На виборах до парламенту Австрії перемогла Австрійська народна партія під керівництвом Себастьяна Курца, який на посаді канцлера стане наймолодшим у світі лідером держави. Перемога Вундеркінда може мати неприємні наслідки – включення до коаліції правих популістів з Австрійської партії свободи, євроскептичної та проросійської сили. Які проблеми це може принести ЄС та Україні, з'ясовував "Апостроф".
Увага Європи знову прикута до Австрії: за рік після виборів президента Австрійської Республіки на дострокових виборах до парламенту перемогу очікувано отримала правоконсервативна Австрійська народна партія (ÖVP). Її очолює чинний міністр закордонних справ Себастьян Курц на прізвисько Wunderwuzzi, тобто Вундеркінд. У свій 31 рік він має стати наймолодшим у світі політичним лідером. Курц – виразний кар’єрист. Шістнадцятирічним він увійшов до молодіжного крила ÖVP і за кілька років очолив його. Посаду держсекретаря з питань інтеграції в міністерстві внутрішніх справ Австрії він посів ще в студентські роки. У 27 років, так і не отримавши вищої освіти, очолив міністерство закордонних справ Австрії, ставши наймолодшим міністром в історії країни. Обрання канцлером стане ще однією віхою цієї запаморочливої кар’єри.
Однак Україну, та й не тільки, передусім цікавить інше – чи увійде разом із ÖVP до правлячої коаліції відверто проросійська праворадикальна Австрійська партія cвободи (FPÖ). Її кандидат Норберт Хофер в другому турі минулорічних виборів президента лише трішки відстав від екс-лідера "Зелених" Александера Ван дер Беллена (переконливішу перемогу останній отримав при повторному проведенні другого туру в грудні). З 2005 року цю партію правих популістів очолює Хайнц-Крістіан Штрахе.
Результати виборів: Австрія прямує направо
Згідно з остаточними даними, на виборах 15 жовтня за правих консерваторів з ÖVP проголосували 31,5%, тоді як за FPÖ свої голоси віддали 26% виборців. Другий результат (26,9%) продемонструвала Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ) під проводом Крістіана Керна, який з травня 2016 року обіймає посаду федерального канцлера Австрії. Ще трьом партіям – "Зеленим", PILZ та лібералам з NEOS – вдалося отримати 3-5% голосів, однак у парламент потраплять лише дві останні, бо подолали 4-відсотковий бар’єр. Александер Ван дер Беллен уже прийняв відставку уряду, і 20 жовтня Курц може отримати формальний мандат на проведення коаліційних перемовин.
Такий підсумок виборів – з одного боку, успіх для Партії свободи, адже FPÖ має хороші шанси увійти до правлячої коаліції. З іншого ж боку, це провал: якщо б вибори відбулися рік тому чи хоча б кількома місяцями раніше, з великою ймовірністю саме праві святкували би перемогу. Передвиборчий стрибок консерваторів у рейтингах за останні півроку можна вважати цілковитою заслугою Себастьяна Курца, який очолив партію в травні цього року. 42% тих, хто проголосував за ÖVP, пояснили свій вибір саме фігурою лідера. Курц відмовився від традиційної співпраці ÖVP з соціал-демократами, що й стало причиною проведення дострокових парламентських виборів. Для соціал-демократів результат виборчих перегонів є, звісно ж, провалом. Хіба що станеться неймовірне, і вони таки увійдуть до коаліції. Але досі Курц виключав такий варіант.
Результат австрійських виборів – частина помітної в Європі тенденції правішання політичного спектру. Але, як сказав "Апострофу" запрошений науковий співробітник Інституту гуманітарних наук у Відні та дослідник європейських ультраправих рухів Антон Шеховцов, 26% для Партії свободи вкладаються і в традиції політичного рингу Австрії, де праві зазвичай мають потужну та стійку електоральну базу.
Партія свободи колись вже брала участь у формуванні уряду: у 1999 році FPÖ отримала 27% голосів і стала партнером правоцентристів. Це призвело до дворічної ізоляції Австрії на міжнародній арені: ЄС був не в захваті від входження праворадикалів до австрійського уряду. Антиіммігрантський дискурс останніх років дав правим популістам ще один шанс. Гасла Партії свободи в питанні імміграції доволі традиційні: обмежити приплив мігрантів та зберегти робочі місця для австрійців.
Австрія з урядом Курца обіцяє стати ще одним складним партнером для керівництва Німеччини: австрійський Вундеркінд – жорсткий противник міграційної політики Ангели Меркель і в цьому знайде спільну мову з Партією свободи. Напередодні Курц відбув до Брюсселя, де в нього запланована низка неофіційних зустрічей з керівництвом ЄС та лідерами держав Євросоюзу, які прибудуть на зустріч Європейської народної партії. Зокрема, і з пані Меркель. Офіційно ж Австрію на саміті ЄС представлятиме досі чинний канцлер Крістіан Керн.
Австрія з урядом Себастьяна Курца обіцяє стати ще одним складним партнером для Німеччини
Від коаліції з FPÖ Курца застеріг президент Ван дер Беллен: "Я переконаюсь, що фундаментальні європейські цінності, включені в нашу конституцію, залишаються компасом для майбутнього Австрії". Курц також неодноразово заявляв, що партнером за коаліцією може стати лише проєвропейська сила. Насправді ж складно зрозуміти, що він має на увазі.
Австрійська партія свободи тепер позиціонує себе як проєвропейську силу. Але в цьогорічному рейтингу найбільш антизахідних партій Європи від European Council on Foreign Relations (ECFR) вона опинилася на восьмому місці. Хоча FPÖ справді відмовилась від ідеї виходу Австрії з ЄС, зважаючи на низьку підтримку такого кроку серед населення, однак продовжує критикувати Брюссель та вимагає більших повноважень для держав-членів. Схожа позиція і в Австрійської народної партії.
FPÖ у 1950-х заснували колишні нацисти. Тепер партія, а також особисто її лідер, відхрещуються від свого минулого. Політсила стверджує, що очистилась від антисемітизму. Але, як це часто буває з правими партіями, FPÖ час від часу доводиться виключати зі своїх лав членів, що відзначились антисемітськими ремарками.
Угорський аналітичний центр Political Capital назвав Партію свободи однією з найбільш проросійських партій у Європарламенті. Лідер FPÖ Штрахе виступає за скасування санкцій проти Росії та називає Крим де-факто російським: мовляв, потрібно це прийняти. Наприкінці минулого року FPÖ стала партнером "Єдиної Росії". Цей промовистий факт навряд чи потребує пояснень.
Коаліція та наслідки для України
Отже, Партія свободи – євроскептична, антиіммігрантська партія, позитивно налаштована щодо РФ. Зрештою, й Курц – фігура контроверсійна. Він називає анексію Криму та російське військове втручання на Донбасі порушенням міжнародного права. З іншого боку, перед тим як в рамках головування Австрії очолити ОБСЄ, він заявляв, що Відень буде наполягати на поступовому знятті санкцій з Росії, якщо на Донбасі спостерігатиметься покращення ситуації.
Як раніше заявив посол України в Австрії Олександр Щерба, перемога партії Курца – хороша новина для Києва, адже політик неодноразово бував в Україні, в тому числі в зоні АТО, та "знає нашу проблематику". Щерба бачить ознаки того, що Курц налаштований на коаліцію з Партією свободи, однак посол очікує довгих перемовин. На думку керівника української дипмісії, навіть за такого сценарію не варто очікувати якихось радикальних змін в зовнішній політиці Австрії. Але підтвердити чи спростувати ці передчуття може лише формування уряду (зокрема, як консерватори поділять з правими крісла) та подальші кроки.
Себастьян Курц (крайній зліва) і Павло Клімкін (другий зліва) під час візиту до Маріуполя, 3 січня 2017 року
На думку Антона Шеховцова, існують три варіанти майбутнього складу уряду, однак найбільш реалістичний – коаліція Австрійської народної партії та Австрійської партії свободи: "В австрійській політиці немає традиції уряду меншості, тому що вони довго не живуть. Є три варіанти коаліції. Найреальніший – це справді з крайньо правою Партією свободи. Другий варіант – це та ж коаліція між Народною партією та соціал-демократами. І третій – соціал-демократи з ультраправими. Мені здається, це найменш вірогідна коаліція. Інших варіантів немає".
Себастьян Курц дав зрозуміти, що не хоче коаліції з Соціал-демократичною партією, вказує експерт. Однак за певних умов це таки можливо. "Мабуть, це буде залежати від того, які міністерства соціал-демократи захотіли би взяти під свій контроль", – коментує він.
Раніше в Партії свободи заявляли про бажання отримати крісло міністра закордонних справ, але Шеховцов називає це дуже малоймовірним сценарієм: "Традиційно міністерство закордонних справ – у консерваторів. Навряд чи Партія свободи його отримає".
Німецький політолог, співробітник київського Інституту євроатлантичного співробітництва Андреас Умланд в коментарі "Апострофу" також перелічив можливі варіанти коаліції. Можливість уряду консерваторів та FPÖ він називає досі відкритим питанням, оскільки це зашкодить репутації на європейській арені та всьому ЄС.
"Можливо, такої коаліцій й не буде, і замість неї ми побачимо продовження старої великої коаліції, тільки зі зміною ролей між правоцентристами і лівоцентристами. Принаймні теоретично можливий і уряд меншості з пошуком коаліції в парламенті під кожний окремий закон", – вважає аналітик.
Президент Австрії, хоча формально і є керівником держави і має доволі широкі повноваження, традиційно виконує швидше церемоніальні функції. Однак до повноважень належать призначення і розпуск уряду. Тому під час формування коаліції Ван дер Беллен, який у 2016 році був цілковитим антиподом кандидата від Партії свободи, може відіграти суттєву роль. Він пообіцяв дуже пильно слідкувати за кадровими пропозиціями. Хоча поки складно спрогнозувати дії президента. Ще під час власної кампанії він обіцяв, якщо стане президентом, спробувати запобігти канцлерству Штрахе. Однак з часу обрання висловлювався лише про те, що новий уряд має бути проєвропейським.
Андреас Умланд відзначає, що в австрійській політичній традиції превалює "автономність канцлера, уряду та парламентського процесу у створенні коаліції". Тому й складно передбачити, чи захоче президент йти на подібне.
Антон Шеховцов вважає, що президент не стане блокувати створення коаліції ÖVP та FPÖ, і обидві партії до неї готові. "Якщо соціал-демократи не зможуть запропонувати щось справді цікаве консерваторам, то єдиний варіант коаліції – це консерватори і крайньо праві", – додає він.
Звідси питання: як формування такого уряду вплине на політику Австрії, зокрема в українсько-російському питанні. Співрозмовники "Апострофа" відповідають по-різному. Андреас Умланд зізнається, що наслідки спрогнозувати тяжко: "Партія свободи – це справді виразно проросійська партія. І її зв’язки з Росією не обмежуються міжпартійною угодою з "Єдиною Росією". Партія, настільки близько пов’язана з Кремлем, ще ніколи не ставала частиною уряду. Мабуть, вирішальне питання – чи зможе вона отримати міністерство закордонних справ. Якщо ні, консерватори визначатимуть зовнішньополітичний курс, і способи впливу цієї правопопулістської партії будуть обмежені. У іншому разі дуже важко спрогнозувати наслідки".
На думку Шеховцова, Україні не варто очікувати якихось суттєвих змін: "Я думаю, буде продовження нинішньої політики. Якщо консерватори залишать за собою міністерство закордонних справ, Австрія буде йти в руслі політики німецько-французького блоку. У Партії свободи тоді не буде важелів, щоб впливати на позицію Австрії в цьому питанні. Австрія не буде тією країною, що стане спойлером для загальної політики ЄС щодо Росії, не буде піднімати питання скасування санкцій – це не в політичній культурі Австрії".
У такому разі єдине питання, що обіцяє стати наріжним каменем в діалозі Австрії з рештою членів ЄС та керівництвом Євросоюзу, – це обмеження імміграції. "Думаю, позиція Австрії стане жорсткішою – вона нагадуватиме позицію країн Вишеградської четвірки. Інших змін на зовнішньополітичній арені я не очікую", – сказав "Аппострофу" Шеховцов.
На думку Умланда, те, що Себастьян Курц як голова ОБСЄ бував на Донбасі, справді є позитивним фактом. "Можна тільки сподіватися, що ці знання дали йому реалістичну картину того, що там відбувається. Але він настільки молодий політик, що сказати однозначно щось про те, як він поводитиметься як канцлер, складно. Тим більше що російський вплив не тільки на Партію свободи, а взагалі в австрійській політиці – значний. Через всілякі, передусім економічні, канали. Сподіваюся, що в зовнішній політиці він буде під впливом Європейської народної партії – мабуть, найбільш проукраїнської сили в Європейському парламенті, до якої входить і його партія – і не зможе вийти далеко за рамки її позицій", – прокоментував політолог.
У іншому разі й так політично непроста для Києва країна може стати ще складнішим партнером.
