Німецький канцлер Олаф Шольц перебуває з офіційним візитом в Китаї. Основна тема візиту - безумовно війна в Україні. Однак поїздка припала на події на Близькому Сході. Чи вплине обстріл Ізраїлю на український кейс та якою буде реакція Китаю на цей акт агресії Ірану - своїм поглядом в етері Апостроф TV поділився політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру "Об'єднана Україна" Антон Кучухідзе.
Нічого нового Шольц від Китаю не почує. Пекін продовжує займати лояльну проросійську позицію у війні росіян проти України. А те, що візит Шольца припав на обстріл Ізраїлю, то як українське питання, так і ізраїльське - це питання існування сучасного світового порядку і міжнародного права. Тобто тут немає зсуву акцентів, а є навпаки актуалізація питання щодо обох держав. Тому що одна агресивна вісь атакує держави, які є демократичними і фактично захищають світові демократії перед обличчям агресорів.
Читайте: Шольц знову заговорив про війну і допомогу Україні: чого чекати від Берліна
Тому це все події одного ланцюжку, в якому росія і Іран намагаються дестабілізувати сучасний світовий порядок, щоб торгуватися з колективним Заходом за потенційний переділ світу. А Китай стоїть за спинами агресорів. Натомість і Україна, і Ізраїль є союзниками колективного Заходу.
Також Cі Цзіньпін надалі продовжуватиме нейтрально підтримувати Іран в його політиці. А вісь росія - Іран в певних геополітичних подіях працює як щупальці Китаю. Тобто спочатку ми спостерігаємо чергове загострення, після чого Китай приходить до європейців і каже: "треба ж домовитись, загострення нам не потрібно, давайте розглядати питання". Відповідно китайці починають торгуватися і вписують у перемовини питання Тайваню.
Однак Китай так себе поводить багато років і чогось кардинального нового пан Шольц від Китаю не почує і не привезе до Берліну.
Читайте: Запах Третьої світової: чого чекати після ударів по Ізраїлю
Що стосується загострення на Близькому Сході між Ізраїлем і Іраном, то ми знаходимося в процесі розвитку подій і остаточні рішення ще не ухвалені. Китай любить грати у таку подвійну гру, що десь вони загострюють, десь виступають миротворцем. Однак у них немає кейсів вирішення регіональних проблем. Вони навіть питання з Тайванем не можуть вирішити, не кажучи вже про вплив на відносини між Іраном та Ізраїлем. Тобто вони намагаються інтегруватись в усі регіони світу через економіку. Але досі китайці не капіталізували ці зв'язки у реальний політичний вплив. Щоб наприклад садити учасників конфліктів за стіл перемовин, чи впливати на них. Робити заяви - це одна історія, а от вирішувати самостійно питання - такого кейсу у них немає. Бо для цього потрібно дуже багато аспектів, а не лише велика економіка і велике військо.
Водночас китайців не хвилює питання росту цін на нафту через конфлікт на Близькому сході, оскільки вони дуже активно скуповують російські енергоресурси. Причому китайці беруть у росіян обсягом, тож Кремль у великому плюсі за будь-яку ціну. За результатами 2023 року Китай заплатив за російські енергоресурси понад 430 млрд доларів. Таким чином, китайці компенсували росіянам втрату доходів в Європі. І ця запроваджена Заходом цінова межа ніяк не впливає відносини Китаю і росії. Бо для таких авторитарних режимів, як Китай і рф, не завжди працює економічне обґрунтування. Натомість ці режими підтримують один одного в протидію колективному Заходу.
Читайте: Байден підтримав Нетаньягу: чи наважиться Ізраїль на удар у відповідь
