У неділю, 20 травня, в селі Лісна Тарновиця Івано-Франківської області сержант Збройних сил України, який приїхав на Прикарпаття у відпустку, кинув бойову гранату в натовп місцевих жителів. У результаті 9 осіб опинилися на лікарняних ліжках. Відразу після інциденту міністр оборони Степан Полторак доручив керівництву Генштабу посилити контроль за незаконним вивезенням зброї із зони бойових дій на Донбасі. Як взагалі небезпечні "сувеніри" зі сходу вдається вивозити на мирні території України і хто має за цим стежити, розбирався "Апостроф".
Як дістають
Зброя із зони конфлікту, як вже неодноразово відзначали експерти, є однією з основних причин зростання злочинності в містах України. Так, якщо у довоєнному 2013 році, за даними ГПУ, правоохоронцями був зафіксований 761 злочин із використанням вогнепальної зброї, то, наприклад, у 2017-му в статистичних звітах Генпрокуратури навіть з'явилася окрема графа: злочини, скоєні із застосуванням зброї і боєприпасів. Таких злочинів минулого року налічувалося 1379, з них 355 – із застосуванням боєприпасів. У довоєнні роки правопорушники, за даними ГПУ, взагалі не скоювали злочинів із використанням боєприпасів.
Як же військовим вдається провозити в мирні міста зброю, патрони, гранати та вибухівку? Насамперед, щоб щось привезти з фронту, це "щось" потрібно привласнити й сховати від командира.
"Першочергове питання – не як провезти, а як взяти собі", - підтверджує "Апострофу" учасник АТО Георгій Турчак.
У випадку зі стрілецькою зброєю таке завдання стає важким.
"Адже зброя значиться в журналах обліку, - пояснює "Апострофу" учасник АТО, волонтер Мирослав Гай. - У кожної зброї свій номер, за неї розписується конкретна людина. Пропажа автомата, пістолета, гранатомета є НП. Якщо після повернення в частину зброю не було здано, проводиться службове розслідування. Якщо і були випадки зникнення зброї, то тільки тоді, коли, наприклад, згоріла бойова техніка, а зброя перебувала всередині".
Але це стосується особистої зброї бійця, а є ще трофеї, які, природно, на складах Міноборони не значаться.
"Але така зброя, як правило, нечасто залишає територію військових частин, - додає Гай. - Найчастіше вона описується і здається. За цим стежить СБУ. Але іноді люди все ж намагалися обзавестися такою зброєю на випадок, якщо Росія раптом розширить зону своєї агресії".
Зовсім інакше відбувається з так званими витратниками: гранатами, патронами.
"Якщо підрозділ стоїть на лінії розмежування, то в них є витратні матеріали. Коли йдуть обстріли, солдатам дозволяється відповідати, і ніхто не рахує, скільки хто кинув гранат і чи кидав взагалі, - пояснює "Апострофу" екс-командир штурмової групи батальйону "Донбас", керівник організації учасників АТО Тарас Костанчук. – Відповідно, є певна кількість боєкомплекту, який списується. Тому проконтролювати це досить складно".
"Гранати – це боєприпаси, які після видачі на руки не обліковуються, - додає Мирослав Гай. - Якщо ви взяли гранату, важливо, щоб потім ви здали від неї чеку. Якщо взяли гранату і повернули чеку, то граната списується".
"Але завжди можна сказати, що відступали, а граната випала та загубилася", - говорить Костанчук. У такому випадку ніякої чеки вже здавати не потрібно.
"Тому дуже легко покласти гранату собі в кишеню. І ніхто не буде її шукати, це нереально, - запевняє Гай. – Те ж саме - з патронами. Дуже складно враховувати патрони. Навіть якщо на стрільбах ви вистріляли 100 патронів, то потрібно повернути 100 гільз. Але гільзи завжди можна знайти, щось вигадати, якось викрутитися".
"У нас було дуже багато неврахованої трофейної зброї і боєприпасів, - згадує Георгій Турчак. – Ми здали зброю, коли їхали додому, а здати боєприпаси, в тому числі гранати, дуже проблематично. Тому всі трофейні боєприпаси ми підірвали на полігоні в Краматорську. Було два варіанти: повезти їх із собою додому або підірвати. Ми вирішили підривати, але деякі люди хотіли щось привезти додому, а раптом революція чи ще щось. Нехай лежить".
Як провозять
Після того, як "сувенір" з фронту списано, а за фактом привласнено, його необхідно вивезти на мирну територію. Стежити за тим, щоб зброю і боєприпаси солдати не ховали в рюкзаках, має військова служба правопорядку (ВСП).
"Але когось вони перевіряють, а когось ні. Кожну сумку ж не перевіриш. Це фізично неможливо", - запевняє Мирослав Гай.
Проте у прес-службі ВСП вже відрапортували, що будуть робити неможливе можливим – і після інциденту на Прикарпатті посилять контроль за обігом зброї та боєприпасів, а на солдатів, які повертаються зі сходу, чекають ще більш ретельні перевірки.
"Хоча ВСП останні два роки і так дуже ретельно перевіряє солдатів. А ось у 2014-2015 роках привезти щось із зони АТО взагалі не становило труднощів", - говорить "Апострофу" волонтер Роман Сініцин.
Але будь-яку перевірку за бажання можна обійти.
"Наприклад, можна віддати гранату цивільному в якомусь умовному Бахмуті. Цивільний сяде на автобус і вивезе її, адже цивільних оглядають набагато менш пильно, ніж військових", - пояснює Сініцин.
"Або в Camelbak (армійська ємність для рідини, - "Апостроф") можна засунути близько тисячі патронів ПМ. І хто б не оглядав солдата на блокпостах, що йому пред'являть? Ну фляга, там вода. Усе, – додає Турчак. – А можна і в "зеленці" щось покласти, пройти огляд, а потім повернутися і забрати. Це не проблема. Таке практикували деякі військові".
Але можна навіть взагалі не йти на особливі хитрощі, а просто кинути гранату в рюкзак і без особливих проблем її вивезти.
"Там же немає чітких меж, обладнаних військових частин із парканом, КПП. Хоча і через КПП носять, і ніхто не перевіряє, хто з чим ходить, - зазначає Тарас Костанчук. – А якщо підрозділ стоїть у якомусь селищі або селі на лінії розмежування, то бійці вільно пересуваються цим же селищем. Там же ходять маршрутки, транспорт. Сів і поїхав. ВСП тобою зацікавиться, тільки якщо ти у формі. Мають право перевірити документи і наплічник. А якщо ти переодягнувся в цивільний одяг, то ніхто перевіряти тебе не має права".
Що робити
За словами експертів, розпорядження міністра і закручування гайок ВСП не здатні зупинити трансфер зброї із зони військового конфлікту на Донбасі.
"Якщо говорити про вибухівку, боєприпаси, гранати, то їх просто потрібно викуповувати в населення. А місячники здачі зброї – це все профанація. Ніхто ніколи нічого цінного добровільно не здасть, - пропонує варіант вирішення проблеми голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін, коментуючи ситуацію "Апострофу". – Що стосується стрілецької зброї, то треба ухвалювати закон про збройову амністію, легалізувати ті зразки, які можна поставити на облік, щоб вони були в цивільному обороті".
Однак, на думку Мирослава Гая, боротьба з незаконним перевезенням зброї зі Сходу України – це боротьба з наслідками, а не з причиною, адже військові намагаються запастися гранатами, щоб відчувати себе більш захищеними.
"Головна проблема – не в галузі контролю за обігом зброї, а у стані військовослужбовця, який їде у відпустку, і в тому, яким чином цей стан контролюється. Наприклад, у США будь-який військовослужбовець, який із бойового відрядження повертається додому, проходить примусово реабілітацію. Навіть якщо у нього все нормально, навіть якщо він не брав участі в боях і не стріляв. Це робиться для того, щоб держава була впевнена, що людина, яка вміє вбивати, проводити військові операції, володіє зброєю, перебуває у нормальному психологічному стані. У нас же психологічна реабілітація військовослужбовця відсутня як така", - резюмував волонтер.
