У неділю, 1 жовтня, жителі Каталонії, автономної області Іспанії, попри опір офіційного Мадрида, голосуватимуть на референдумі щодо самовизначення статусу регіону. Де-юре це голосування матиме статус звичайного соціологічного опитування. Політично ж може бути використане для проголошення незалежності. Такий крок має значні ризики для Каталонії, Іспанії та ЄС, оскільки може стати небезпечним прецедентом переформатування кордонів. Що означає каталонський референдум, з'ясовував "Апостроф".
Слідом за мешканцями Іракського Курдистану, які 25 вересня відповіли, що хотіли б жити в незалежній державі, голосувати за статус свого регіону будуть жителі Каталонії, одного з 17 автономних регіонів (областей) Іспанії. Референдум запланований на неділю, 1 жовтня. Як і раніше – і так само, як у випадку з Іраком – центральна влада виступає категорично проти такого голосування. Проте ймовірно, що воно, як і в Іраку, зрештою відбудеться.
Рівень напруги
Референдум в Каталонії влада Іспанії вважає антиконституційним. Так постановив Конституційний суд Іспанії, призупинивши дію ухваленого регіональним парламентом закону "Про юридичний перехід" після голосування. Відтак і кожен наступний крок каталонського уряду щодо референдуму порушує закон. Референдум і справді суперечить основному документу держави: за Конституцією Іспанія є унітарною державою. Щоб якийсь регіон вийшов з її складу, потрібне опитування на всій території країни.
Згідно з дослідженнями громадської думки, хочуть бачити Каталонію незалежною менше половини жителів області – 41%. 49% за те, щоб регіон залишився в складі Іспанії. З іншого боку, четверо з п’ятьох каталонців виступають за проведення референдуму. Однак – законного, тобто за згодою керівництва Іспанії. Відповідно, 60% жителів області вважають опитування, яке може відбутися 1 жовтня, нелегітимним та таким, що не може мати юридичних наслідків.
Поки передумов для компромісу між центральною та регіональною владою немає. І на відміну від попередніх років – адже подібний плебісцит уряд Каталонії організовує не вперше – Мадрид обрав стратегію жорстких (за мірками Євросоюзу) контрзаходів. Конституційний суд Іспанії ухвалив, що чиновники, які підтримують референдум, будуть щодня платити штрафи обсягом 6-12 тис. євро, поки не припинять сепаратистську діяльність. В область ввели додаткові поліцейські сили (тисячі, але точна кількість невідома), а регіональну поліцію Каталонії спробували перевести під командування Цивільної гвардії Іспанії.
Крім того, затримали чотирнадцятьох каталонських чиновників, провели обшуки та вилучили 10 мільйонів бюлетенів для голосування, а також заблокували півтори сотні сайтів, що повідомили про референдум. Генпрокурор Іспанії Хосе Мануель Маса наказав почати розслідування проти сімох сотень мерів регіону, які вийшли на мітинг проти спроб Мадрида заблокувати референдум – масові протести за участю сотень тисяч людей відбулися у вересні після рішення Конституційного суду. Не виключає він й арешту голови каталонського уряду Карлеса Пучдемона. Попереднього главу Женералітату Каталонії Артура Маса і ще дев’ятьох місцевих політиків нещодавно зобов’язали сплатити до іспанського бюджету більше 5 млн євро – їх визнали винними в розтраті державних коштів на проведення в регіоні "опитування про незалежність" у 2014 році.
Масовий мітинг на підтримку референдуму про незалежність Каталонії
Радник з внутрішніх справ Каталонії Жоакін Форн заявив журналістам, що Мадрид хоче загострити ситуацію напередодні голосування: мовляв, додаткові загони поліції відправили для того, щоб спровокувати масові сутички, оскільки дільниці будуть заблоковані. Дії каталонської прокуратури, яка наказує місцевим правоохоронцям перешкоджати голосуванню, блокуючи дільниці та вилучаючи урни, Форн назвав цілком незаконними та "величезною помилкою". Мадрид публічно висловлює впевненість, що ефективний референдум в Каталонії не відбудеться. В Барселоні парирують, що повідомлять жителям про місця голосування.
З іншого боку, Карлес Пучдемон стверджує, що Каталонія готова до діалогу з Мадридом. Але після проведення референдуму. Керівництво регіону продовжує запевняти, що Каталонія буде незалежною державою, і фундаментальним питанням називає угоду з Іспанією щодо того, як організувати перехідний період – її потрібно укласти вже 2 жовтня, адже закон "Про юридичний перехід" передбачає проголошення незалежності впродовж двох діб після референдуму.
У разі проголошення незалежності Мадрид з високою ймовірністю застосує статтю 155 Конституції Іспанії, яка дає уряду право отримати від Сенату повноваження для забезпечення дії національних законів у будь-якій з 17 автономних областей. Досі цю статтю не застосовували. Уряд Іспанії може вирішити, що цієї статті досить, щоб розпустити Женералітат Каталонії чи навіть регіональний парламент.
Право на самовизначення чи порушення закону
Чи не головним аргументом каталонців-сепаратистів є те, що місцевий бюджет передає у вигляді податків у казну Іспанії більше, ніж отримує. Каталонія створює майже 19% ВВП країни, а проживає там 16% населення. Інший аргумент полягає в тому, що у каталонців свої, відмінні від іспанських, історія та мова. Це справді так, каталанська мова навіть має в області статус другої офіційної. Однак складно погодитися з думкою, що будь-який регіон, що відповідає подібним критеріям, може вийти зі складу держави, як тільки забажає.
З таборів противників та прихильників референдуму звучать суперечливі аргументи. З одного боку, каталонці начебто мають право проголосувати, незважаючи на те, що це суперечить Конституції – її ж можна й змінити, додають прибічники плебісциту. Причому з подібною думкою виступають не лише жителі регіону.
Додаткової промоції ідеї незалежності Каталонії додає хоча б те, що з позицією на її підтримку виступає футбольний клуб "Барселона", фанати якого є по всьому світу. Багато гравців клубу – серед тих, що з іспанським паспортом – або активно підтримують відокремлення, або ж наполягають, що каталонці мають право проголосувати. Серед прихильників незалежності в тому числі легендарний екс-тренер "Барселони" Жузеп Ґвардіола (або Хосеп, якщо вимовляти на іспанський, а не каталанський манер). Під час домашніх матчів клубу трибуни часто всіяні прапорами каталонських націоналістів – естеладами. Тому небайдужий до футболу читач може розглядати проблему приналежності Каталонії крізь призму того, чи будуть "Реал Мадрид" і "Барселона" грати в одному чемпіонаті.
Футбольний клуб "Барселона" та його фанати підтримують ідею незалежності Каталонії
Юрист-міжнародник, професор O. P. Jindal Global University в Індії Олександр Мережко вважає, що насправді ніякої суперечності між правом на самовизначення, принципом непорушності кордонів та положеннями Конституції Іспанії у випадку з Каталонією немає. Цю проблему можна розглядати з двох точок зору: через призму основних принципів міжнародного права та з позицій конституційного права конкретної держави.
"Жодна держава світу, в тому числі Іспанія, не зацікавлена в самогубстві, чим був би вихід якоїсь частини території зі складу держави й розпад держави. З конституційно-правової точки зору, коли ми говоримо про право народів на самовизначення, частіше за все під поняттям "народ" мається на увазі весь народ держави, тобто всі його громадяни", – пояснює Мережко. За його словами, небагато держав готові допустити проведення референдуму, на якому основним буде питання про вихід частини території зі складу країни. І ще менше – де б на це питання відповідала лише частина громадян.
"За великим рахунком з конституційно-правової точки зору жодна держава світу не дозволяє проведення референдуму частині населення країни чи якійсь національній меншині для виходу з існуючої держави, так званої сецесії, – продовжує він. – Серед основних принципів міжнародного права є принцип територіальної цілісності держав, який по суті направлений проти того, що ми називаємо сепаратизмом, проти права на сецесію".
Якщо ж говорити про право народів на самовизначення, то є різні інтерпретації. Однак більшість юристів-міжнародників сходяться на тому, що всі основні принципи міжнародного права не мають суперечити одне одному, і трактувати їх слід з точки зору їхнього взаємозв’язку. "Право народів на самовизначення не спрямоване на сецесію. Швидше, мова йде про те, що його суб’єктом виступає також народ держави в цілому. Тому в даному випадку [Каталонії] і з міжнародно-правової, і з конституційно-правової перспектив жодних підстав для проведення такого референдуму немає", – вважає Мережко. Якщо ж згадувати приклади сецесії, які справді були в історії міжнародних відносин, то їх, на думку юриста, можна пояснити згодою держави на вихід частини території зі свого складу. А приклад Косово, який часто згадують, пояснюється тим, що визнанню незалежності передував "справжнісінький геноцид косоварів з боку сербської влади": для Європи та західного світу визнання незалежності Косово було єдиним способом змінити ситуацію.
Каталонія – далеко не єдиний сучасний сепаратистський кейс: на слуху вже згаданий референдум в Іракському Курдистані, знову відокремлення від Великої Британії обмірковують шотландці, та й каталонська проблема, зрештою, постала не сьогодні. На території Іспанії та Франції розташувалась так звана Країна Басків, яка має багату історію терористичної боротьби. Прагнення Каталонії провести референдум підтримали у ще одному сепаратистському регіоні – бельгійській Фландрії. Певні сепаратистські настрої є в Баварії, і список цими регіонами не вичерпується.
Співрозмовники "Апострофа" дають однозначну відповідь: якщо б Каталонія отримала право провести власний референдум, це стало б небезпечним прецедентом. Не дарма ЄС та США не підтримують прагнення уряду Каталонії.
"У випадку Каталонії, в принципі, є певні економічні причини бажати відокремлення від Іспанії, адже вона віддає достатньо високі податки іспанському уряду і має перспективи вижити як окрема країна, стати дієздатною державою. Але, звісно, Іспанія не зацікавлена у виході зі свого складу однієї з найбагатших областей, яка справді достатньо багато дає економіці Іспанії, допомагає підтримувати менш розвинуті регіони Іспанії. Для нас питання в іншому – не має бути порушене міжнародне право. Оскільки тоді будь-який народ в будь-якій країні може спробувати використати такий прецедент, щоб абсолютно самовільно, в односторонньому порядку, незалежно від законів держави, відокремитися. Тоді у світі просто почнеться загальний хаос, адже мало яка держава має один етнос у своєму складі. Для цього й існує ось цей принцип недоторканності кордонів", – коментує кандидат політичних наук Олександра Ковальова.
"Подібні проблеми – з національними меншинами – є в багатьох державах. Згідно з якимись підрахунками, в світі близько п’яти тисяч таких меншин. Якщо ми створимо цей прецедент, що якась національна меншина отримає право виходу з держави з використанням неправильного трактування права на самовизначення, це загрожує розпадом цілої низки багатонаціональних держав і хаосом в міжнародних відносинах. У цьому, зрозуміло, ніхто не зацікавлений", – сказав "Апострофу" Мережко.
Але все ж є, здається, держава, яка цього й прагне. Нещодавно іспанські ЗМІ повідомили, що свою руку до розпалювання кризи доклала Росія. Популярна газета El Pais із посиланням на Цивільну гвардію повідомила, що хакери з РФ та дружніх до неї країн створюють численні копії заблокованих сайтів про референдум. Таким чином жителі Каталонії отримують інформацію про те, де можна буде проголосувати. Раніше газета написала про те, що референдум просувають за допомогою російських ресурсів RT та Sputnik, а також ботів.
Москва на рівні МЗС висміяла повідомлення про втручання Росії у внутрішні справи Іспанії. Насправді ж з їхнього боку це нагадує бійку з вітряками, адже мотиви росіян в цьому випадку очевидні – Кремль прагне використати будь-яку нагоду для дестабілізації ЄС та Заходу загалом. Однак важливо й те, що іспанська преса у вигляді російського втручання отримала ще один аргумент для дискредитації референдуму про незалежність.
Чи відбудеться референдум і чого чекати далі
Схоже на те, що каталонці таки проголосують. Складно сказати, як виглядатиме голосування, але важко повірити в те, що каталонські урядовці відступлять. Більше того, можна навіть спробувати передбачити результат. Справа в тому, що на референдум прийдуть найбільш політично активні жителі автономії. Натомість мовчазна більшість, яка знає, що референдум незаконний, може залишитися вдома. Таке було й раніше: з початку світової кризи 2008-2009 року, яка загострила протиріччя між регіоном та центром, в Каталонії вже відбулося кілька референдумів-опитувань. Останній пройшов у 2014 році. Тоді за незалежність проголосували 81% каталонців, однак явка все одно склала лише 37%.
За прогнозами експертів, голосування в Каталонії все-таки відбудеться
Згадаємо інший приклад. Велика Британія дозволила Шотландії провести референдум у 2014 році. Відомо, яким був результат – прихильників ідеї залишитися в складі Сполученого Королівства виявилося трішки більше, ніж сепаратистів. Ризикнемо припустити, що й у випадку з Каталонією можна було б очікувати подібного результату. Але для цього потрібна наразі неможлива в Іспанії умова – легальність референдуму.
Олександра Ковальова зазначає, що цьогоріч жорсткі дії іспанської влади можуть позначитися на результаті: "На цей час важко сказати, чи справді відбудеться референдум в неділю. Оскільки іспанська влада робить все можливе, щоб цьому запобігти. Схоже, іспанська влада намагається досягти якогось консенсусу, щоб все-таки було проведене опитування, як це відбувалось раніше. Однак вона своїми діями в певному сенсі викликала невдоволення значної частини мешканців Каталонії. Все разом це може дати такий ефект, що каталонська громада згуртується проти іспанської влади і на референдумі проголосує за вихід".
На її думку, можливі три варіанти розвитку подій. Якщо проголосує невелика кількість людей, загалом після референдуму ситуація не зміниться. Якщо ж проголосує достатня кількість, регіональна влада умовно отримає право задіяти закон, який ухвалили на рівні парламенту Каталонії, і впродовж 48 годин вийти зі складу Іспанії. "Але тоді навряд чи на світовому рівні вони отримають належне визнання", – додає пані Ковальова. Проте навіть якщо референдум не відбудеться або відбудеться як опитування, це все одно загрожує загостренням протиріч в Каталонії і відповідними наслідками: демонстраціями, подальшими кроками місцевого уряду для здобуття незалежності тощо.
Поки ж, як відомо з іноземної преси, неофіційно джерела в каталонському уряді зізнаються журналістам, що якщо проголосує менше половини каталонців, керівництву області справді доведеться відмовитися від радикальних планів.
