У неділю, 27 листопада, в Італії пройшли протести проти запланованого на 4 грудня референдуму щодо зміни Конституції країни. На голосування поставили реформи, які стосуються порядку формування Сенату і його повноважень, виборів президента і суддів Конституційного суду. Потенційний ефект від референдуму виходить далеко за межі Італії, оскільки може позбавити нинішнього прем'єра Маттео Ренці і його політсилу домінуючої ролі в місцевій політиці і привести до влади євроскептичні сили. Існує ризик виходу Італії з єврозони, оскільки банківська система цієї країни вкрай нестійка, а зовнішній борг - величезний. Втрата урядом Ренці впливу може призвести і до зміни позиції країни щодо санкцій проти Росії.
У найближчу неділю, 4 грудня, в Італії пройде референдум про внесення змін до Конституції. І на вихідних італійці знову протестували проти цієї ініціативи. На вулиці столиці вийшли не менш 50 тис. чоловік з плакатами: "Ренці, забирайся геть" і "Люди кажуть "ні" огидній конституційній реформі". Італійці вже не вперше протестують проти конституційних змін. Аналогічна акція пройшла на початку листопада у Флоренції, і тоді дісталося поліцейським, у яких полетіли димові шашки, каміння і пляшки.
Ініціатор внесення змін до Конституції — прем'єр Маттео Ренці. Уряд запропонував провести референдум ще два роки тому, і обидві палати парламенту схвалили документ в 2016-му. У квітні за реформу проголосували "Демократична партія" Ренці, "Народна територія", "Демократичний центр" Бруно Табаччі, "Громадяни та інноватори" та частина депутатів змішаної парламентської групи. Уряд аргументує необхідність голосування тим, що зміни нібито стануть кроком до більш сильної і керованої Італії. Тоді як противники називають ініціативу посяганням на демократичні норми. Текст вже був оскаржений на прохання партії "Рух п'яти зірок", лівих і екс-голови Конституційного суду Валерій Оніди, але визнано таким, що відповідає нормам.
Суть змін
Його головна інновація — зміна повноважень і складу Сенату, внаслідок чого в Італії формально більше не буде рівноправної двопалатної моделі парламенту. Інші положення стосуються, наприклад, скасування Національної ради економіки і праці, зміни моделі поділу влади між державою і регіонами, відмови від поділу країни на провінції. Також можуть бути змінені закони про народну законодавчу ініціативу і вибори президента і суддів Конституційного суду.
Якщо на референдумі проголосують за зміни, італійські сенатори отримають парламентську недоторканність. Новий Сенат буде сформовано з 21 мера італійських регіонів (всього їх 20, але від Трентіно — Альто-Адідже буде двоє представників), 74 регіональних радників і 5 сенаторів, призначених президентом — всього 100 осіб, а не 320, як зараз. Призначення сенатора президентом вже не буде довічним, законом встановлено строк в 7 років.
Поки немає ясності щодо виборів в новий Сенат, оскільки немає відповідного закону. Але непрямим голосуванням буде обиратися лише одна палата парламенту. Всередині регіонів поради будуть самі визначати, кого відправити представником в столицю. Очевидно, оскільки 20 регіонів представлятимуть по двоє представників, один з них буде від більшості, а другий — від опозиції. Як кажуть критики, це дещо звужує багатополярність італійської політичної системи. Крім того, Сенат може позбутися права голосувати за довіру уряду, оголошення війни та міжнародні договори. У інших випадках він лише зможе вносити пропозиції до Палати депутатів.
Як відзначають в італійському журналі l'Espresso, перекидання законів з однієї палати парламенту в іншу не є проблемою і не затягує прийняття документів, коли є політична згода. Процес сповільнюється, коли є бажання його затягти. Реформа передбачає, що уряд отримає право вимагати голосування Сенату і Палати депутатів у термін до 70 днів по законопроектах, які вважає основними.
Результат майбутнього італійського референдуму буде зарахований незалежно від явки, оскільки кворум у ньому не передбачений. Голосувати можуть всі повнолітні італійці. Згідно з опитуваннями, більшість італійців зараз схиляються до того, щоб відхилити запропоновану конституційну реформу, хоча ще в березні підтримка перевищувала 60%. Зараз вона знаходиться на рівні 48% серед тих, хто визначився, 52% з них — проти. При цьому чверть громадян все ще в роздумах.
Прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці пообіцяв піти у відставку, якщо народ виступить проти запропонованих змін до Конституції
Зовнішньополітичний контекст
Маттео Ренці пообіцяв піти у відставку, якщо народ виступить проти запропонованих змін. Такий результат, зазначають деякі аналітики і оглядачі в західних країнах, може стати черговим потрясінням для Заходу і світових ринків після Brexit і обрання Дональда Трампа президентом США. Die Welt, The Wall Street Journal і Business Insider вже охрестили плебісцит в Італії "найбільшим ризиком" для ЄС.
Італія, що має один з найбільших у ЄС зовнішній борг (135% ВВП), вважається загрозою фінансової стабільності єврозони, і відставка уряду не буде позитивним сигналом для ринку та інвесторів. Внаслідок цього банки з простроченими кредитами можуть почати падати, що призведе до банкрутства багатьох дрібних підприємств. Нові внутрішньоіталійські проблеми можуть підвищити ймовірність приходу до влади євроскептиків на виборах в 2017 або 2018 році. Потім, не виключено, що повториться історія Греції, коли обговорювався варіант з Grexit – виходу країни з єврозони через нездатність платити по рахунках.
Очевидно, якщо уряд Ренці піде у відставку, його замінить тимчасовий, можливо, технократичний уряд. Якщо ж референдум складеться для нього сприятливо, італійський прем'єр майже напевно навіть посилить свої позиції всередині ЄС, і Рим може наблизитися за впливом до Берліну і Парижу.
Ренці хоч і висловлює іноді індивідуальну позицію (наприклад, коли на жовтневому саміті ЄС виступив проти внесення в підсумкову заяву вимоги ввести санкції проти Росії через бомбардуваня сирійського Алеппо; він і в іншому ставить режим антиросійських санкцій під сумнів), в цілому підтримує політику Брюсселя. Чого не скажеш про популістський "Рух п'яти зірок" коміка Беппе Грілло, який практично зрівнявся з головною партією країни за рейтингами.
Втім, не всі надають референдуму настільки великого значення. Навіть якщо народ проголосує проти реформи, залишається ймовірність, що Ренці залишиться на своїй посаді. Опозиційна партія Сильвіо Берлусконі "Вперед, Італія" виступає за те, щоб Ренці продовжував виконувати функції прем'єра, і готова на коаліційний уряд. Також деякі відзначають, що ЄС навряд чи залишить італійські банки без підтримки в кризовій ситуації.
"Результати цього референдуму можуть стати викликом для Італії, а вже потім — для ЄС, — сказав "Апострофу" аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко. — Як і нідерландський референдум, британський референдум, це може розглядатися як питання довіри уряду, і багато прогнозують, що якщо більшість громадян Італії відхилить ці пропозиції, це фактично буде означати вотум недовіри Маттео Ренці, що потягне за собою відставку уряду, дострокові парламентські вибори і політичну нестабільність".
Ярошенко нагадав, що представниця євроскептичного "Руху п'яти зірок" влітку стала мером Риму, і це не може не викликати тривогу. "Якщо в результаті виборів в Італії "Рух п'яти зірок" стане частиною влади, це стане причиною відцентрових тенденцій в ЄС. Тобто небезпечний не стільки референдум, скільки те, як їм можуть скористатися різні політичні сили", — додав він.
На думку політолога-міжнародника, наукового співробітника Інституту всесвітньої історії НАН України Сергія Толстова, "європейська конструкція починає сипатися". "Німецького впливу в Європі недостатньо. Італія, безсумнівно, якщо враховувати борги, — слабка ланка. Щоб підтримати борги, їй потрібні колосальні темпи економічного зростання, а вони неможливі. Відповідно, борг буде накопичуватися і коли-небудь може "прорватися", — пояснив він свою думку.
Толстов вважає, що Ренці, якби був більш вільним у своїх рішеннях, більше прислухався б до вимог усередині Італії зняти антиросійські санкції: "Він не скасовує санкції тільки тому, що є європейський консенсус в цьому питанні. Припускаю, що ослаблення Ренці може призвести до того, що в Італії складеться нестійка політична комбінація, і його партії доведеться створювати коаліційний уряд, а це буде означати аморфну політику і провал європейської координації з дуже багатьох питань".
