Фінський історик і громадський діяч ГЕНРІК МЕЙНАНДЕР відомий своїм нестандартним підходом до оцінки історії та політичних явищ. Доктор філософії, декан історичного факультету університету Хельсінкі сміливо відходить від стереотипності мислення. "Апостроф" розпитав історика, що у Фінляндії, яка пережила війни з Росією, думають про конфлікт на Донбасі, власне вступ до НАТО і яким сам Мейнандер бачить майбутнє Європейського Союзу.
- Україна та Фінляндія були приблизно в одній ситуації, будучи в певний час частинами Російської Імперії, але вам вдалося уникнути процесу русифікації. Як це вийшло?
- Ключова відмінність полягає в тому, що перед цим країна більш ніж 600 років була частиною Шведського королівства, з західним законодавством, лютеранською вірою та шведською адміністрацією. Це спрацювало як дієва вакцина проти впливу Росії. Крім того, природні ресурси Фінляндії та України були не на одному рівні.
- Суомі програла дві основні війни Радянському Союзу, проте по факту зберегла власну цілісність. Відновлення ж економіки в країні після Другої Світової війни було навіть на вищому рівні, ніж в інших європейських країнах. Які були драйвери такого росту?
- Геополітична ситуація Фінляндії на периферії була більш сприятливою, хоча близькість Санкт-Петербургу була і є, звичайно, проблемою. Як наслідок, Фінляндія завдяки альянсу з Німеччиною змогла уникнути окупації Радянським Союзом. І через це змогла швидше відновитися, ніж, наприклад, східноєвропейські країни, що були знищені бойовими діями. Зовнішня політика країни була досить гнучкою щодо СРСР, і завдяки цьому ми могли торгувати як у західному, так і в східному напрямках.
- Після цієї війни Фінляндія була фактично затиснута між Європою та СРСР. Уряд Урго Кекконена намагався не займати чітко якоїсь сторони, проте крок за кроком посилював державність та економіку. При цьому деякі історики говорять про те, що Кекконен був аж занадто лояльним до Москви. А Анатолій Голіцин – колишній співробітник КДБ, який утік до США, навіть звинуватив його в роботі на радянські спецслужби. Як би ви оцінили діяльність колишнього президента?
- До 1943 року його настрої були антирадянськими, але потім він зрозумів, що СРСР зрештою переможе у війні. І коли війна закінчилася, Кекконен став одним з нових обличь фінської політики і зав’язав тісні контакти з резидентурою КДБ у Гельсінкі. Це дало йому сильний вплив як на внутрішній арені, так і в міжнародних відносинах. Зрештою, завдяки цьому він отримав посаду президента в 1956 року та займав її до 1981 року. У цьому сенсі його методи були сумнівними, це значно нашкодило нашій парламентській системі та дало КДБ занадто багато впливу в країні. Хоча ця стратегія забезпечувала стабільність та зростання Фінляндії, тому народ його так високо і шанує.
- Україна була довгий час у сфері російського впливу, але після Революції Гідності спробувала позбавитися свого колоніального минулого. Чи проходить Україна той самий шлях, що і Фінляндія в першій половині ХХ століття? Чи все ж це різні шляхи?
- Я думаю, що вашій державі буде потрібно вибирати інший шлях, як посилити власну незалежність від Росії. Я зараз очолюю одну дослідницьку програму про рушійні сили демократії у Фінляндії та Швеції. Наша точка зору така, що національна держава формується трьома силами – політична культура, економічне зростання та геополітика. Якщо порівняти Фінляндію та Україну і те, як вони використовують ці поняття, то можна побачити суттєву різницю.
- Як ви думаєте, що стало справжніми мотивами Путіна щодо анексії Криму та розв’язанням війни на Донбасі?
- Це, звичайно, просто моя здогадка, але якщо взяти за основу твердження, що Росія всіма способами намагалася заблокувати поширення ЄС та НАТО на території України та Грузії, то я думаю, це могло стати дієвою причиною, щоб підтримувати в цих регіонах постійну нестабільність. Свою роль також зіграла боязнь, що Німеччина просуватиме свій вплив все далі на Схід.
- Чому реакція лідерів США та ЄС щодо дій Путіна була такою слабкою та незграбною?
- Та вони просто не мають достатньої зацікавленості в цьому регіоні, тому відповідно і не готові протистояти вибрикам Росії. У фінській історії таке було багато разів. Класичний приклад – Зимова війна (Радянсько-фінська війна 1939-1940 рр., – "Апостроф"), коли Фінляндія була змушена самостійно боротися проти радянської армії. Відтоді фіни завжди пам’ятають, що жодна західна держава не допоможе, якщо немає якихось власних інтересів. Незалежність Фінляндії не була для них достатнім приводом, за який вони готові помирати. Але якщо можна запропонувати щось в обмін на це, то це вже інша справа. У 1918 і 1941-1944 роках це була Німеччина, а з 1994 року це вже США та НАТО.
- Як ви вважаєте, як Україні треба вирішити кризу на Донбасі? Які варіанти є для країни прийнятними?
- Це дуже неоднозначне питання. Можливо, вам треба спробувати знайти вихід з кризи, запропонувавши щось одночасно і Росії, і ЄС. Без компромісів цю ситуацію буде важко вирішити. Але якщо ви будете діяти хитро, то зможете вижити, але для цього потрібно застосовувати прагматичний підхід.
- Розпочавши війну в Україні, Росія постійно провокує країни Балтики та Фінляндію своїми винищувачами та кораблями. Чи фінська армія готова відбити потенційну атаку? І що хоче досягти Росія цими провокаціями?
- У Росії зараз постімперський синдром. Вона розуміє, що не може конкурувати з західною цивілізацією, і сподівається, що завдяки слабкості ЄС вона зможе відновити свій вплив, який у неї був на континенті перед 1989 роком. І такі провокації – це частина цієї гри. Збройні сили Фінляндії зараз у гарному стані. Ми не особливо боїмося погроз Росії, оскільки з 1994 року ми синхронізували власні Збройні сили з американськими.
- Британія виходить з Євросоюзу, Лє Пен або Фійон можуть стати наступним президентом Франції, позиції Меркель у Німеччині – нестабільні, в Польщі все більше переважають антиєвропейські настрої. Яким буде майбутнє Європейського Союзу, як ви вважаєте? Які його перспективи?
- О, це дуже складне запитання, ви ж знаєте, я тільки історик! Але, можливою, альтернативою ЄС на сьогодні може бути створення Північного союзу навколо Німеччини. Це також може бути навіть кращим для України.
- Повертаючись до теми безпеки. Наскільки я знаю, оборонні системи Фінляндії та Швеції в більшості стандартів відповідають натівським. Але самі фіни розділилися в питанні щодо вступу до Альянсу. Це через побоювання Росії?
- Важливе запитання, як ви правильно вказали, фіни не мають одностайності щодо цього, але якщо я правильно зрозумів напрямок руху фінського уряду (це ніколи не обговорювалося публічно!), Фінляндія близько слідує тому шляху, яким рухається Швеція, яка з 50-х років минулого століття тісно співпрацює зі Збройними силами США і не бажає брати повну відповідальність за своїх сусідів через дії Росії. Якщо Швеція з якихось дивних причин змінить свою стратегію, то наш уряд, скоріше за все, зробить те саме.
- Чи зміниться щось у відносинах між Росією та США з обранням Трампа? Чи зможуть республіканці приборкати Путіна в Україні та Сирії?
- Ну, скоріше за все, Трамп визнає режим Асада і спробує знайти якийсь обопільний компроміс щодо України.
- Нещодавно Financial Times написала, що Фінляндія збирається відновити свої торгівельні відносини з Росією. Що це означає? Чи буде Гельсінкі діяти всупереч загальноєвропейській позиції щодо Москви?
- Це просто неправильне розуміння. Фінляндія не порушує режиму санкцій, накладених на Росію, але є багато позицій, які не включені в ці санкції. Такі прогалини Фінляндія використовує так само, як і багато інших європейських країн, торгуючи з Москвою.
- І останнє запитання, цікаво знати вашу думку як історика: те, що відбувається в Україні, Сирії, провокації інших країн, санкції, – це нова Холодна війна чи прелюдія Третьої світової?
- Це неможливо знати достеменно, але це однозначно буде найтупіший вчинок з боку Росії, якщо вона доведе кризу аж так далеко. Крім того, Збройні сили США набагато потужніші. Та й російський народ навряд чи зголоситься воювати в такому безглуздому конфлікті.
