Номінація Рекса Тіллерсона на пост держсекретаря, тобто головної фігури в адміністрації американського президента, яка відповідає за зовнішню політику, викликала масу побоювань не тільки в США, але і в Україні. Тіллерсон - людина з бізнесу, який співпрацював з представниками російської нафтової галузі, екс-керівник нафтової корпорації ExxonMobil, який виступав на цій посаді (пішов в середині грудня 2016 року) за скасування санкцій проти Росії і має, як повідомляють ЗМІ, хороші особисті стосунки з російським президентом. Але вчора під час слухань в комітеті закордонних справах Сенату США Тіллерсон назвав санкції потужним інструментом тиску на РФ, виступив за надання Україні летального зброї, і заявив, що Росія не має юридичних прав на Крим. Проте, відмовився назвати Володимира Путіна військовим злочинцем. "Апостроф" запитав українських фахівців з США, про що свідчать тези кандидата на пост держсекретаря.
Микола Воробйов, український лобіст в США, керівник вашингтонського Центру східноєвропейських перспектив:
Думаю, що це холодний розрахунок (Тіллерсона), а не його реальна позиція і він просто говорить, що від нього хотіли чути. Все-таки він не був щирим до кінця: коли його запитали, чи є Путін військовим злочинцем, він сказав, що ні, не можна так стверджувати. Коли його запитали, чи лобіювала компанія ExxonMobil неприйняття санкцій проти Росії, він відповів, що цього не було, що він тут ні до чого. Хоча насправді, він не міг не знати про лобіювання компанією, керівником якої був.
Тобто завданням було сказати, що від нього хочуть почути, аде й це він зробив це дуже обережно. Він сказав, що санкції впливають безпосередньо на американський бізнес, тим самим посилаючи меседж, що санкції для американців мають прямі наслідки. У всякому разі, поле для маневрів він собі залишив. Стосовно Криму, думаю, вже змінити щось буде складно, але і визнати його (російським) теж буде складно. Тобто Америка і надалі не визнаватиме Крим російським, але де-факто він вже буде територією Росії. Думаю, США продовжать політику визнання Криму українським, при цьому нічого не робитимуть, щоб його повернути.
Трамп теж уникає прямих відповідей. Вчора він говорив, що так, Росія атакувала сервери Демократичної партії, але одразу ж підключає треті країни: "Китай робить те ж саме, а раптом Росія працювала з Китаєм". Тобто він продовжує відбілювати Путіна. Зрозуміло, що він не може заперечувати причетність Росії до кібер-атак, коли є звіт, і практично всі про це говорять. Та він не такий жорсткий щодо Путіна, яким би мав бути. По суті, він продовжує свою гру в доброго і поганого поліцейського. Навіщо він це робить, ми скоро побачимо.
Сергій Галака, професор Інституту міжнародних відносин, американіст:
По-перше, щоб пройти процедуру затвердження у Сенаті, Тіллерсону необхідно дотримуватися якоїсь центральної позиції для республіканської більшості. А по-друге, тут, думаю, закладений елемент критики Обами заднім числом: бачите, мовляв, через вашу нерішучість Росія побачила можливість поширити конфлікт. Ну і, в кінці-кінців, під впливом радників-професіоналів, які його консультують, він змушений рахуватися з реаліями. І від тієї позиції Трампа, яка була задекларована у ході виборчої кампанії, поступово все-таки відходить. Йому ж задавали ще одне питання: "Чому Ваша позиція відрізняється від позиції новообраного президента?". І він на це питання вже прямо не відповів - з'їхав, почав "вензель малювати" навколо.
Але те, що він чітко підтвердив: так, це агресія, так, це анексія, так, це порушення міжнародного права - це дуже добре. Принаймі, тепер йому про це можна нагадувати, якщо буде така нагода. Ну і надія якась є на те, що більш збалансована політика буде формуватися. Знову-таки, під впливом оточення, а не самого Трампа. Є величезний механізм: крім власне адміністрації, є такий заклад, як бібліотека Конгресу, де сотні, а іноді тисячі консультантів безпосередньо чи опосередковано беруть участь в тих чи інших обговореннях. У республіканців, як і у демократів, є ці експерти. Зараз їх залучають, і видно, що це одразу ж починає коригувати позицію відповідно до національних інтересів США і міжнародного права.
Олег Білоколос, експерт фонду "Майдан закордонних справ":
По-перше, потрібно розуміти, що Тіллерсон виконуватиме вказівки свого патрона - президента. Протягом дискусії, з його відповідей відчувалося, що він прийшов добре підготовленим, прекрасно розумів, які питання будуть ставити йому сенатори. Можливо, не усюди він орієнтувався повністю, але на основні питання він зміг відповісти. Десь відповіді були чіткі, десь - обтічні. Деякі можуть нас якщо не обнадіяти, то, у всякому разі, не можуть нас сильно засмутити. Думаю, що якісь більш-менш чіткі акценти ми побачимо вже в інавгураційній промові Трампа 20 січня - з цього вже можна буде робити якісь висновки. Поки я б далекосяжні прогнози не давав.
Відчувається, що позиція США щодо санкцій ще не сформована. Допускаю, як один з варіантів, їх покрокове зняття ... Якісь маркери Тіллерсон розставив. Тобто нюанси можуть бути, але, наприклад, по Криму була чітко заявлена позиція. Хоча б з цього можемо зробити висновок, що Тіллерсон не визнає Крим російським.
