Володимир Путін переміг на виборах президента Росії з великим відривом, набравши понад 70% голосів при явці близько 60%. Незважаючи на повідомлення про порушення та критичні зауваження про те, що влада не допустила до участі реальну опозицію, Путін домігся того, чого хотів: чіткого мандату на наступні шість років. Але який цей мандат? І чого чекати від Росії на світовій арені, зокрема у питанні війни проти України? Про це йдеться в матеріалі американського дипломата Кемерона Мантера для приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, текст якого є в розпорядженні "Апострофа".
(Достатньо) хороше життя
Контекст є важливим. Останні вибори Путіна в 2012 році пройшли на тлі значного суспільного невдоволення (яке призвело до масових протестів, організованих, згідно із заявою російського президента, іноземними групами впливу). Вибори цього року були частково спробою "покінчити з примарами минулого", запобігши прояву суспільного невдоволення і показавши аудиторії – внутрішній і зовнішній – почуття порядку, наступності та сили. Стратегія виявилася успішною.
Передвиборна кампанія Путіна також вказувала на інші ознаки стабільності: незважаючи на низькі ціни на нафту, більшість економічних показників Росії, включаючи зарплату, безробіття і зростання ВВП, стабільні. Жоден з показників не є зразковим, і рівень бідності в Росії все ще високий, але Кремль представляє своє управління економікою як контрольоване і ефективне. Ці зусилля вчинили сильний психологічний вплив на більшість електорату. Як сказали мені росіяни під час мого останнього візиту, могло бути набагато гірше, відзначає автор матеріалу.
Це правда, що перед Росією стоять серйозні довгострокові проблеми. Демографічні тенденції в країні не є позитивними, особливо серед старшого покоління, яке складає основу підтримки Путіна. Економіка Росії, незважаючи на серйозні спроби її реформування, як і раніше, тримається на продажу сировини й традиційних товарів, таких як зброя. Крім того, країна все ще переживає витік мізків, оскільки талановиті молоді люди виїжджають за кордон.
Представники міжнародного ділового співтовариства нещодавно заявляли мені, що економічні перетворення стоять у порядку денному Кремля, але у Путіна "немає нових ідей". Звичайно, цього і слід було очікувати. Наслідки перебування при владі протягом такого довгого часу полягають у тому, що ти починаєш виправдовувати минулі дії і статус-кво замість того, щоб критично вивчити, які зміни можуть знадобитися.
Довга гра
Проте цілком імовірно, що Путін в найближчому майбутньому зосередиться не на недоліках російської економіки, а на втручанні за кордоном, яке, на думку більшості аналітиків у всьому світі, повернуло престиж Росії як глобального гравця.
Російські дії в Сирії, можливо, не зробили її там головним гравцем, але в той же час без неї не може вирішуватись цей конфлікт. Путіну вдалося побудувати конструктивні відносини з Китаєм завдяки ставленню до Росії голови КНР Сі Цзіньпіна.
Хоча можна стверджувати, що Москва втратила можливість налагодити хороші відносини із Заходом, анексувавши Крим і розв'язавши війну з Україною, вочевидь, Путін зараз готовий терпіти біль від санкцій, але вперто йти цим шляхом. Найголовніше для російського президента, схоже, полягає в тому, що подібні прояви сили продовжують знаходити відгук у його електорату.
Тим з нас, хто хотів би бачити більш конструктивні відносини між Росією і Заходом, з меншим ризиком конфліктів і з більшими стараннями знайти спільну мову, доведеться запастися терпінням.
Посол США в Москві Джон Хантсман рекомендує грати в довгу гру – сконцентруватися на тих проблемах, з якими ще доведеться зіткнутися в найближчі роки. Ці питання, включаючи тероризм, кібербезпеку і регіональну безпеку, можуть надати можливості для співпраці в майбутньому. Незважаючи на холодні відносини, Росія відкрита для ініціатив, які допоможуть налагодити зв'язки зі США. Сьогодні в світі існують загрози, які стосуються всіх країн, навіть тих, чиї уряди не ладнають між собою.
Крім того, перспектива наступності часто перемикає увагу лідерів із нагальних проблем. Це останній шестирічний термін Путіна. Його ефективність може бути поставлена під сумнів, якщо стане зрозуміло, що він зважиться пристосувати Конституцію Росії і скасувати обмеження щодо термінів – як нещодавно зробив Сі Цзіньпін у Китаї. У іншому разі потенційний наступник, ймовірно, з'явиться в недалекому майбутньому.
Ясне уявлення
Повернемося до питання: який же буде мандат Путіна на наступні шість років?
Він пройшов тест на переобрання і продемонстрував свою силу. Але що він буде робити з внутрішніми реформами, ще маємо зрозуміти, особливо якщо він буде покладатися на попередню стратегію, а не на нові інноваційні заходи.
Якщо на зовнішньополітичному фронті мандат Путіна дасть йому впевненості, щоб взяти на себе нові труднощі (які будуть зосереджені на вирішенні проблем більше, ніж підкреслювати нібито несправедливе ставлення до Росії на світовій арені), Москва може все ж порозумітися із Заходом.
Однак лідери, які довгий час перебували при владі (два десятиліття у випадку з Путіним), схильні дотримуватися того, що, на їх думку, було успішним в минулому, замість того, щоб вживати стратегічно складних політичних заходів, які зміцнили б їх країну, максимально збільшили б її потенціал і забезпечили б їх участь у світових процесах у якості глобальних партнерів.
Читайте також: Після виборів Путіна залишилося два великі питання, Кремлю буде непросто - приватна розвідка США
Давайте подивимося на Путіна 4.0 чітко і реалістично. Відповіді на старі питання про його наступний термін стануть більш очевидними, коли президент РФ призначить посадових осіб, роз'яснить свої ідеї про спадкоємність, розподілить бюджетні витрати і опублікує публічні заяви – в інтересах як виборців, так і світової аудиторії. Виходячи з цих дій, спостерігачі будуть краще розуміти, що замислив Путін. Світ уважно стежитиме.
