Саміт НАТО, що відбувся в Брюсселі після саміту Україна-ЄС, можливо, не приніс Україні дійсно значних досягнень. Однак певні позитивні сигнали для Києва прозвучали. НАТО підтвердила, що дотримується своєї обіцянки: в перспективі прийняти Україну (а також Грузію) до складу блоку. Зустріч країн-членів і їх союзників 11-12 липня відбулася на тлі різких заяв президента США Дональда Трампа на адресу союзників за альянсом, а також серйозних очікувань від зустрічі американського лідера з президентом Росії Володимиром Путіним. Кореспондент "Апострофа" підводить підсумки з Брюсселя.
Керівництво України сподівалося, що на саміті Північноатлантичного альянсу в Брюсселі вдасться отримати запевнення, що НАТО має намір колись прийняти Україну та Грузію до складу членів — таке твердження є в підсумковій декларації знакового Бухарестського саміту, який відбувся 10 років тому. І НАТО справді підтвердило таку обіцянку. Причому одразу у двох документах — комюніке за підсумками першого дня саміту та заяві після засідання Північноатлантичної ради, спільного з Україною та Грузією.
Ця зустріч відбулася через неможливість провести на рівні лідерів країн та міністрів засідання Комісії Україна-НАТО (КУН). Будапешт, попри начебто досягнуті наприкінці червня домовленості з Києвом щодо реалізації українського освітнього закону, продовжує блокувати роботу КУН на найвищому рівні. Виходом із цієї ситуації стала згадана вище зустріч.
Хоча інформацію не підтверджують, відомо, що саме Угорщина заблокувала запрошення України до Програми розширених можливостей (EOP). І хоча українське керівництво — в тому числі сам Порошенко — визнає, що EОР ніяк не наблизить Україну до членства, ця програма цікава Києву у військовому плані: її учасниками є країни, які вносять найбільший внесок у спільні операції з НАТО.
Двері відчинені, але Україна не готова
Звісно, на саміті говорили про "відчинені двері" НАТО. Найчіткіший сигнал отримало Скоп’є: якщо македонці змінять назву країни, Республіка Північна Македонія стане членом НАТО. Для них це єдиний шлях. Також альянс визнав успіхи Тбілісі на шляху до членства. Як і у випадку з Україною, НАТО заявила, що підтверджує попередні гарантії щодо вступу країни в альянс. За словами Петра Порошенка, на засіданні Північноатлантичної ради лідери 19 країн — усі, хто виступав — чітко підтримали ідею вступу України в НАТО.
Втім, є нюанси. Незважаючи на те, що тези в заявах НАТО щодо України і Грузії однакові по суті, вони відрізняються за формулюваннями. Якщо в контексті Грузії альянс говорить про неодмінне членство, по Україні вказана тільки підтримка рішення Бухарестського саміту 2008 року.
У коментарі "Апострофу" президент Парламентської асамблеї НАТО та італійський політик Паоло Аллі пояснив це тим, що Україна та Грузія — на різних стадіях готовності до членства. Він висловив думку, що обидві країни будуть членами НАТО, зазначивши, що, звісно, для кожної з країн терміни будуть різними.
"Я вважаю, що спільна зустріч НАТО з Україною та Грузією — це дуже важливий політичний сигнал. Думаю, політика не є різною, у нас немає подвійних стандартів. Однак ситуація в Грузії здається трішки кращою, ніж в Україні, з точки зору прогресу, якого хоче НАТО: боротьби з корупцією, встановлення демократії, верховенства права, свободи самовираження й так далі... Але й це не означає, що Грузія негайно стане членом НАТО. Можливо, ситуація в Україні трішки складніша і через війну, Мінські домовленості, які також треба виконувати", — сказав пан Аллі.
"Що ще можуть сказати лідери всіх країн про Грузію та Україну?! — риторично запитувала кореспондента "Апострофа" під час інтерв’ю старша наукова співробітниця європейського Центру Карнегі та головна редакторка блогу Strategic Europe Джуді Демпсі. — Звісно, двері завжди відчинені. Так, вони точно відчинені для Македонії. Про Україну та Грузію вони спробували сказати, що розвивають співпрацю. Але все зупинилося на цьому етапі. Думаю, Київ та Брюссель розуміють, що це та мова, яку можна використовувати. Грузія — інший випадок, бо вона стає дуже нетерплячою у відносинах із НАТО, адже робить внески до операцій та місій. Є елемент розчарування — це моє відчуття".
Вона висловила впевненість, що позиція Угорщини ні до чого, якщо говорити про політику НАТО щодо України: "Це не має жодного впливу, точно ні".
"НАТО розуміє, що наразі не в її інтересах приймати Україну до свого складу. Є багато-багато країн, окрім Франції та Німеччини, які поки не хочуть, щоб Україна стала членом НАТО. Це також деякі центральноєвропейські країни. Україна просто не готова до цього. Якщо врахувати обмеження, НАТО робить, що може. Це не цинізм, і не скептицизм. Це просто реальність, і, певною мірою, реальна політика", — додала пані Демпсі.
Відомо, що президент України провів двосторонні зустрічі з лідерами, зокрема, США, Франції та Німеччини. Порошенко повідомив журналістам, що центральною темою розмови з кожним із лідерів була доля українських політичних в’язнів у Росії.
Ключовою стала зустріч Порошенка з Дональдом Трампом. У дипломатичних колах називають дві версії, чому глава Білого дому все-таки вирішив зустрітися з президентом України. По-перше, питання "Північного потоку-2" і справді дуже хвилює Вашингтон. За океаном зацікавлені в тому, щоб сформувати пул східноєвропейських країн, спрямований проти введення в експлуатацію магістрального газопроводу з Росії до Німеччини. По-друге, ця зустріч потрібна була Трампу для того, щоб прикрити свої тили в США, де дуже неоднозначно ставляться до майбутньої зустрічі свого президента з президентом Росії Володимиром Путіним.
Окремо варто згадати про тези Трампа щодо Криму. Хоча в них мало нового, адже президент США знову звалив відповідальність за окупацію Криму на свого попередника Барака Обаму. Однак нещодавно Трамп допустив можливість визнання Криму російським. Проте й цього разу журналістам не вдалося отримати від нього якусь однозначну відповідь: американський президент сказав, що йому не подобається те, що відбувається з Кримом, але він не знає, як вирішиться ситуація. З іншого боку, підпис Трампа стоїть під підсумковою заявою, в якій чітко повторена позиція НАТО про невизнання анексії Криму та підтримку суверенітету України.
"Сильніші, ніж два дні тому"
Та на брюссельський саміт НАТО варто поглянути і з іншого боку. Після початку торговельної війни США з західними країнами та Китаєм та скандальної зустрічі "великої сімки" в Канаді він відкрився з очікуванням палких суперечок між Дональдом Трампом та союзниками США в альянсі. І вони були: президент США звинувачував партнерів у несправедливому розподілі зобов’язань всередині НАТО, повторював, що партнери цим дуже засмучують його, та називав Німеччину повністю залежною від Росії через купівлю російського газу та будівництво "Північного потоку-2". Проект газопроводу Трамп назвав дуже шкідливим для країн НАТО.
Однак потім пролунали зовсім інші заяви. Того ж дня зустріч із Меркель на саміті він назвав дуже доброю, а стосунки з Німеччиною — напрочуд хорошими. "Сильніші, ніж два дні тому", — саме так Дональд Трамп охарактеризував НАТО на прес-конференції в четвер. Він зовсім не соромився хизуватися тим, що таким альянс зробили його власні вимоги на адресу партнерів — збільшити оборонні витрати до 2% ВВП. Поки що лише 7 із 29 держав витрачають не менше 2% свого ВВП.
За словами Трампа — "стабільного генія", як він себе назвав — фінансування оборони союзниками зросте приблизно на 33 мільярди доларів. І він не має сумнівів, що впродовж “порівняно невеликої кількості років" усі члени НАТО досягнуть поділки у 2%. Країни-члени зобов’язалися зробити це до 2024 року. Однак насправді, за прогнозами ця мета досяжна лише для 14 з них. Потім уже можуть початися перемовини щодо досягнення 4% ВВП.
Ексцентричність президента США на даному саміті не мала меж. ЗМІ повідомили, що на позаплановій сесії Північноатлантичної ради Трамп, попросивши представників країн-партнерів покинути залу, навіть погрожував союзникам виходом США із НАТО. Однак на прес-конференції опісля він сказав, що справді міг би зробити такий крок, та в ньому немає сенсу, адже союзники зобов’язалися збільшувати внески.
Кардинально різні заяви Трампа впродовж короткого відрізку часу демонструють, що він продовжує грати ролі поганого та хорошого поліцейського одночасно. І специфічний підхід Трампа до дипломатії не може подобатися більшості європейських лідерів.
Генсек НАТО Єнс Столтенберг, і не лише він, говорить про позитивну роль Трампа, який нагадує союзникам про зобов’язання дбати про євроатлантичну безпеку. Взагалі ж роль генерального секретаря на саміті була дуже характерною та важливою. Він раз у раз повторював твердження, що розбіжності між союзниками — це нормально, і вони зовсім не підривають євроатлантичну єдність із фундаментальних питань.
Коли ж його запитали про враження від офіційного сніданку з Трампом (саме там президент США говорив про залежність Німеччини від Росії), генсек відповів, що то була чудова зустріч зі смачним соком на столі. Майстерність уникати прямих відповідей Столтенберг під час саміту демонстрував неодноразово.
Аналітики, учасники конференції NATO Engage, яка відбувалася в межах саміту, на одній із панелей говорили про деструктивні наслідки дипломатії та політики Трампа й назвали величезною помилкою спроби політиків та експертів применшити їх. Проте в позиціях щодо цього єдності немає і близько.
"Думаю, президент Трамп не помиляється, закликаючи до більших внесків та інвестицій із боку Європи. Учора на парламентській асамблеї НАТО ми також підтримали заклик до більш справедливого розподілу відповідальності. Можливо, деякі тони в наративі Трампа трішки надмірні. Думаю, це суміш питань безпеки та економіки. Однак я не бачу справжніх проблем для НАТО. Тому що атмосфера була дуже добра: був значний консенсус між усіма лідерами з усіх питань. Думаю, у залі атмосфера була значно спокійнішою", — поділився своїми враженнями з "Апострофом" Паоло Аллі.
