Загроза широкомасштабного наступу на Україну з боку Російської Федерації залишається незалежно від того, кого українці оберуть президентом 21 квітня - Петра Порошенка чи Володимира Зеленського. Російські війська, які стоять на кордоні з Україною, готові будь-якої миті вдертися на нашу землю. Але президент РФ Володимир Путін вважає цей крок недоцільним, оскільки для нього ефективніше і дешевше використовувати нинішню ситуацію на Донбасі.
Чого чекати від україно-російських відносин, якщо президентом України стане Володимир Зеленський, і якою буде політика Кремля, якщо переоберуть чинного президента Петра Порошенка - про це "Апостроф" поговорив з колишнім заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенантом ІГОРЕМ РОМАНЕНКОМ.
- За кілька днів Україна дізнається ім’я нового президента країни. Одне з ключових питань полягає в тому, якою буде політика Росії щодо України з президентом Зеленським або президентом Порошенком?
- Якщо залишиться чинний президент – то це складне питання. Путін же сказав, що він не буде зустрічатися з президентом Порошенком. Але Росії так чи інакше доведеться реагувати. Однак з форматом вони ще остаточно не визначилися, тому що поки неясно, з ким доведеться говорити. Тобто складність полягає у тому, що не сприяє (зустрічі) його заява щодо токсичності. Але якщо Порошенка переоберуть, то доведеться, знову ж таки, залучати керівників держав ЄС у нормандському форматі, і, якщо вдасться, то підключити будапештський формат. Хоча Росія може на такий формат не погодитися, тому що Путіну не потрібні у переговорах такі сильні гравці, як США і Велика Британія на боці України.
Якщо під час обстрілів гинуть військовослужбовці ЗСУ, то з боку росіян і терористів на передовій у першу чергу гинуть місцеві сепаратист
Якщо президентом буде Зеленський, то треба буде визначатися – що, коли, як, за якими питаннями і у якому форматі це буде відбуватися. Зеленському треба буде розібратися, готуватися і виходити на ці перемовини з відповідною підтримкою. Адже у Зеленського немає досвіду ведення перемовин і тому на це потрібен час. Що стосується Путіна, то він шукатиме слабкі місця Зеленського, щоб отримати перемогу в інтересах Росії.
- Зараз на Донбасі тривають постійні обстріли зі сторони бойовиків, на які відповідають наші хлопці. При якому з президентів можлива нова ескалація з боку російсько-окупаційних військ?
- Якщо під час обстрілів гинуть військовослужбовці ЗСУ, то з боку росіян і терористів на передовій у першу чергу гинуть місцеві сепаратисти, тому що росіяни займають офіцерські посади і тренують місцевих тощо. Росіяни роблять таким чином, щоби вся ноша і всі втрати лягали на плечі місцевих, яких вони залучають. І тому для Путіна це великого значення немає. Донбас – це його важіль тиску. І той же Зеленський озвучив, що у першу чергу треба припиняти обстріли, бо наші військові гинуть кожен день. Путін знає, що той буде прагнути у першу чергу, тому буде торгуватися з усіх питань. У цій ситуації Путін займатиме позицію наступу – спершу з’ясує, що цікавить Зеленського, а потім буде тиснути.
Наприклад, якщо вирішувати питання припинення вогню, то він висуне низку вимог. Якщо говорити про обмін заручників – те саме. Він же не йде на виконання Мінських угод – ні в питанні припинення бойових дій, ні в питання обміну заручниками, ні в питанні звільнення наших моряків і кораблів. Все це буде предметом торгу і тиску на майбутнього президента України, щоб вигравати позиції, які будуть вигідні Росії.
- Цей торг можливий тільки при Зеленському?
- Це стратегічний підхід Путіна. Але у випадку з Порошенком є передісторія того, як вони зустрічалися у Мінську, коли Лукашенко грав на стороні Путіна. Тому треба враховувати несприйняття Путіним умов через силу, а він не любить себе насилувати.
Варто зауважити, що характер Путіна був закладений ще з часів, коли він був пітерським босяком. У вуличних бійках він розумів, що був слабким і кволим, тому й пішов у боротьбу, бо мав велику силу духу. І от коли він розумів, що покращення ситуації не видно, а треба вирішувати питання, то завжди бив першим – руками або головою. І це було несподівано для його опонентів. Такі підходи закладені у ньому ще з тих пір, потім підготовка у КДБ затвердила ці риси у його характері – і продовження цього ми бачимо зараз. Тобто його характер формувався не на порожньому місці.
- І, все-таки, нова війна Росії проти України ймовірніша при Зеленському чи Порошенку?
- Поки що невелика ймовірність силового варіанту. На поточний час росіяни дотримуються підходу відносно того, що для них дешевше і ефективніше використовувати нинішню ситуацію, а починати широкомасштабну війну недоцільно.
Проте до силового сценарію вони підготовлені. У позаминулому році вони готували 250-тисячне угруповання військ і проводили навчання, а для початку широкомасштабної війни потрібно від 240 тисяч військ і більше. У минулому році вони посилили свою ситуацію за рахунок заведення додаткових військ у Білорусь. Тобто з’явився ще один напрям, звідки може бути загроза Україні – це північ. У Білорусі вони формують спільну ППО, щоб заводити туди більш досконалу техніку, розширювати поле повітряної розвідки тощо. А вже під виглядом ППО вони завели у Білорусь все, що потрібно. Потім вони війська частково вивели, але озброєння там залишилося. Коли буде потреба, то росіяни швидко наростять війська, які вже там присутні. Якщо ж буде опір з боку Збройних сил Білорусі, то вони організують коридор, через який проводитимуть необхідні сили для нанесення удару по Україні. Адже саме з півночі найкоротший шлях до Києва. Зрозуміло, що захоплення Києва – це важка, але стратегічно дуже вигідна мета.
- Чи можливий наступ російських військ до кінця року?
- Росіяни вже у цьому році готові розпочати широкомасштабні дії. На це їм потрібно від 2 до 4 тижнів, щоб задіяти війська і сили, які розташовані у Росії, але наближені до України. У них 80 тисяч стоїть на кордоні з Україною, 38 тисяч безпосередньо у Луганській і Донецькій областях і 700 танків в ОРДЛО. І вони ж не просто там стоять, а весь час проводять навчання. Зокрема, весь час тренують військово-транспортну авіацію, дальню авіацію, залізничні війська і повітряно-десантні війська. І якщо виникне потреба, то вони перекинуть війська протягом 2-3 тижнів.
Росіяни вже в цьому році готові почати широкомасштабні дії
Чому були запеклі бої за луганський і донецький аеропорти? Бо їм потрібна злітно-посадкова смуга, яку вони відновили і в Луганську, і в Донецьку. Тому там без проблем сідають військово-транспортні літаки. Тобто вони побудували повітряний міст, по якому, за необхідності, готові перекидати необхідні сили.
Вони готові до наступу і в цьому році, але поки що це вважають недоцільним. Треба врахувати, що крім бойових дій в Україні вони присутні і у Сирії. Крім того, вони мають свої інтереси у Венесуелі, куди заводяться приватні війська ПВК Вагнера. А це ж все кошти і чималі.
Ситуація в Україні може змінитися за рахунок серйозної дестабілізації всередині країни. Вони можуть використати те, що країна наче розділена: прийде один президент – буде незадоволена половина, що голосувала за іншого; прийде інший – буде частина невдоволених громадян, що підтримала свого кандидата. Це може призвести до заворушень, і тут росіяни можуть втрутитися з лозунгами, що треба рятувати російськомовне населення, і почнуть заводити свої війська.
Якщо ж заворушень не буде, то вони ще подивляться, що буде на парламентських виборах. Адже у порівнянні з 2014 роком умови для них ускладнилися – тоді був відкритий кордон, зараз – ні. Але вони заводять людей під виглядом монахів. Взяти ті ж лаври, які підпорядковані московському патріархату – це ж воєнізовані структури. Подивіться на порядки у лаврах. Не у всіх військових підрозділах є структура, порядки, налагодження, управління – як у лаврах. Так, зараз ускладнили росіянам умови в’їзду в Україну, але й всередині України залишається чимало проросійськи-налаштованих осередків, які готові всіляко допомагати Кремлю.
Дивіться, анексію Криму вони здійснили тільки з п’ятого разу. Кожен раз, коли ситуація ускладнюється, вони оновлюють плани. Наприклад, Тузла – вони були готові забрати острів, але коли Путін побачив, що Кучма буде готовий дати відсіч, то вони зупинилися, бо поважають силу.
Адже як вони захоплювали Крим? Вибрали момент, коли у нас було безвідповідальне керівництво – і анексували півострів. А союзники нам тоді не допомогли – і тільки тому, що їм треба спокійне життя. Їм потрібна не стільки Україна, скільки їх спокійне життя. Це було і у випадку з ядерною зброєю, коли їм не потрібна була ядерна держава, це було з Кримом, коли їм не потрібна була війна з авіацією під боком, і це було з Донецьком та Луганськом. Адже ми вели наступ, підійшли до Донецька і Луганська, і тиждень думали, як брати ці міста. А за цей час Путіну доповіли і сказали: якщо не задіяти російські регулярні війська, то українська армія за тиждень дійде до кордонів. І вони вжили заходів.
Тоді Україна порушила військовий закон – якщо йде наступ, то треба на плечах ворога вриватися в його окопи. Цю солдатську тезу було порушено. Тиждень стояли. А треба було тоді обходити ці сепаратистські угруповання і дати коридор – вони би самі повтікали б. Тоді потрібно було швидко приймати рішення по Донецьку і Луганську – оточувати ці угруповання і йти до кордону, заблокувавши їх. На жаль, цього не зробили.
