RU  UA  EN

Неділя, 22 грудня
  • НБУ:USD 41.55
  • НБУ:EUR 43.25
НБУ:USD  41.55
Світ

"Вибори" диктатора: чи стане Путін другим Лукашенком

Захід має більш ніж вагомі підстави для визнання виборів у Росії нелегітимними

Захід має більш ніж вагомі підстави для визнання виборів у Росії нелегітимними Фото:

Напередодні "президентських виборів" 2024 року адміністрація президента, уряд РФ і "армія" телевізійних пропагандистів максимально активізували зусилля щодо мобілізації підтримки кремлівського диктатора Володимира Путіна, націленого на п'ятий президентський термін. Путінські "вибори", заплановані на 17 березня наступного року, можуть стати найнепростішими для російської верхівки та особисто російського диктатора, який посилено виряджається в тогу захисника російського "суверенітету" та "традиційних цінностей". Протистояння з "аморальним" Заходом та "денацифікація" України залишаються стрижневими елементами передвиборчої кампанії Путіна. Зрозуміло, що російська ЦВК "намалює" кремлівському ватажку будь-який зручний для нього результат, але як себе в такій ситуації поведуть США та провідні країни ЄС, читайте в матеріалі "Апострофа".

Як Путін заграє перед Заходом

Якщо виходити з того, як поводиться кремлівська телевізійна обслуга і що говорить сам ватажок держави-терориста, стратегія передвиборчої кампанії Путіна ґрунтуватиметься на позиціонуванні його як захисника "традиційних цінностей" російського населення. Кремль прагне протиставити диктатора як затятого і послідовного опонента "ліберальним цінностям Заходу", які нібито призвели до "кризи" та "загнивання" суспільства в США та ЄС.

Така політична лінія призвела до посилення адміністративного та пропагандистського тиску на громадську думку, права жінок та ЛГБТ-спільноти в РФ.

Володимир Путін також особисто акцентує увагу на протидії впливу Заходу та підтримці російського суверенітету. При цьому він демонстративно обмовлюється, що основною метою російської "спецоперації" є нібито "денацифікація" України, а не стратегічне протистояння з країнами НАТО. Саме в такому ключі і відбулася його підсумкова прес-конференція у 2023 році, під час якої російський диктатор так і не відповів на найважливіші питання: коли закінчиться війна з Україною, а також як влада має намір реагувати на протести дружин, мобілізованих у РФ.

Читайте також: Путін одержимий Україною: Кучма застеріг від надій на мир із диктатором

Потім через пару днів після "прямої лінії" Путін в ефірі каналу "Росія 24" заявив, що у Москви нібито "абсолютно немає резону" та "цікавості" воювати з країнами НАТО. Але тут же зірвався і почав погрожувати Фінляндії.

Важлива деталь: чим активніше розкручується маховик "передвиборчої кампанії", тим більше кремлівський диктатор намагається виглядати спокійним і "утихомиреним" в очах Заходу, але виходить це вкрай погано. Агресивні плани російського начальства вже ніяк не приховати, що ставить питання про міжнародне визнання "легітимності" путінських виборів ще гостріше.

"На підсумковій прес-конференції та на ТБ Путін говорить про те, що він нібито не має наміру конфліктувати із Заходом і Москва нібито не загрожує країнам НАТО. Минає буквально доба і Путін починає погрожувати Фінляндії, обіцяючи їй "проблеми" через те, що країна вступила до Північноатлантичного альянсу. Якщо виходити з того, що у Путіна дійсно, як підтверджувала і наша розвідка, є двійники, то на прес-конференцію міг з'явитися більш урівноважений в емоційному плані двійник, на пізніше – реальний Путін. Зрозуміло, що все це версія, але сам факт наявності та активного використання двійників ставить перед Заходом питання, а кого саме "обирають" росіяни?", - каже "Апострофу" голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Між Іраном та КНДР

Видно, що Путін розраховує перемогти на строго контрольованих виборах, а влада прагне "намалювати" йому максимальний показник за високої явки, щоб продемонструвати "широку підтримку його дій" проти України, країн Заходу, а також відданість росіян тому, що Кремль намагається зробити з РФ щось середнє між Іраном та КНДР.

У рамках виборчої кампанії Путіна особливу увагу буде приділено будівництву шкіл та лікарень у регіонах як доказу певного "соціального розвитку". Агресія проти України і конфлікт, що поглиблюється зі США та ЄС буде представлено як ключовий аргумент для мобілізації лояльних виборців, яких тягнути на вибори під гаслом того, що тільки Путін зможе врятувати РФ від "руйнівного впливу" Заходу, який, як наполягає кремлівська пропаганда, використовує Україну як інструмент ліквідації РФ.

Нелогічність такої конструкції ніяк не бентежить російське керівництво через те, що путінська цільова аудиторія готова повірити в ще більш зухвалу брехню, у тому числі, що Кремль нібито вкладає суттєві суми грошей у "розвиток" територій, які були окуповані після лютого 2022 року.

"Швидше за все, США та ЄС не визнають підсумки виборів на окупованих територіях України, але малоймовірно, що з Путіним обійдуться як з Лукашенком, якого ніхто в цивілізованому світі президентом Білорусі не вважає. Інша справа, що для нас важливо, щоб в офіційних висновках при цьому наголошувалося, що країни Заходу не визнають путінські "вибори" на окупованих територіях згідно з кордонами 1991 року, тобто разом з Кримом, щоб у росіян та їх корисних ідіотів по всьому світу не з'явилися "аргументи" на користь того, що Крим де-факто визнали російським", - додав Віталій Бала.

На зустрічі клубу "Валдай" у жовтні російський диктатор заявив про захист російських традицій і культури, а також звинуватив США у прагненні світового панування і висловив несхвалення політиці європейських країн, які відмовляються від свого християнського коріння. Потім у лютому, виступаючи перед Федеральними зборами, він застеріг законодавців від прагнення Заходу нібито "покінчити з Росією раз і назавжди", засуджуючи політику США та ЄС як шкідливу для сімейних цінностей, культурної та національної ідентичності.

Слідом російська влада знову зробила тему "гей-пропаганди" політичним інструментом, що стало очевидно, коли 30 листопада Верховний суд визнав "міжнародний ЛГБТ-рух" екстремістським за позовом Мін'юсту, "забувши" уточнити, що такого руху насправді не існує.

Потім естафету підхопила і РПЦ, закликаючи обмежити аборти. Після того, як ватажок російської церкви Кирило в листопаді попросив Держдуму заборонити аборти в приватних клініках, спікер В'ячеслав Володін запропонував обговорити цю ініціативу, але, як повідомляють російські ЗМІ, після таких висловлювань у низці регіонів РФ приватні клініки припинили пропонувати послуги з переривання вагітності.

Акцент на традиційні цінності призвів до того, що владні "балакучі голови" почали ставити під сумнів доцільність російським жінкам здобувати вищу освіту і робити кар'єру. Нібито покращення демографічної ситуації для країни є важливішим.

В інтерв'ю на "ватному" каналі "Царгород ТБ", що належить російському православному олігарху Костянтину Малофєєву, сенатор Маргарита Павлова в листопаді заявила, що молоді, особливо жінкам, слід уникати вищої освіти, оскільки прагнення кар'єри заважає народженню дітей. Зважаючи на те, що кажуть російські чиновники вищого рівня, такі установки можуть бути частиною системної інформаційної політики.

Глава МОЗ РФ Михайло Мурашко влітку висловився в тому ж дусі, критикуючи в Держдумі тенденцію, за якої жінки розглядають можливість завести дітей лише після реалізації себе на роботі. Потім наприкінці листопада сам Володимир Путін, де-факто вже перебуваючи у стані передвиборної кампанії і виступаючи на "російській народній раді", вдарився в ностальгію за часів, коли російські жінки народжували більше дітей, наголосивши на важливості відновлення таких традицій.

Диктатору потрібне визнання

"Неважливо, що саме говорить Путін, важливо розуміти, що він має лише одну мету - бути при владі до останнього, а не вести "екзистенційне" протистояння із Заходом. Він може погрожувати НАТО або, навпаки, випромінювати "миролюбність", щоб США і ЄС погодилися з його "виборами" і продовжили, нехай і через посередників, розмову з Москвою. Він хоче домовлятися на своїх умовах, а не "вічно" воювати. Зараз тактична мета провести "вибори", отримавши формальний мандат, а після чекати на результати президентської гонки в США, після яких, як розраховує Путін, він домовлятиметься вже з Трампом", - каже "Апострофу" політтехнолог Олексій Голобуцький.

Економічні аспекти такої політики як завжди Кремлем публічно ігноруються. Загалом фінансово-економічні складнощі, з якими стикаються росіяни, видаються несуттєвими для популярності влади та особисто Путіна.

За даними незалежного московського "Левада-центру", рівень підтримки Путіна в листопаді підскочив до 85%. Для порівняння, до відкритого вторгнення в Україні він становив близько 69%. Раніше такі північнокорейські показники популярності диктатора фіксувалися у 2014-2017 роках на тлі окупації Криму та початку війни на Донбасі, яку російська ура-патріотична публіка сприймала як "встання з колін" та нібито підвищення геополітичного статусу РФ. Раніше незалежні спостерігачі ставили під сумнів результати подібних опитувань, зокрема і тому, що росіяни могли побоюватися давати чесні відповіді.

На військові рейки, що має пряме відношення до путінської військової "стабільності", переводиться система освіти. Особливо середньої, де запроваджується базова військова підготовка, а також новий "підручник" історії, співавтором якого є помічник Путіна Володимир Мединський. Зрозуміло, що "підручник" виправдовує агресію проти України, насаджує ностальгію за СРСР, засуджує його розпад та активно критикує Захід.

Суспільство, починаючи з наймолодших його членів, привчають до того, що Росія нібито "завжди" протистояла Заходу і що протистояння також буде продовжено у майбутньому. Таким чином, Кремль створює пропагандистську та політичну платформу на той випадок, якщо на Заході критикуватимуть і ставитимуть під сумнів підсумки путінських "виборів".

"Як саме себе поведуть США та провідні країни ЄС, буде видно ближче до березня 2024 року, але підстави для визнання виборів нелегітимними є: агресія проти України, окуповані території, на яких проводять "вибори", відсутність опозиції та реальної політичної конкуренції (Навальний у в'язниці), недопуск незалежних спостерігачів тощо. Так, будуть політичні заяви та небажання визнавати "вибори" на окупованих територіях України, але чи ризикнуть Вашингтон, Париж чи Берлін взагалі не визнати переобрання Путіна – це питання залишається відкритим. Врешті-решт може переважити лінія "А що взагалі дасть це невизнання?", - резюмував у розмові з "Апострофом" політолог-міжнародник Володимир Воля.

Читайте: Чи є у вас яйця? Чому в Росії стрімко зростають ціни на продукти

Читайте також

Біля ніг Путіна: чому Тбілісі відвертається від Заходу

Через ухвалення закону Грузія ризикує залишитись у цілковитій міжнародній ізоляції

Російська гра престолів: що задумав Путін, змістивши Патрушева та Шойгу

Путін явно хоче, щоб Росія остаточно перейшла на військові рейки

Росія заробляє мільярди на нафті: як перекрити цей "кран"

Захід має посилити санкції проти Росії, щоб позбавити її більшої частини чорних доходів

Новини партнерів