Вже майже три місяці українські моряки, які були захоплені в полон під час російської атаки в Керченській протоці, незаконно сидять у в'язниці. Про те, як звільнити моряків з російського полону і яким чином Кремль може їх використати, "Апостроф" поговорив з адвокатом Миколою Полозовим, який захищає інтереси наших хлопців в російських судах.
Єдиний спосіб звільнення українських моряків - домогтися того, щоб Кремль прийняв політичне рішення їх відпустити. Ніяких інших підстав, крім як політичного рішення Кремля, для їх утримання на території Росії немає. І якби російська влада дотримувалися норм міжнародного права, зокрема третьої Женевської конвенції (Женевська конвенція (III) про поводження з військовополоненими, - "Апостроф"), відповідно до якої затримані військовослужбовці є військовополоненими, то це питання б в принципі не стояло, тому що одразу після завершення збройного конфлікту відповідно до норм цієї конвенції моряки повернулися б додому.
Їх утримують на підставі політичного рішення. Путін сказав, що слідство буде доводити провокаційний характер дій українських моряків - цим вони і займаються.
Для того, щоб моряків звільнити, необхідно сформувати належний тиск, перш за все з боку Заходу, з вимогою дотримуватися норм міжнародного права, зокрема, третьої Женевської конвенції. Тому що це не питання українських моряків і навіть не питання проблематики проходження Керченської протоки і мілітаризації Азовського моря - це питання колективної безпеки Європи. Справа в тому, що на третій Женевській конвенції фактично тримається вся архітектура післявоєнного світопорядку. І якщо одна з країн починає розхитувати ці засади, то ні до чого хорошого це не призведе. Сьогодні ми бачимо порушення Женевської конвенції, завтра ми побачимо порушення конвенції на заборону хімічної зброї, а післязавтра хтось порушить заборону на нерозповсюдження ядерної зброї.
Захід досить довго розгойдується, але це обумовлено тим, що фактично українські моряки були захоплені в полон в кінці політичного року, буквально перед різдвяними канікулами, тому у Заходу не було можливості блискавично відреагувати, не рахуючи Дональда Трампа, який вчинив демарш по відношенню до Володимира Путіна в ході саміту G-20 і не став з ним зустрічатися, обумовлюючи це необхідністю звільнення українських моряків.
Що стосується подальших подій, то, нагадаю, що Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію, зажадавши негайного звільнення моряків, дотримання щодо них необхідних умов і норм, передбачених Женевськими конвенціями, тобто поводження з ними як військовополоненими. І вже йде розмова про введення санкцій за дії російської влади безпосередньо у керченському конфлікті і щодо військовополонених, особливо поранених.
Тому головне питання полягає в можливості української влади консолідувати Захід для формування тиску на російську владу. Іншого шляху немає, тому що в Росії суду немає. Протягом останніх п'яти років ми в десятках справ українських політв'язнів спостерігали тотальну відсутність правосуддя і абсолютно замовний характер тих рішень, які приймалися. Тому не треба плекати ілюзій. Слідство і суд будуть робити рівно те, що їм кажуть в Кремлі. І саме від Кремля необхідно вимагати звільнення моряків.
Акція на підтримку українських моряків та військовополонених у Львові
Хочу зазначити, що всі попередні випадки звільнення українських в'язнів були обумовлені прийняттям Кремлем відповідних рішень. Чому зараз має бути інакше? Інше питання - чим сильнішим буде тиск, тим швидше Кремль стане договороздатним, а моряки повернуться додому.
Ми бачимо, що вже на тлі прийдешніх санкцій робляться спроби організувати якусь схему із залученням людей Медведчука, реанімацією Януковича, який заявив, що хоче бути переговірником у цьому питанні, залученням колишнього омбудсмена України Ніни Карпачової, яка є фігурою, близькою до Медведчука. Тобто зараз Кремль намагається шукати шляхи, щоб зменшити той тиск, який створюється навколо цієї проблеми. Наприклад, Карпачовій, на відміну від офіційного омбудсмена України Денисової, чомусь надали доступ до поранених моряків в Лефортово. Виходить, приватній особі Кремль надає доступ, а офіційній українській особі - ні.
Головне питання - наскільки ефективно українська влада зможе орієнтувати своїх союзників на формування тиску на Кремль.
Навіщо апеляції?
Діяльність адвокатів в таких справах переважно паліативна. По-перше, це можливість бачитися безпосередньо з військовополоненими в СІЗО. Хоч ця можливість і обмежена, але їм не надають побачень з рідними та близькими майже три місяці. Хлопці бачать тільки консулів (раз на місяць) і адвокатів (кілька разів на місяць). По-друге, необхідне формування юридичної основи, на якій будуть прийматися політичні рішення. Це інкорпорування норм міжнародного права безпосередньо в хід слідства і судових засідань. Тобто адвокати не грають в процесуальну гру зі слідством - заявляється чітка позиція, що хлопці є військовополоненими відповідно до третьої Женевської конвенції, і відповідно до статті 15 Конституції РФ ця конвенція має пріоритет над внутрішнім російським законодавством. Але на це російська влада не йде. По-третє, участь в судах необхідна для того, щоб адвокати могли проходити процедури для подальшого звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), оскільки для звернення з індивідуальною скаргою потрібне проходження мінімум двох судових інстанцій в Росії. Україна вже подала міждержавну скаргу в ЄСПЛ (7 січня), а адвокати готують перший пакет індивідуальних скарг спільно з українськими юристами. А вже на рішеннях Європейського суду буде базуватися прийняття подальших політичних рішень у вигляді резолюцій міжнародних органів, національних парламентів, після яких підуть конкретні політичні кроки санкційного характеру.
Взагалі на сьогоднішній день не існує налагодженого алгоритму звільнення політв'язнів або військовополонених. Кожен випадок - це індивідуальна історія. Є напрацьовані алгоритми, що сприяють прийняттю відповідних політичних рішень, а точніше, формування атмосфери, в якій ці політичні рішення можуть бути прийняті. Але це тривалий процес, яким ми займаємося щодня.
Полонені українські моряки Юрій Будзило, Сергій Чуліба, Юрій Без'язичний і Богдан Небилиця в залі суду, в Москві, 13 лютого 2019 року
Передвиборний інструмент
Кремль не залишає спроб втручання в українські вибори. І якщо з президентськими виборами залишається все менше часу і досить складно процесуально зробити так, щоб моряки були використані як важіль для втручання, то з парламентськими виборами зовсім інша ситуація. З огляду на те, що до Верховної Ради балотуватимуться і проросійські сили, зокрема рух Віктора Медведчука, а також враховуючи, що людину Медведчука фактично запустили в СІЗО, не виключаю, що в Кремлі готують якісь дії політичного характеру з використанням військовополонених і з прицілом на вибори до Верховної Ради.
Тут можуть бути різні варіанти. Наприклад, дадуть комусь із опозиційних діячів до української влади кількох моряків і скажуть: "Ось, дивіться, вони змогли повернути моряків додому, а влада - ні".
Кремль буде оцінювати ситуацію в динаміці і вже тоді буде приймати ті чи інші рішення.
