імпорт європейської сільськогосподарської продукції, але не легкових автомобілів, устаткування й так далі. Тому якщо відносини надалі погіршуватимуться, вони можуть накласти санкції на експорт із ЄС і матимуть змогу отримувати автомобілі та більшість товарів із Японії, Південної Кореї та Китаю.
- Варшава з огляду на отруєння Скрипаля закликала Німеччину відмовитися від газопроводу "Північний потік-2", та після перемовин з президентом Анджеєм Дудою канцлер Ангела Меркель заявила, що позиції сторін не змінилися. Чи є, на вашу думку, ймовірність, що від "Північного потоку-2" все-таки відмовляться?
- Я думаю, що газопровід "Північний потік-2" побудують. Його досі юридично опротестовують у ЄС. Але Меркель, чиє бажання бути жорсткою щодо Путіна добре відоме, у цьому питанні, здається, цілком згодна йти вперед. Тому жодна зі сторін, наскільки я розумію, не хоче застосовувати санкції щодо цього газопроводу.
- Якої реакції від західних країн ви чекаєте на те, що вже другі російські вибори пройшли в окупованому Криму? Тобто російський президент, як і Дума, обрані незаконно. Поки маємо лише заяви країн-членів ЄС про невизнання результатів виборів на території Криму. Однак міністр закордонних справ України Павло Клімкін передав главам МЗС країн ЄС список зі 140 прізвищ, задіяних в організації та проведенні незаконних виборів у Криму. Після цього нові санкції чи якісь інші кроки можливі?
- Санкції ЄС щодо окремих осіб у Криму залишаються і, можливо, будуть завжди. Але, з іншого боку, анексія Криму, на жаль, є фактом. Й оскільки ЄС та США в оперативному плані зараз дуже занепокоєні тим, що робити з Луганськом та Донецьком, з Кримом, здається, усе інакше. Простіше кажучи, бачення таке: на жаль, Криму більше немає, крапка; в України немає способів повернути Крим, крім війни, великої війни, якої не буде (Україна, нагадаємо, "факту" втрати півострова не визнає і впевнена у майбутньому поверненні Криму, - "Апостроф").
- А щодо Донбасу? Ви бачите, що може допомогти досягти хоч якогось прогресу?
- Мені здається, з минулого року ми маємо нові факти. Перший – це рішення Києва про блокаду Донецька та Луганська. А також російська ідея про миротворчу місію ООН, на яку відгукнулася європейська сторона. Російська концепція місії ООН неприйнятна, бо стосується лише лінії розмежування між цими двома регіонами та рештою України. З точки зору Європи, будь-яка така місія має бути частиною комплексної роботи, яка включатиме й моніторинг за кордоном із Росією, на що російська сторона погоджуватися не хоче.
Тому в усьому цьому є трохи безвиході. Питання в тому, чи залишатиметься ситуація в цьому глухому куті ще п’ять, десять, двадцять років. Ті, хто спостерігав за політичною ситуацією на пострадянському просторі останні чверть століття, знають, що так звані заморожені конфлікти можуть тривати чверть століття: це стосується Нагірного Карабаху, Абхазії та Південної Осетії, Придністров’я.
Тому варіант перший: на Донбас чекає те саме. Це насправді не образно: досить, щоби ситуація залишалася такою, як є. Є інший варіант, який я особисто оцінюю як найменш неймовірний розвиток ситуації на Донбасі. Його можна назвати "придністровізацією". Його суть у реальному припиненні вогню, для чого Кремль повинен буде сказати своїм маріонеткам у Луганську та Донецьку, щоби ті приєдналися до реального та гідного довіри припинення вогню, яке супроводжуватиметься іншими безпековими заходами, особливо розмінуванням кордону.
Київ, крім участі в припиненні вогню, зніме блокаду, щоби дозволити вільний рух людей та товарів через лінію розмежування. Як ви, мабуть, знаєте, відносини Придністров’я з Молдовою виглядають приблизно так: там немає насильства, і товари більш чи менш вільно перетинають кордон. Між іншим, Придністров’я вважається частиною угоди про вільну торгівлю між Молдовою та ЄС. І це може бути важливим стимулом для Донецька та Луганська, якщо в економічному плані вони справлятимуться не дуже добре. А в них, звісно, справи йдуть жахливо. Якщо в певний момент вони захочуть вирішити звичайні питання економічної політики та економічного добробуту населення, вони мають бути зацікавлені в тому, щоби мати доступ до європейських ринків.
Тому можлива модель "придністровізації", яка політично не означатиме жодної формальної зміни статус-кво: дві "республіки" залишатимуться самоврядними суб’єктами, але ситуація буде мирною.
- Тепер, після переобрання Путіна, є підстави очікувати якихось змін у зовнішній політиці Росії загалом?
- Ха! (сміється). Про це всі запитують. У мене є тут колега, який за тиждень до виборів був у Москві на (штучно врочистим тоном) консультаціях на високому рівні з експертами Російської ради з міжнародних відносин, з усіма найкращими російськими експертами з цих питань. Він повернувся та сказав: "Вони не мають ані найменшого уявлення, чи будуть якісь зміни".
Я ж був у Москві в листопаді та спілкувався з різними людьми, у тому числі на високих посадах, намагаючись з’ясувати, чи може Кремль схвалити і впровадити "план Кудріна". [Олексій] Кудрін – це відомий економіст-ліберал, який близький до Кремля, але до нього не належить. Він розробив щось на кшталт всеосяжного економічного плану, якого ніхто не бачив (я його не бачив). Але його поклали на стіл у Кремлі, він є як документ, якого можна дотримуватися.
Звідси запитання: якби у Росії відбулися економічна лібералізація та реформи, а також певна зовнішня лібералізація, оскільки зараз Росія дуже протекціоністська, якщо б це був їхній вибір заради покращення макроекономічної ситуації, щоб отримати справжній прогрес, тоді треба було би почати й перемовини щодо угоди про вільну торгівлю з ЄС, які, звісно, включатимуть і Євразійський економічний союз, а не тільки Росію. Якби так розвивалися події, це повернуло би Кремль до питання Донбасу.
І зараз є люди, які цього хочуть – я можу це підтвердити. Я запитав своїх співрозмовників: "Ви єдині, хто так думає?" Вони відповіли: "Ні". Коли я запитав, хто ще, мої співрозмовники зробили жест, що це високопосадовці в Кремлі.
Якби такий висновок зробив знову переобраний Путін, це було б добре. Але маю сказати, що це лише гіпотеза, і без високої ймовірності. Тому поживемо – побачимо.
Продовження інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом.
