Історична зустріч президента США Дональда Трампа з лідером КНДР Кім Чен Ином, яка відбулась 12 червня у Сінгапурі, є важливою для всього цивілізованого світу. Вона показала, що навіть у найгостріших питаннях і проблемах бажання ворогуючих сторін достатньо для пошуку певних рішень в ім'я людства. Що стосується президента Росії Володимира Путіна, то поки що Захід не знайшов аргументів для того, щоб змусити Кремль піти на поступки. Донбас і Сирія залишаються для Путіна плацдармами, де йому вигідно грати. Таку думку висловив "Апострофу" дипломат, керівник фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко.
Війна на Корейському півострові – це одна з найдовших криз на планеті, яка залишається нерозв’язаною, невирішеною, відбувається подальше загострення навколо питання розробки ядерних озброєнь. Тому зустріч Трампа і Кім Чен Ина – це хороший знак, що навіть у найгостріших питаннях і проблемах бажання обох сторін достатньо для демонстрації руху вперед і пошуку якихось рішень в ім’я всього людства. Якби, не дай Бог, на Корейському півострові сталася війна з залученням США, це була б світова війна, яка не залишила б осторонь Японію, Китай, можливо, й Росію.
Інша справа, що ця зустріч дає більше декларацій про наміри, ніж реальних рішень. Але згадаймо, що рік тому ситуація рухалась у прямо протилежному напрямі – від демонстрації бажання вирішувати до демонстрації бажання воювати один з одним. Тому це певний переломний момент, який з часом може дати відповідь на питання закінчення формальної війни між Кореями, денуклеаризації півострова або навіть об’єднання двох Корей. Це важливо для всього світу, бо корейський народ є однією з розділених націй. Тому за цим цікаво спостерігати і українцям.
Що стосується глобального конфлікту між США і Росією, то з останніми не виходить саме тому, що Путіна важче примусити. Адже Корея йде на поступки не стільки з доброї волі Ким Чен Ина, а тому, що на неї чиниться тиск навіть з боку її традиційних партнерів, таких як Китай і Росія. Ким Чен Ин же розглядав ядерну зброю як гарантію безпеки власного режиму. Але США, примушуючи інших тиснути на Північну Корею, фактично повернули питання так, що подальші ядерні розробки, реалізація ядерної і ракетної програм стали загрозою для режиму. Тобто фактично Північна Корея йде на мир з примусу.
Для Росії таких аргументів поки що не знайдено, і навряд чи вони можуть бути знайдені у вигляді нинішніх санкцій.
Читайте також: У Кремлі бояться ударів по Москві та Петербургу: з чого може початися велика війна в Європі
Як Путіна примусити до миру з Україною? Примирити можна тих, хто бажає, а Кремль поки що не бажає цього. Поки що Росія послідовно йде шляхом ескалації в Україні і продовження своєї політики.
Взагалі невідомо, чим на сьогодні можна заохотити Росію повернути Крим, піти з Донбасу. Але заохочення для неї – це встановлення певного режиму міжнародної безпеки чи міжнародних відносин, які гарантуватимуть їй загальний контроль над Україною. Тому тут поки що те, що хоче Росія, прямо протилежне тому, що хоче Україна, і це шкідливо не тільки для української державності, але й для існуючої архітектури безпеки й правил гри. Тому поки якась із сторін не змінить свою стратегічну ціль (Україна – бути незалежною, а Росія – досягти якоїсь світової згоди про зони впливу), тут навряд чи можна говорити про перспективи врегулювання.
До того ж Донбас, як і Сирія, є одним з плацдармів, де Путіну вигідно грати. Він має різні делікатні інструменти для того, щоб загострювати ситуацію, змінювати баланс тощо. Тобто це якраз поле для гри, яке йому подобається.
