В Раді національної безпеки і оборони придумали новий механізм, як позбавити окуповані території Донбасу від впливу російського телебачення. "Комплексна система інформаційної протидії" – саме так називається нове рішення від РНБО, яке дозволяє настільки погіршувати сигнал російських телеканалів, що слів кремлівських пропагандистів Дмитра Кисельова або Володимира Соловйова буде практично не розібрати. При цьому якість прийому українських телеканалів залишається без змін. Як це працює і для чого це потрібно, розбирався "Апостроф".
В ООН можуть не зрозуміти
Після того, як у грудні минулого року на горі Карачун у Слов'янську відновили зруйновану бойовиками телевежу, поширивши український голос в окупацію, стало питання, як заглушити в ОРДЛО голос російський. Для цього й була придумана "Комплексна система інформаційної протидії" (КСІП), роботу якої 4 серпня проінспектував секретар РНБО Олександр Турчинов.
Чиновники Держспецзв'язку, ввімкнувши великі монітори, продемонстрували Турчинову фокус: в один момент російські канали приймаються, а через секунду вже ні. "Російські та сепаратистські канали були надійно заблоковані, а українські без будь-яких перешкод впевнено приймалися телерадіоприймачами", - впевнено відрапортував Олександр Турчинов за підсумками випробувань.
Як працює КСІП, "Апострофу" розповів глава Інтернет-асоціації України Олександр Федієнко.
"Йде постановка перешкод. По суті це звичайна система радіоелектронної боротьби: система приймачів визначає, на якій частоті працюють телевізійні канали, а потім вмикаються передавачі й працюють на цій же частоті, генеруючи перешкоду у вигляді якогось паразитного сигналу", - говорить Федієнко.
У РНБО відзначають, що гроші на антипропагандистську глушилку отримали з резервного фонду держбюджету, щоправда, скільки саме, не повідомляють. Поки КСІП працює в експериментальному режимі, створюючи перешкоди для пропагандистів в аналогу, цифрі й супутнику, але за словами чиновників з Держспецзв'язку, до кінця року її розгорнуть за всією лінією розмежування.
"У перспективі може бути охоплена територія хоч всієї України", - додав Федієнко.
Правда, у всій цій історії є один нюанс. Річ в тому, що у 1994 році Верховна Рада ратифікувала Статут Міжнародного союзу електрозв'язку. У статті 45 цього документа сказано: "Усі станції, незалежно від їх призначення, повинні встановлюватися і експлуатуватися таким чином, щоб не заподіювати перешкод радіозв'язку або радіослужбам інших Членів Союзу". А Росія є діючим членом Міжнародного союзу електрозв'язку, відповідно, в ООН (саме там заснували союз електрозв'язку), дії України можуть залишитися незрозумілими.
Зустрічний лом
Як би там не було, в умовах реальних бойових дій, коли інформаційна зброя стає не менш дієвою, ніж танки та артилерія, захищати свій інформаційний простір просто необхідно.
"Чи вірне це рішення? Це єдине рішення, тому міркувати про те, правильне воно чи ні, я сенсу не бачу, - каже "Апострофу" голова Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія. – Поборотися фінансово, а питання саме у фінансах, з впливом російського телебачення, яке значно більш поширене, в України шансів немає, тому вживаються такі заходи. Мені здається, що це – єдине рішення, яке дозволить забезпечити інформаційну безпеку країни, адже саме російське телебачення промиває мізки і досить сильно. Грубо кажучи, це як ви зайшли в провулок з квітами в руках, а проти вас вийшли гопники з ломом, і вам потрібно захищатися, інших варіантів просто немає. Це зустрічний лом".
"Інформаційна війна складається з ментальної і технічної складової. Це якраз технічна частина інформаційної війни, - додає "Апострофу" політтехнолог Олександр Курбан. – З тактичної і стратегічної точок зору це абсолютно вірне рішення і дуже шкода, що це не сталося раніше. Я не кажу про 2014-й рік, але вже в 2015-му абсолютно реально це можна було робити".
Чому голоси Соловйова й Кисельова дійсно не заглушили з початком війни, пояснив Аласанія.
"У свій час я був здивований, а куди ж поділися радянські глушилки? Схожі, величезні глушилки стоять на кордоні з Білоруссю і успішно глушать всі українські канали, і будь-який сигнал з нашого боку туди не проходить. Це стара радянська система. Щодо нашої системи я цікавився, адже у спадок від СРСР нам вона напевно дісталася. Але мені відповідали, що цього давно немає, все порізали, викинули та розікрали на металобрухт", - зазначив Аласанія.
Утім, аналітик Донецького інституту інформації Віталій Сизов не поспішає розділяти захоплення від КСІП.
"Спочатку хотілося б побачити, як реально це глушіння працює, щоб розуміти – це щось реальне чи просто політична іміджева поїздка Турчинова. За останні три роки ми всі бачили і відновлення мовлення, і відновлення сигналу, і потужні інформаційні кампанії, а виявилося, що те, що заявляється владою, зовсім не те, що виходить в реальності", - нарікає Сизов.
Але було б наївно припускати, що Росія не піде тим же шляхом і не заглушить зі свого боку українські телеканали.
"Точно знаю, що російська сторона готує те ж саме на лінії розмежування. Принаймні такі дані є від того ж РНБО", - підтверджує Зураб Аласанія.
Таким чином, мешканці окупованих територій і прифронтових міст і селищ можуть взагалі залишитися без телебачення як російського, так і українського. Але за словами Олександра Курбана, це не зовсім так, адже для того, щоб РФ і бойовикам заглушити український сигнал, його потрібно спочатку доставити на окуповану територію, а Україна з цим завданням справляється посередньо.
"Усе, що можуть глушити, росіяни вже глушать ще з 2014 року. Крім того, попри поставлені вежі і докладені Україною зусилля, українське телебачення слабо працює на окупованих територіях, адже ні для кого не секрет, що в зоні АТО на "нулівці" і кілометрах в 10-15 від нульової лінії, переважними є саме російські телеканали", - резюмував Курбан.
Віталій Сизов додає, що придушення сигналу російських телеканалів більше тактичний, але ніяк не стратегічний крок української влади.
"Саме глушіння як технологія можлива при ескалації бойових дій, це ефективний спосіб для того, щоб оперативно закрити канали пропаганди. З іншого боку, кращою контрпропагандою, і тому є маса історичних прикладів, є побудова більш успішної економічної і суспільної моделі на відміну від тієї, яку пропонував супротивник. Ми можемо згадати Східну і Західну Німеччину. Західнонімецька сторона питаннями контрпропаганди особливо не займалася, тому що будь-якій розсудливій людині було очевидно, де ситуація краще, а де гірше – всі й утікали на Захід. Тому, наскільки такі заходи РНБО будуть дієвими і чи приведуть вони до корінної зміни ситуації навіть у прифронтовій зоні, я сильно сумніваюся. Адже головні комунікації там відбуваються від людини до людини, і якщо хтось мав проросійські погляди, то навряд чи відсутність російських каналів змінить його мислення. Це дуже локальний, а не стратегічний крок", - резюмував Сизов.
