Однією з ключових тез російської пропаганди було і досі залишається твердження, яке зводиться до того, що "будь-який майдан — це катастрофа". Втім, в світлі подій останніх днів в повністю підконтрольній РФ невизнаній республіці Абхазія, вигуки про "ви що, хочете як в Україні" лунають особливо іронічно. Адже в Сухумі відбулися події, які дуже важко не назвати "майданом". "Апостроф" спробував розібратися, як Москва дійшла до такого життя, що доводиться підтримувати народні протести у власних "кишенькових республіках".
Як Сурков "дав добро" сухумському "майдану"
Ще восени 2019 в Абхазії відбулися "президентські" вибори, на яких з перевагою всього лиш в один відсоток переміг чинний керівник “республіки” Рауль Хаджимба. Втім, опозиція на чолі з Алхасом Квіцинією результат не визнала і подала до суду. І коли 9 січня суд в чергове переніс засідання, терпець абхазьких опозиціонерів урвався. На вулицях Сухумі спалахнули протести, а під вечір обурений натовп за участі "гостей" з терористичного невизнаного утворення ДНР захопив адміністрацію президента, вимагаючи його відставки. Вимогу протестантів підтримав і "парламент" Абхазії, який теж закликав президента піти у відставку.
Спершу Рауль Хаджимба відкидав вимоги опозиції і демонстрував наміри триматися за посаду до останнього. Навіть проігнорував вирок касаційної колегії "Верховного Суду" невизнаної Абхазії, яким було скасувано рішення ЦВК про перемогу президента на виборах 2019 року і призначено нові вибори на 22 березня. Але коли до Сухумі терміново прилетів зі свитою Владислав Сурков — керівник апарату уряду РФ та головний "куратор" "невизнаних республік" у Кремлі — Хаджимба різко передумав. 13 грудня "президент" оголосив, що складає повноваження і навіть не буде балотуватися на виборах у березні.
Позиція Росії щодо абхазьких подій викликає низку питань, адже підтримка по своїй суті "революційного" виступу Москвою — щонайменше дуже нехарактерна. В середовищі анонімних телеграм-каналів, які в Росії виступають важливою складовою інформаційного простору, вже навіть почали лунати тези про те, що події в Сухумі — прояв боротьби "башт Кремля". Втім, аналіз контексту подій в Сухумі свідчить, що правда може бути дещо більш прозаїчною.
Владислав Сурков
Місцеві суперечки чи чергова битва між "баштами Кремля"
Справа в тому, що сутичка між різними абхазькими політичними угрупуваннями майже не змінює загальний політичний розклад та вплив Кремля на ситуацію. "Росія діє так, як вона діє завжди — виключно шляхом підбору тих чи інших кадрів на основі принципу лояльності. Зі зміщенням з посади "президента" Хаджимби глобально ситуація не змінюється. Для Росії будь-хто може бути прийнятним на чолі Абхазії, якщо він дотримуватиметься російського курсу. Сурков зі своїм оточенням прилетів до Сухумі не стільки, щоб рятувати ситуацію, скільки, щоб оцінити альтернативу чинному президенту. Для Росії більш важливо, щоб в Абхазії не було серйозного загострення ситуації, а тому її влаштує будь-яка персоналія, яка буде лояльною", - зазначила у розмові з "Апострофом" політолог Олеся Яхно-Бєлковська.
Утім, росіяни не були б собою, якби не спробували нагріти руки на абхазькій ситуації. Існують свідчення, що разом з Сурковим до Сухумі прилітав Інал Ардзімба, родич першого "президента" Абхазії Владислава Ардзінби, член одного з найвпливовіших абхазьких кланів. Досі Інал займався лобіюванням абхазьких інтересів в Кремлі (а заодно в 2014 році за вказівкою Суркова займався питаннями ДНР-ЛНР і навіть "Бессарабської народної республіки"), але існує цілком реальна перспектива, що його тепер "всунуть" в абхазький уряд. Тим паче, що опозиціонер Алхас Квіцинія ще на виборах 2019 року пропонував Ардзібмі пост "прем’єра" Абхазії. Якщо вихованець Суркова візьметься за урядування в Абхазії, то в його кремлівського патрона з’явиться можливість "по самі лікті" запустити руки в немаленький бюджет, яким РФ дотує Абхазію.
Але є й інші важливі нюанси в політичному житті невизнанної республіки, які ставлять перед Кремлем низку викликів. "Абхазія — дуже специфічний регіон, і навіть радянська влада намагалася не дуже сильно влізати в місцевий складний комплекс соціальної реальності. І всі намагання сучасного Кремля взяти під повний контроль політичне життя в Абхазії не мають серйозної перспективи. І тому вважати, що з Кремля легко керувати місцевими процесами — це помилка. Я вважаю, що ми є свідками не махінацій Суркова чи кого б то не було, а місцевих, дуже жостких політичних "розборок". А Сурков і Кремль тут є радше не організаторами, а заручниками ситуації. Для Москви постав важкий вибір, адже після сухумських подій Кремль втрачає моральне право коментувати зміни влади в пост-радянських країнах під впливом масових протестів", - розповів "Апострофу" політолог Андрій Окара.
Що Абхазії можна, іншим - зась
Таким чином, на думку експертів, підтримавши "майдан" в Сухумі, Росія поставила сама себе в незручне становище. З одного боку, вдалося каналізувати невдоволення та політичний конфлікт, з іншого, Кремль заклав міну під роками вибудовувану "антимайданну" пропаганду. Тим не менш, вважати, що приклад Абхазії підхоплять інші "опікувані" Росією псевдо-республіки чи навіть національні окраїни самої РФ, дещо передчасно. Адже фактично в Абхазії відбулися "зміни без змін".
Прапор невизнаної республіки Абхазія
"Абхазькі події не впливають кардинально на політику та геополітику в регіоні. І це є для Москви найважливішим. Звісно, Кремлю невигідно показувати, що на територіях, які він контролює, виникає невдоволення. Але в абхазькому випадку Росія обрала іншу тактику — просто замінити одну персоналію на іншу. Адже невдоволення породжене складним економічним становищем, нікуди не зникне, тому краще каналізувати його, знайшовши іншу персоналію, яка буде проводити по факту ту ж саму політику", - повідомила Олеся Яхно.
Окрім того, через історичні особливості Абхазія є такою собі "білою овечкою" в російському імперському проекті, і її буремне політичне життя доволі самостійне. Іншим "республікам" така свобода і не снилася. "У національних окраїнах РФ існує добре функціонуючий механізм політичного контролю. Інші "невизнані республіки" також не мають самостійності, гарним прикладом чого є повний контроль РФ над так званими ДНР та ЛНР. Що ж до Абхазії, то особливе її становище зумовлене тим, що Москві важко розумітися на складних абхазьких внутрішньо елітних відносинах, яким десятки і сотні років", - пояснив Андрій Окара.
Щоправда, існує ще одна - чисто економічна версія. Справа в тому, що вже колишній "президент" Абхазії Рауль Хаджимба послідовно виступав проти видобутку нафти на шельфі Абхазії, де було розвідано запаси об'ємом до 500 млн. тон. Причому основна частина "чорного" золота залягає дуже зручно - всього в 10 кілометрах від берегової лінії. Розвідкою надр з 2009 року займалися структури НК "Роснефть", головою якої є Ігор Сєчін - один з найбільш одіозних соратників президента Росії Володимира Путіна. Саме "Роснефть" отримала ліцензію на видобуток нафти, але добувати так і не почала через позицію керівництва "республіки". З огляду на це, цілком ймовірно, що "майдан" у Сухумі був інспірований виключно через це питання. Як-ніяк для "країни-бензоколонки" нафта має сакральне значення...
