Під час візиту до Білорусі прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв озвучив два можливі сценарії для Союзної держави Білорусі і Росії. Зокрема, він заговорив про створення єдиної митної служби, єдиного емісійного центру, суду і Рахункової палати. Про те, що може означати ця заява, "Апострофу" розповів російський політичний оглядач Дмитро Галкін.
Лукашенко на початку 2000-х був дуже зацікавлений в реалізації сценарію зі створення єдиної з Росією держави з єдиним управлінням, єдиною валютою. Тоді російська сторона перервала реалізацію цих угод, зокрема, завадила проведенню спільних виборів, оскільки побоювалася, що Лукашенко виявиться популярнішим, ніж Путін, який прийшов до влади на рік раніше (вибори повинні були відбутися у 2001 році).
А тепер, звичайно ж, для білоруської сторони реалізація такого сценарію невигідна, тому вона нічого не отримає від втрати своєї самостійності. Лукашенко на це піти не може. Та й російська сторона не дуже наполягає. У російському політичному просторі немає місця для Лукашенка. Російська політична система побудована на тому, що єдиним політиком, який приймає політичні рішення, говорить і робить щось значуще, є Путін, і більше нікого.
Лукашенко в російському політичному просторі означає менше, ніж Путін, але все одно він там неможливий. Політична система, яка сформувалася після [захоплення] Криму, не передбачає наявності таких фігур. Це стало реакцією на загрозу двовладдя, яка склалася в кінці президентства Медведєва. Подолання цієї загрози вимагає значних змін у внутрішній і зовнішній політиці.
Не треба думати, що конфлікт із Заходом дається російській політичній еліті легко. Це вимагає великих жертв, в тому числі особистих: доводиться відмовлятися від поїздок, маєтків, можливості проводити на Заході скільки завгодно часу. Це для них велике особисте горе... Проте російська політична еліта пішла на зміни, тому що цього вимагало вибудовування нової політичної системи. І, звичайно, вона це зробила не для того, щоб тепер зруйнувати систему, включивши туди Лукашенка.
Однак Лукашенко, не бажаючи перетворюватися на сателіта Росії, зацікавлений в збереженні економічних інститутів Союзної держави. Але і вони Росії не потрібні. Фактично, Медведєв каже: раз ви не хочете політичні інститути Союзної держави, то і економічні не маєте права залишити. Ось єдине, що хоче сказати Медведєв. І він повинен це говорити, тому що в Росії, особливо серед прихильників влади, ідея Союзної держави дуже популярна. І Лукашенко є популярним в Росії політиком, якого не можна просто так ображати. Про нього в Кремлі не можна сказати, як про Порошенка, що це гад, фашист, який хоче Росії зла, і тому з ним можна зробити все, що завгодно.
Ну і під яким соусом тоді Росії провести проти Білорусі військовий сценарій? По тому, що абсолютно прості люди говорять про владу в транспорті, як почали писати в інтернеті, що говорять таксисти, ви бачите кожен день, як відношення до влади змінюється в гіршу сторону. В таких умовах, як мені здається, немає ні найменших політичних можливостей починати війну проти популярного в Росії політика, який вважається другом і союзником Росії.
Проти України - так. Про це зараз слід задуматися, тому що є реальна загроза зростання напруженості, в тому числі військової - вони знову спробують відвернути увагу від внутрішніх проблем. Але й це не дуже великий шанс, а вже з Лукашенком поготів.
Лукашенко зацікавлений в тому, щоб були єдиний ринок, єдині тарифи, єдині ціни на енергоносії. Лукашенко не вимагає нічого неможливо - при створенні Союзної держави все це було прописано як мета її розвитку. Але Росії це невигідно, а такими заявами вона прикриває небажання виконувати свої економічні зобов'язання відповідно до Союзного договору.
Податковий маневр Росії в нафтовій галузі - це фактично скорочення допомоги Білорусі: Білорусь втрачає можливість отримувати російську нафту за нижчими цінами. А нафтопродукти є основною експортною статтею Білорусі. І вона втрачає можливість експортувати нафтопродукти про прийнятним для неї цінами. Зрозуміло, що крім цього Росія припинить поставки готових нафтопродуктів в Білорусь, які раніше перепродувалися, зокрема, в Україну. Це серйозний економічний удар для Білорусі. Тому Лукашенко так і хвилюється: якщо Білорусь втратить можливість експортувати нафтопродукти за тими цінами і в тому обсязі, як раніше, держава, напевно, не зможе виконувати свої соціальні зобов'язання. А соціальна держава - це головне досягнення Лукашенка, він їм дуже дорожить.
