У неділю, 13 листопада, проросійські кандидати з партій соціалістичного ухилу Румен Радев та Ігор Додон перемогли на виборах в Болгарії та Молдові відповідно. Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що не варто переоцінювати позитивні для Росії та негативні для ЄС наслідки результатів цих виборів. Він пояснює внутрішньоєвропейську кризу природним переходом країн до індивідуалізму. Але та ж Болгарія все одно залишається орієнтованою на європейський ринок країною. І Росія нездатна запропонувати їй адекватну альтернативу.
Що в Болгарії, що в Молдові люди шукають альтернативи. 20 років тому було відчуття, що є зрозуміла європейська стратегія: ми об'єднаємося і станемо сильнішими. У певному сенсі так воно і сталося — ЄС посилив свої позиції і досяг вражаючого економічного зростання. А потім, оскільки людям властиво коливатися, втомлюватися, засмучуватися, почалися протилежні тенденції. Як виявилося, так, економічного зростання досягли, і був ефект об'єднання, але потім почалися проблеми. Зокрема, міграційна криза, ідентифікаційна криза, тому що безперервним прогрес бути не може. Зараз закликають до серйозної корекції, і різні країни у складі ЄС шукають різні шляхи: хтось - на лівій, хтось - на правій галявині, як Марін Ле Пен у Франції або німецькі партії, що особливо характерно для економічно обізнаних територій, тому що там люди стурбовані збереженням свого досить високого матеріального статусу та роздратовані прибуттям мігрантів.
Є і прагнення — теж досить виправдане — скоротити свої витрати на менш багаті країни. Перший дзвінок дала Греція, яка "прожила" 300 з гаком мільярдів за рахунок головним чином Німеччини. І яке почуття задоволення повинно бути у німецьких бюргерів? Це — так би мовити, погляд зверху. А погляд знизу — з Греції, Іспанії, Португалії, Болгарії та багатьох інших країн колишнього соціалістичного блоку — протилежний: "А чому нам так мало дають?". Їм здається, що вони заслуговують більшого: "Греції дали 300 мільярдів, а Болгарії — ні. Європейський союз нас розчаровує". Тому там і починає ліва риторика переважати, і починається відкат до "світлого радянського минулого". При тому що люди погано знають це саме радянське минуле.
Мені здається, проблема полягає в тому, що люди схильні екстраполювати тенденції в нескінченність. Як з'явився ЄС, так і кажуть, що він буде рости, рости і рости. Тепер задається прямо протилежний тренд: ЄС, мовляв, скінчився, починається час російського або путінського союзу. Що Болгарія або Молдова зараз повернуться у бік Євразійського союзу — точно така сама пропаганда. І для Молдови, і для Болгарії головний ринок збуту — як і раніше, Євросоюз. Вони все ще залежать від ЄС. І у Москви, що найважливіше, немає грошей, щоб їх підтримати. У Москви є гроші, щоб підтримати якусь політичну силу, як це було з партією Марін Ле Пен. Але хіба 9 млн доларів - це гроші? А от серйозно підтримувати економічне зростання в Болгарії, Молдові, Придністров'ї не виходить. Так само як не виходить це на Донбасі. Щоб підтримувати режим Захарченко та Плотницького, ресурсів треба менше.
Нічого надприродного не сталося. А що поганого в тому, що люди хочуть, щоб держава про них більше піклувалася? Їм здається, що це можливо. Посилення на тлі кризи в ЄС тенденцій до пошуку індивідуальності є природнім: будь то чеський, угорський, польський або болгарський шлях. Вони всі більш або менш орієнтовані на себе. У Росії це інтерпретують як розпад ЄС. З моєї точки зору, це не розпад, а нормальний конфедеративний процес, коли починається процес децентралізації. Пройде кілька років, і ті ж європейські країни, якщо не буде великої війни (з Росією), відчують, що без європейської допомоги поганенько, і знову будуть фази консолідації. Звісно, Росія дуже зацікавлена в ослабленні ЄС, і вона для цього робить усе, що може. Але може вона не дуже багато.
Молдова і Болгарія — республіки парламентські, і парламенти там досить європеїзовані. Ну, пішов прем'єр Болгарії у відставку — призначать нового, вирвати Болгарію з європейського контексту не вийде. Радянська система, яку проповідує Путін, може забезпечити військовий контроль, наприклад, поставити військову базу, тому що це не шалено дорого. Але забезпечити при цьому порівнянний з європейськими стандартами рівень життя ця модель не здатна в принципі. Тому говорити, що ця територія піде під Росію — значить, помилятися. Вона буде намагатися посміхатися ЄС і Росії, щоб отримати гроші і там, і там.
Не думаю, що після виборів Болгарія захоче, наприклад, проголосувати проти санкцій. Якщо вона на це піде, то від Росії буде просити за це серйозну економічну підтримку. Для Росії це буде просто занадто дороге задоволення. У Росії кишеня ж порожня! Будь-яке керівництво Болгарії все одно буде знаходиться в лещатах між ЄС і Росією. І тут все залежить від жорсткості ЄС. Він може поставити цілком зрозумілу умову: або ви підтримуєте санкції, або втрачаєте ринок збуту.
Україна перебуває в досить важкому стані. І буде перебувати, тому що ЄС і США переживають кризу. Україні треба вибиратися самій.
