Наближається сота річниця утворення Радянського Союзу, або, як влучно свого часу назвав цю країну Рональд Рейган, "імперії зла". І цей "ювілей" вкрай символічний для російського диктатора Володимира Путіна, що намагається повернути історію, відтворивши монстра.
Останнім часом на Заході, здається, нарешті усвідомили, що заяви про "найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття" у виконанні Володимира Путіна – зовсім не марення диктатора, що виживає з розуму. Як відомо, думка – навіть якщо вона має всі ознаки фантасмагорії – формує простір.
У свіжому інтерв'ю CNN держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що Путін хоче повернути вплив над країнами, які входили до Радянського Союзу, зазначивши, що для США, звичайно, цей розвиток подій абсолютно неприйнятний. Так само висловилася і заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд: за її словами, Путін хоче увійти в історію і відтворити СРСР. І хоча прес-секретар господаря Кремля відразу спростував такі наміри свого шефа, сумніватися в них навряд чи доводиться.
По суті, багато в чому Росія все більше стає схожою на той же СРСР, але лише як його бліда копія: як відомо, історія повторюється лише у вигляді фарсу. Після будь-якого придушення будь-якої діяльності справжньої опозиції, встановлення повного безправ'я та беззахисності людини перед державною машиною, у Москві заговорили вже й про обмеження доступу до інтернету, особливо до соціальних мереж. Для повного відчуття "радянського раю" у країні можуть, наприклад, запровадити реєстрацію у соцмережах за паспортом. Більше того – всерйоз висловлюються ідеї про позбавлення громадянства "неблагонадійних товаришів", як у недобрій пам'яті брежнєвські часи.
Говорячи про зовнішню політику і спроби Кремля повернути становище, яке існувало до 1991 року можна констатувати деякі успіхи Володимира Путіна на шляху до мети: де-факто васальною державою стала Білорусь; у повній залежності від Москви перебуває Вірменія; останні події в Казахстані показали, що і в колишніх центральноазіатських республіках СРСР Кремль бачить перспективи "дружнього" поглинання. Втім, тут усе не так просто.
За оцінкою журналу The Economist, розмір субсидій загальносоюзного уряду на момент розвалу СРСР становив 44% бюджету Таджикистану, 42% - Узбекистану, 36% - Киргизстану, 23% - Казахстану, 21% - Туркменістану. Перші три держави зараз значною мірою підживлюються фінансово через перекази заробітчан. Іншими словами, Таджикистан, Киргизія та Узбекистан міцно прив'язані до Росії економічно.
Разом з тим, Казахстан і Туркменістан після розвалу СРСР навпаки стали економічно незалежними від Росії. Цей факт явно дратує господаря Кремля, який, скориставшись міжклановою боротьбою у Казахстані, вирішив кардинально змінити ситуацію. Після введення військ ОДКБ в цю країну для "відновлення порядку" у його кремлівському розумінні (щоправда, чути відлуння Угорщини зразка 1956 року та Чехословаччини-1968) Володимир Путін, анітрохи не вагаючись, запропонував ввести війська ОДКБ у всі країни альянсу та розмістити їх на базах. Так, мовляв, "можна швидше можна вирішувати локальні проблеми, що виникають, якщо що".
Наступною країною, в якій Росія за допомогою ОДКБ може "не допустити заворушень", може стати вищезгаданий Туркменістан. Це самодостатня газовидобувна країна з експортом до Китаю. Якщо припустити, що Росія своїми діями в Казахстані намагається витіснити Китай та Туреччину – те саме вона може зробити і з Туркменістаном.
Звичайно, найсмачніший шматок зі зрозумілих причин для кремлівського диктатора – Україна.
Але що може дати Росія, яка має мільйони жебраків, своїм нинішнім та майбутнім сателітам? За розрахунками Росстату, за підсумками дев'яти місяців 2021 року за межею бідності в Росії перебувало 12,1% населення (це 17,6 млн осіб) – не дуже схоже на процвітаючу державу, яка готова ділитися ресурсами, правда? Ще трохи цифр. Згідно з дослідженнями російських учених, з 1989 по 2020 роки чисельність населення скоротилася приблизно в 70% міст РФ. Найактивніше скорочення населення зафіксували у трьох федеральних округах: Приволзькому, Сибірському та Далекосхідному. Пояснення цьому — структурна криза в економіці, зокрема деіндустріалізація, яка веде до безробіття та втрати у людей засобів для існування. Йде природне зменшення населення - воно старіє, а нових жителів не додається.
Безумовно, Росія – надзвичайно багата з погляду ресурсів країна. Але вони знаходяться в руках дуже обмеженого кола людей, які складають корпорацію держави в особі силовиків, що зрослися з криміналом. Ідеології в такій країні бути не може в принципі, на відміну від того ж СРСР, який намагаються "косплеїти" у Кремлі. Ефективно заповнювати порожній простір у головах власними думками нинішній Кремль так і не навчився – нинішня роспропаганда більше схожа на ґвалтування мозку, зодягнене в "запобігання кольоровим революціям, нейтралізацію майданних технологій і недопущення розгойдування ситуації". Але телевізор ніколи не переможе холодильник, а ресурси Росії зовсім не тотожні ресурсам такої улюбленої Путіним "однієї шостої частини суші".
Звичайно, можна припустити, що зараз у результаті світової кризи створилися ідеальні умови для втілення мрії Путіна у життя. Начепивши шапку Мономаха, господар Кремля мріє стати "збирачем земель" під егідою проекту "Новий СРСР". Цілком можливо, що йому вдасться загнати під Москву – офіційно, з помпою – Білорусь, Вірменію та навіть частину українських земель на Донбасі. Від цього путінська квазі-імперія не стане сильним та довгостроковим проектом. Одразу ж після того, як він відійде в інший світ, не залишивши наступника (а після подій у Казахстані вже очевидно, що ніяких "транзитів" влади Путін не допустить) – миттєво почнеться розпад "зібраних земель", який може закінчитися крахом самої РФ.
