8 березня – це дуже неоднозначне свято. Хтось вважає його святом весни і краси, а хтось - датою, яка нагадує про боротьбу за права жінок. Так чи інакше, в Україні продавці квітів збирають "урожаї", а в магазинах масово проштовхують ідею необхідності придбання подарунків представницям "прекрасної половини людства". Які традиції та значення перемішалися у понятті свята 8 березня та як краще з ним вітати нині українок? Про це "Апострофу" розповідає гендерний експерт Уляна Мовчан.
Ідея святкування 8 березня була запропонована Кларою Цеткін – представницею соціал-демократичної партії в Німеччині ще в 1910 році. Згодом її ідею вже підхопили так звані країни радянською блоку, а також інші соціалістичні країни. Тоді це мало яскраво виражене політичне підґрунтя, адже це був день солідарності робітниць, які, відповідно до різних архівних матерів, дійсно дуже дбайливо готувалися до цього дня, обирали святковий одяг, прибирали помешкання, ходили в гості одна до одної. Це був урочистий день, коли робітниці пишалися тим становищем, яке вони займають, дякували державі за можливість працювати на такій роботі. А вже згодом це свято поступово втратило свій політичний підтекст. Різні дослідники кажуть, що протягом останніх десятиліть у Радянському Союзі це свято набуло підтексту Дня весни, Дня жіночності, Дня матері. Жінкам почали дарувати квіти, подарунки за те, що вони - прикраса суспільства. І благородний день, велика ідея, яку привнесла Цеткін, фактично була втрачена. Лише із початком розгортання нового сучасного феміністичного руху 8 березня знову почало набувати у багатьох країнах більш політичного підтексту. Дедалі більше жінок задумуються над тим, чи варто це свято святкувати так, як раніше, і чи варто його святкувати взагалі.
Що ж ми святкуємо 8 березня? Це – міжнародний день прав жінок і миру, відповідно до резолюції ООН. Кожна представниця жіночої статі має право назвати цей день своїм власним. Більш розвинені крани, такі як Швеція та Данія, почали відзначати це свято після 1957 року - набагато пізніше, ніж у Радянському Союзі, тому там був відсутній цей соціальний пережиток. Там цей день почав відразу відзначатися як свято дотримання прав жінок і миру у суспільстві. У таких країнах немає офіційного державного свята, в цей день проводяться акції та марші, під час яких звертають увагу на проблему дискримінації жінок в деяких сферах суспільного життя, а також можуть закликати до дотримання взагалі прав людей по всьому світу. Там відсутня традиція дарування квітів та подарунків жінці, тому що вона жінка.
У нашому традиційному святкуванні 8 березня можна угледіти ознаки гендерної нерівності, бо у свідомості людей вкорінюється переконання у тому, що жінку потрібно привітати один день на рік і, можливо, ще колись там на день народження. Жінка отримує якийсь подарунок, квіти за те, що нібито вона – окраса суспільства і все. І при цьому багатьох жінок в Україні це становище теж задовольняє. Уже у Радянському Союзі у цьому святі не було політичного підтексту, і зараз ця тенденція зберіглася: жінку треба вітати з тим, що вона жінка.
Зараз ми завдячуємо своїм рівнем життя тому жіночому руху, який розгортався наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Про те, що ми отримали право на освіту, право працювати, навіть виборче право - необхідно згадувати в цей день. А не про те, як казав один відомий політик, що "настала весна, почали роздягатися українські жінки".
Коли сьогодні ви думаєте над тим, як правильно привітати жінку із 8 березня, треба бути дуже добре ознайомленим з її ідеологічними переконаннями – це дуже тонка справа. Часто буває так, що ви хотіли б привітати людину, з якою ви мало знайомі, але ви не знаєте, як вона може ставитися до дня 8 березня. Велика кількість представниць феміністичного руху вважають у якомусь сенсі принизливим отримання подарунків. Мені видається, що в цьому немає нічого поганого. Але головне те, який посил буде йти від людини під час дарування. Ви можете просто сказати: "Дякую, що ти така красива, прикрашаєш моє життя". Окрім цього ви можете сказати, що пишаєтеся тим, що вона – сильна особистість, що вона є значною підтримкою у житті, робить великий внесок у суспільну або творчу, наукову або професійну сферу. Ще можна підкреслити, що жінка – важлива для суспільства і таким чином нагадати про те, який довгий шлях жінки пройшли у боротьбі за свої права, якими можуть користуватися сучасні жінки.
Багато хто вважає, що не можна виокремлювати чоловіче свято – День Захисника вітчизни і жіноче свято – 8 березня, День батька і День матері. Можливо, треба взагалі святкувати, що ми всі – люди з рівними правами. Інші можуть вважати інакше. Так, представниці феміністичного руху, які активно захищають організацію проведення свята 8 березня, вважають, що це – день боротьби за права, який ми повинні відзначити і відсвяткувати, проте при цьому не потрібно підкреслювати свою статеву приналежність. Не буду займати нічий бік у цій ситуації, а лише хочу показати їхню позицію. Мені здається, що кожна спільнота може мати свою правоту.
Суспільство намагається в цей день нагадати, що жінки і чоловіки рівні. Але вкотре в цей день проблема рівності нікуди не зникає. Будь-яка боротьба за права жінок починалася з феміністичних рухів. Тому це дуже гарна тенденція, що феміністичний рух в Україні набуває такого розвитку, що можуть проводити настільки масові акції та демонстрації, які закликають до дотримання прав жінок в різних сферах суспільного життя. До феміністичного руху в Україні, до речі, входять і чоловіки. Добре, що вони усвідомлюють важливість дотримання прав жінок. Ця спільнота активно формується. Вони здатні змусити значну частину українського суспільства відійти від радянських стереотипів не лише з приводу святкування 8 березня, а й загалом від стереотипів в інших сферах життя, тому такі марші – дуже важлива акція. Так, багато людей налаштовані дуже скептично щодо феміністичного руху, але я раджу дивитися не на те, хто організовує марш, а на те, які заклики лунають під час заходу, на мотиви і його результати.
