По мірі затягування російської агресії проти України можливості нашої держави вичерпуються, так само як і проблеми з ресурсами спостерігаються у Росії. Тому залучення допомоги від інших вже давно стало важливою метою української та ворожої дипломатії. У цьому ключі слід розглядати дві ключові події на міжнародній арені цього тижня: візит до Києва держсекретаря США Ентоні Блінкена, і поїздку в Пекін російського диктатора Путіна. Про результати цих двох заходів, читайте в "Апострофі".
Заяви в Києві
Відвідини Києва вийшли для держсекретаря неоднозначними. З одного боку, погано сприйнятий концерт у столичному барі на тлі небезпечної ситуації на Харківщині. З іншого, оголошення нового пакету допомоги на 2 мільярди та драфт безпекового договору. А також вкрай неоднозначна заява про допустимість ударів по території Росії.
"Ми не заохочуємо і не сприяємо завданню ударів за межами України, але врешті Україна повинна сама ухвалювати рішення про те, як вона збирається вести цю війну, тому що це оборонна війна", - зазначив Блінкен.
Але згодом президент Володимир Зеленський на зустрічі з журналістами зазначив що заборона зберігається. Однак, на його думку, не повинно бути якихось заборон: "…тому що це не про наступ української армії з використанням західної зброї на території Росії. Це – захист. Це так само, як превентивні санкції, про які ми всім говорили перед повномасштабним вторгненням".
Читайте: Перемир'я поки що неможливе: головні тези розмови Зеленського з журналістами про війну іне тільки
Водночас, у цьому питанні намічаються зрушення. Як серед навколовладних експертів у США, так і серед політиків. Приміром, сенатор-демократ Річард Блументаль не виключає, що удари по деяких російських цілях можуть бути виправдані.
"Я підтримую використання Україною наданої американської зброї, відповідно до наших взаємних інтересів. Деякі російські цілі можуть бути виправдані, а інші – ні, я б розглядав їх вибірково. Але загалом це має бути найагресивніше використання зброї, яку ми надаємо", - сказав він в інтерв’ю "Голосу Америки".
"Принаймні у найближчі місяці буде активізація дискусії з приводу цієї заборони. Альтернативний, проміжний варіант, який мені здається, цілком можливий. Україна може домовитися, що буде певна заява: що американське озброєння не може використовуватись по території Росії, окрім регіонів Російської Федерації, які безпосередньо межують з територією України, із яких здійснюються удари по українській території", - зазначає "Апострофу" головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.
Розмови в Пекіні
Поїздка Путіна до Китаю невдовзі після чергової інавгурації - жест не лише практичний, а й символічний. Путін взяв з собою у Китай ледь не весь новий склад уряду. До слова, частина урядовців вступили на посади лише за три дні до візиту.
"Мені, з певною мірою, він нагадує візит 2022 року. Путіну потрібно заручитися допомогою Китаю надалі для ведення військових дій. Що стосується представників усіх профільних міністерств, очевидь, що на цих рівнях Путіну потрібна взаємодія з Китаєм. Там була навіть Голова Центрального банку РФ Набіуліна", - каже "Апострофу" магістр зовнішньої політики, експерт з питань Східної Азії Наталя Бутирська.
На публіку Сі та Путін заявляли про поглиблення стратегічного партнерства, продовження політики "добросусідства та дружби між народами", спільні інтереси у глобальному порядку денному. Але практичних результатів не так багато.
"Якщо брати стосовно економічних досягнень, ми бачимо там домовленості по агропромисловому комплексу. Це зрозуміло, тому що після енергетичних ресурсів, аграрний експорт до Китаю теж важливий. Але ми не бачимо глобально рішення по газопроводу "Сила Сибіру-2". Воно не піднімалося, як раніше в попередньому візиті. Очевидно, Китай поки що не викрутив руки Росії, для того, щоб домовитися", - підкреслює Наталя Бутирська.
Водночас, цей візит слід сприймати в рамці інших домовленостей Китаю. 24 квітня до Піднебесної приїздив уже згаданий Ентоні Ентоні Блінкен. А минулого тижня сам китайський лідер Сі Цзіньпін побував у Європі та мав зустрічі з президентом Франції та головою Єврокомісії.
"Під час візиту в Париж були обговорені, скоріше за все, певні моменти щодо гіпотетично можливих санкцій з боку Європейського Союзу. А коли Блінкен приїжджав в Пекін - можливих санкцій США проти Китаю. У разі виявлення поставок з Китаю певної продукції, безпосередньо військової, що Китай заперечує, або подвійного призначення, - каже Іван Ус, - Скоріше за все, зараз Сі Цзіньпін Путіну казав, що ось так змінюються вимоги. Тому ми не будемо або афішувати торгівлю, або зараз будемо шукати шляхи, як проводити її, не нариваючись на санкції".
Це не означає, що постачання з Китаю припиняться повністю. Однак, через ускладнену логістику можуть значно зменшитися їх обсяги.
"Чим більше часу ви втрачаєте на доставку певних товарів, тим менше цих товарів буде. Тому що, знаєте, одна справа доставити за один день, а інша, коли це вимагає місяць. До речі, ще є певні ознаки подібних дій. Нагадую, що коли в грудні, 22 грудня, Байден підписав розпорядження про заборону всім фінансовим установам у світі співпрацювати з російським ВПК, то це вже прийшло до того, що вже в лютому китайські банки почали витрачати більше часу на проведення будь-яких транзакцій з Росії до Китаю, з Китаю до Росії, і, як наслідок, в березні пойшло уповільнення торгівлі між Китаєм і Росією", - пояснює Іван Ус.
До слова, перед самим візитом Путіна в Китай з’явилася офіційна реакція у США.
"Якщо Китай претендує на гарні відносини з Європою та іншими країнами, він не може далі підживлювати найбільшу загрозу європейській безпеці, якою є агресія Росії проти України", - заявив заступник речника держдепартаменту США Ведант Пател.
Проти саміту миру
Ще одним виміром у дипломатичних активностях стали "танці" навколо залучення Китаю до Саміту миру. Адже Китай впливає на багато інших країн. В ході візиту Путіна, Піднебесна підіграла Кремлю. У спільній заяві Китаю та Росії йдеться про те, що "для стійкого врегулювання української кризи необхідно усунути її першопричини, враховувати законні інтереси та занепокоєння всіх країн у сфері безпеки".
"Росія зараз все таки проштовхує лінію, що першопричини - не були враховані її інтереси. І як наступне, наприклад, така загальна картинка: Китай виступає за суверенітет і територіальну цілісність усіх держав, але з урахуванням безпекових застережень. І тут я цього разу побачила активне просування Росією вимог надати їй гарантії. В минулому році ми про ці гарантії, зокрема, в їхньому діалозі не чули", - наголошує Наталя Бутирська.
З іншого боку, мирні ініціативи самого Китаю фактично підривають організацію Саміту миру.
"Росія погоджується на те, що Китай буде представляти там її інтереси. А Китай намагається стати над процесом. Намагається навколо себе об'єднати коло країн Глобального Півдня, які теж погоджуються на китайські мирні пропозиції. І таким чином вони обоє напередодні саміту намагаються його максимально розмити, зменшити присутність країн і легітимність. От, наприклад, президенти Бразилії та ПАР особисто не поїдуть на Саміт миру. Це все робота Китаю", - зазначила Бутирська.
США та Євросоюз намагаються затягнути Китай на саміт, граючи на амбіціях.
"В якості цілком можливого кнута США та ЄС кажуть Сі: ну дивись, якщо Китай не буде присутнім, а Індія, скоріше за все, буде присутня там, то Індія стає обличчям Глобального Півдня. Чи хоче Китай поступитись ролью лідера глобального півдня Індії, я дуже не впевнений. А те, що Індія хоче бути лідером глобального півдня, ось тут я не сумніваюсь, бо індійці уже зараз підкреслюють факт, що вони обійшли Китай по кількості населення. Отже, саме вони повинні розглядатися, як провідна країна Глобального Півдня. І доповнено це може бути інвестиціями з боку Заходу, які раніше йшли до Китаю", - говорить Іван Ус.
Остаточного рішення щодо участі Китаю в Саміті миру досі немає, що б не заявляли російські пропагандисти. Тому дипломатичні баталії ще триватимуть.
Читайте: Сі хоче побачити, чи є у Кремля план завершення війни: що стоїть за візитом Путінав Пекін
