Увесь цивілізований світ підтримує Україну у війні проти російських окупантів. Однак останнім часом все частіше лунають заклики, щоб сісти за стіл перемовин та завершити бойові дії. І хоча лідери США, Німеччини і Великої Британії стверджують, що лише українська влада буде вирішувати, коли та чи взагалі сідати за стіл перемовин з Кремлем, та всередині західного суспільства розхитуються протестні настрої щодо продовження підтримки України за рахунок добробуту простих громадян.
Які сили за лаштунками світової політики бажають змусити Україну сісти за стіл переговорів та як росія намагається зупинити підтримку Заходу - в ефірі Апостроф TV розповів британсько-український журналіст, публіцист, дипломат, екс-співробітник ООН БОГДАН НАГАЙЛО.
– Що під час недавньої телефонної розмови могли обговорювати путін та Ердоган окрім того, що вже було офіційно озвучено?
– Для нас найважливіша тема – це війна з росією, але для Туреччини є багато інтересів. Їх, напевно, найбільше цікавить проблема курдів, щоб росія їх не підтримувала та сприяла їхньому відходу принаймні на 30 кілометрів від кордонів Туреччини. Це був один з головних моментів. По-друге, є різні економічні та торгівельні фактори. Торгівля нафтою, наприклад. Війна в Україні – це є також момент торгівлі.
Туреччина не дуже комфортно себе почуває, її вже роками відкидають від ЄС, а вона все чекає, щоб потрапити хоча б до списку кандидатів. Також, хоча Туреччина є членом НАТО, вона відокремлюється, тому що вважає, що є не повноцінним членом Альянсу, а радше символічним. Тому вона використовує свою позицію для своєї вигоди.
Читайте: Ракетні атаки на Україну можна припинити одним рішенням дідуся Джо - Андрій Піонтковський
– А чого добивається Ердоган від розмов з путіним? Він хоче бачити себе миротворцем-медіатором, чи в такий спосіб шантажує ЄС, аби домогтися членства, чи просто заробляє гроші?
– Тут є багато факторів і кожен з них не перечить іншому. Очевидно, що він хоче посили свою позицію візаві Євросоюзу, але з іншої сторони – впливати на відносини росії з Туреччиною. Як я казав, у них є дуже важливі і економічні інтереси та інтереси на Близькому Сході, де конфлікти тривають, і де росія продовжує бути замішаною.
Але тут ще й очевидно, що Ердоган не хоче, щоб Чорне море перетворилося на "російське" море. Все ж таки у Туреччини є протока Дарданелли, через яку проходять морські вантажі в інші країни Чорноморського регіону. Очевидно, Ердоган не хоче, щоб росія контролювала весь цей регіон на північ від Туреччини.
Тож наскільки він готовий підтримувати Україну до повної перемоги, тобто до повної деокупації Криму та Донбасу – невідомо.
– А чи можемо ми продовжувати вірити Туреччині?
– Ми мусимо їм вірити, вони нам багато допомагають і дипломатією, і зброєю. За лаштунками вони відіграють свою роль. Якщо б вони були пасивними, або ж абсолютно проросійськими, нам було б дуже важко. Навіть питання зерна та іншого трафіку через Дарданелли - завдяки цьому ми маємо якийсь кисень, якусь відкриту доріжку. Ми до кінця не знаємо, що відбувається за лаштунками. Зеленський теж присутній у цій грі і ми не чуємо від нього слів розчарування, він дякує Туреччині за допомогу. Тому ми не повинні занадто підозрювати, що тут ведеться якась нечесна гра. Туреччина захищає свої інтереси.
– Ердоган має певні амбіції миротворця, і ми бачили, що переговорний процес України та росії ще на початку широкомасштабного вторгнення проходив саме у Стамбулі. А чи може зараз ця тема підніматися під час перемовин?
– Ердоган не відіграє ключову роль у цьому. Він вже давно та послідовно каже про те, що треба сісти за стіл переговорів, а Зеленський йому каже, що зараз не час для перемовин, бо це буде капітуляція України.
Але тиск вже ведеться з інших країн. Навіть в американських впливових виданнях останнім часом заявляються такі погляди, мовляв, необхідно домовлятися, щоб не припустити ескалації. І такі думки лунають і в європейській пресі. Так що тиск є, може не на рівні урядів, там є солідарність та спільна позиція країн-членів НАТО. Але це набирає обертів і можна очікувати, що під час зими, коли вдарять морози, через брак енергії в Західній Європі посилиться тиск на уряди, які підтримують Україну.
– Глава МЗС Великої Британії Джеймс Клеверлі сказав, що хотів би, аби мирні переговори почалися раніше, але Україна сама повинна вирішувати це питання. З чим може бути пов'язана ця заява? Зараз є якісь перестороги того, що росія може наполягати на такому процесі?
– Росія ще від вересня дуже сильно наполягає на переговорному процесі і чітко казала, що вони готові домовлятися, але на їхніх умовах. Але от Борис Джонсон навіть більш відверто нещодавно написав статтю, де сказав, що це абсолютно недопустимо, що змушувати Україну сідати за стіл переговорів – це заклик до її капітуляції.
У Британії це розуміють, і в США також, бо Байден і Блінкен говорили, що тільки Україна буде вирішувати, за яких умов починати ці перемовини. Але те, що в Британії подаються такі сигнали – це насторожує, що за лаштунками вже з'явилися впливові урядові сили, які вже почали тиснути, щоб Україну змусили сісти за стіл переговорів.
– А оця пересторога глави британського МЗС не пов'язана з нещодавніми розмовами Ердогана з путіним та Зеленським?
– Я не бачу, щоб щось змінилося в позиції Ердогана, він дуже послідовно веде свою політику. Але в Європі та Америці вже відчувається, що зима приходить – у нас тут страшний холод, електрики немає та все інше - люди починають нарікати, мовляв, чому ми маємо замерзати, дбаючи про Україну? Ми розуміємо, хто зацікавлений в організації таких протестів.
– Канцлер ФРН Олаф Шольц не бачить жодних ознак, що путін змінить свої імперіалістичні наміри та заявив, що той просто силою хоче відібрати українські території. Раніше Шольц був досить обережним у висловлюваннях, а що вплинуло на зміну риторики?
– Відкрилися очі. Сам Штайнамаєр декілька місяців тому визнав помилкову політику Німеччини щодо України. Це і тиск з боку НАТО, все ж таки Німеччина мусить знаходити своє місце спільно зі своїми партнерами. Ймовірно, великим розчаруванням стало відношення росії до Німеччини, що вона не готова йти на якісь поступки, навіть мінімальні.
– В Німеччині розглядають варіант, що бойові дії можуть переміститися на територію ЄС?
– Навряд чи зараз розглядається такий варіант. Але сам генсек НАТО говорить про небезпеку ескалації, що може бути застосована ядерна зброя, можуть бути провокації в країнах Балтії та в Польщі. Але мова не йде про Німеччину - не думаю, що росіяни з Калінінграду почнуть атакувати німецьку територію чи бити ракетами.
Але ситуація настільки неочевидна, бо ми маємо справу з непередбачуваною людиною, яка сидить у Кремлі, і ми маємо бути готовими до всього.
– Постпред рф в ООН Небензя на засіданні Радбезу заявив, що Україна нібито продає поставлене Заходом озброєння третім країнам. Таким чином росія хоче перервати постачання зброї?
– Це крик душі людини, яка тоне в програші та намагається вхопитися за стебло. Що їм ще говорити? Їх дуже непокоїть, що така новітня та потужна зброя потрапляє в Україну. Що ЗСУ мають можливість не лише відстоювати та повертати свою територію, а й бити по Москві. Але вони не мають інших аргументів, тому грають на старих нотах про корупцію.
– Ці заяви Небензі можуть якось вплинути на подальшу допомогу Україні?
– Ні. Хто тепер росії вірить? Коли росія каже одне, треба вірити іншому. Вони вже досить патетично виглядають з цими заявами. Може якісь їх клієнти в Африці, Азії чи Латинській Америці будуть підтримувати це, але країни, які допомагають Україні, це всерйоз не сприймають.
