Нові мирні переговори щодо Сирії, які 23 січня пройдуть в Казахстані, дозволяють зробити висновок, що Башар Асад, Росія, Туреччина і частина бунтівників готові до поступок. У той же час наївно було б сподіватися, що після чергових переговорів у Сирії раптом настане мир. Кожна зі сторін має свої "червоні лінії", а без реального представництва курдів на переговорах обговорювати мирний процес безглуздо.
Майже всі учасники війни в Сирії чекали цього понеділка – 23 січня починаються чергові переговори з мирного врегулювання конфлікту в цій країні. Місце зустрічі — Астана, столиця Казахстану. Ще один президент з країн пострадянського простору, після Олександра Лукашенка і початку мінського процесу, приміряє на себе роль миротворця. Казахстанський лідер Нурсултан Назарбаєв люб'язно погодився стати приймаючою стороною, після того як між собою домовилися Реджеп Тайіп Ердоган і Володимир Путін. За словами російського президента, переговори в Астані можуть доповнити женевський мирний процес. Не дарма зустрічаються саме в Казахстані, країні, де сильний вплив мають і Росія, і Туреччина.
Нові переговори
Угоду про припинення вогню представники режиму сирійського президента і десяток груп повстанців підписали 29 грудня, після того, як за сприяння Росії і союзників Асада з Ірану, Іраку та Лівану у повстанців відвоювали всю територію Алеппо. Перемир'я, як всі розуміють, хитке. Як заявляв тижнем раніше спецпосланець генсека ООН щодо Сирії Стеффан де Містура, який і буде представляти ООН в Астані, перемир'я в основному дотримується. Проте бої між урядовими військами і повстанцями в околицях Дамаска можуть привести до зриву переговорів.
Представники опозиції нарікають, що сили Асада продовжують наступати біля сирійської столиці, тому режим припинення вогню хочуть скоріше закріпити новою угодою. Згідно з офіційною заявою повстанських груп, в Астані вони будуть домагатися розширення режиму припинення вогню і обговорювати гуманітарні питання, а не політичні.
Підключилися такі угрупування сирійських повстанців: найбільш потужна коаліція "Армія ісламу" (підтримується монархіями Перської затоки), "Файлак аш-Шам", або "Легіон Леванте" (грає на боці Саудівської Аравії), "Бригади Султана Мурада", "Фатх-Халеб" ("Звільнення Алеппо") і "Левантійський фронт", що представляють інтереси Туреччини; а також осколки союзу "Фастаким" і "Вільної Сирійської Армії". Усі вони відправляться до Казахстану у складі єдиної делегації. Очолить її Мохаммед Аллуш, лідер "Армії ісламу".
Решта поки відмовилися брати участь у переговорах. У тому числі ісламістський рух "Ахрар аль-Шам", за визнання якого терористичним раніше виступала Росія. На грудневих переговорах в Женеві, у яких брали участь представники США і ООН, Росія відкинула "Ахрар аль-Шам", як і "Армію ісламу". А зараз скидається на те, що Москва буде рада підключенню цього впливового угруповання до перемир'я. 16 січня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров погодився, що учасниками грудневого перемир'я обмежуватися не варто.
Зрозуміло, як і раніше, переговори не стосуються сил "Ісламської держави" і угрупування "Джебхат Фатх аш-Шам", яка півроку тому відкололася від "Аль-Каїди" і змінила назву з "Джебхат ан-Нусра". Таким чином, Москва нарешті визнала існування в Сирії так званої помірної опозиції, з якою можна домовлятися. У Росії цей факт вважали за краще не помітити.
У переговорах в Астані візьмуть участь і офіційні представники ЄС. До загального здивування запрошення отримала команда Дональда Трампа. Проти присутності на переговорах американців виступив Іран в особі міністра закордонних справ Мохаммада Джавада Заріфа. Трамп неодноразово висловлювався критично стосовно Ірана, засуджуючи укладену угоду щодо ядерної програми Ірану.
Напередодні в Державному департаменті США повідомили, що у зв'язку з процесом зміни влади делегація США не поїде на переговори, Штати в Астані буде представляти посол США в Казахстані Джордж Крол.
Небувала ширина
Ці переговори — найбільш широкі за весь час війни в Сирії. Вперше за шість років за одним столом зберуться представники сирійських повстанців і сил режиму Башара Асада — раніше вони спілкувалися через посередників. Бути присутнім як гаранти і при необхідності як посередники будуть і зовнішні гравці: Іран, Росія і Туреччина. Перші двоє, як відомо, підтримують режим Асада. Туреччина ж, не відмовляючись від підтримки заколотників, помітно пом'якшила свою позицію. Та й Росія несподівано підтримала протурецьких повстанців у боротьбі проти терористів ІД у місті Аль-Баб. Деякі бачать і у виведенні сил опозиції з Алеппо відхід Москви від сліпої підтримки Асада.
Слідом за турецько-російським зближенням змінюють свою позицію і окремі опозиційні угруповання, пом'якшуючи риторику, а то і зовсім висловлюючи підтримку Москві. З виходом протурецьких бунтівників на перший план втрачають свій вплив на мирний процес Катар і Франція. Не даремно глава МЗС Франції Жан-Марк Еро, звернувшись до Туреччини, нещодавно виступив за більш широку участь опозиції в переговорах. Не можуть бути задоволені і курди, яких в Астані буде представляти лише маловпливова "Курдська національна рада". Тоді як партію "Демократичний Союз" (PYD) і "Загони народної самооборони Сирії" (YPG), що представляють її в боях, залишили за бортом. Не секрет, що підключення PYD і YPG, при всьому бажанні Росії, означало б вихід з переговорів Туреччини, яка назвала їх терористами.
Важливо зрозуміти, чому саме зараз ці переговори виявилися можливими. Швидше за все, не тому, що настав "ключовий момент", і не тільки через підключення Туреччини, готовність Москви й Анкари до невеликих взаємних поступок. Французька Le Monde наводить слова одного з представників опозиції, якого на "свято миру" не запросили: "Росіяни сказали нам, що будуть обговорюватися лише військові питання перемир'я". Із цього випливає, що раніше досягти якогось помітного прогресу заважало те, що під час переговорів під егідою ООН поспішали з політичним врегулюванням.
Газета цитує джерело в оточенні сирійських властей: "Росіяни побачили, що у представників опозиції не було жодного впливу на збройні групи".
Російський військовий оглядач Павло Фельгенгауер пояснив, що Кремлю "потрібна опора у тому числі на сунітів на землі", щоб забезпечити подальшу російську присутність і домінування в Сирії і на всьому Близькому Сході, оскільки саме ці бійці "найкращі" в Сирії. Щоб "перевербувати" сунітів росіяни використовували як негативну, так і позитивну мотивацію. Негативною стала демонстрація військових можливостей Росії у вигляді бомбардувань Алеппо з масовим використанням касетних бомб і боєприпасів об'ємного вибуху. А позитивною — аргумент, що представники опозиції не можуть бути включені до складу нової сирійської влади. Аналогічний підхід, додав Фельгенгауер, росіяни використовували під час Другої чеченської війни. Він також зазначив: "Я не впевнений, що це (завербувати, — "Апостроф") вийде. Але без цього нам там взагалі нічого хорошого не світить".
Якщо переговори в Казахстані виявляться успішними, опозиції потрібно буде визначитися вже з представниками на лютневих переговорах в Женеві, де обговорювати можна буде вже політичну частину мирного процесу. Навряд чи це буде легко.
Подальші перспективи
Журналіст-міжнародник і експерт з Близького Сходу Ілля Куса зазначає, що на переговорах в Астані майже напевно будуть обговорювати тільки зміцнення перемир'я в проблемних провінціях Хама і Дамаск, де йдуть бойові дії, а також доставку гуманітарної допомоги в окремі райони. Також він висловив надію, що будуть вирішувати питання розмежування опозиції від терористів. У такому разі угруповання "Ахрар аль-Шам" і "Армія ісламу", які не дотримуються перемир'я, могли б потрапити у розряд "нерукотиснутих". Особливо це стосується угруповань, які відмовилися їхати в Казахстан.
Раніше беззаперечною вимогою Туреччини і повстанців була відставка Асада. Зараз Анкара і підтримувані нею сили не мають достатнього для такого ультиматуму заділу. Як заявив на Всесвітньому економічному форумі в Давосі віце-президент Туреччини Мехмет Шимшек, керівництво країни більше не вважає відставку сирійського лідера умовою припинення війни, хоча і не знімає з того провину за війну. Повідомлення, що Туреччина відмовилася від своєї вимоги негайного відходу Асада від влади, з'являлися і раніше, але не в якості офіційної заяви посадової особи.
Згідно з резолюцією 2254 Радбезу ООН, мирний процес в Сирії повинен включати написання нової Конституції. Асад наполягає, що лише після проведення референдуму щодо нової Конституції він може погодитися на передачу влади. Але поки переговори далекі від узгодження таких питань.
Як сказав "Апострофу" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, переговори в Астані навряд чи будуть провальними, тому що "ніхто не зацікавлений в цьому. Але про справжнє врегулювання конфлікту в Сирії говорити зарано: "Зараз немає жодної серйозної сили, яка виступала проти цих переговорів. Швидше за все, вони закінчаться з ненадійним, проміжним результатом".
"Я б сказав, що це питання середньоудаленої перспективи. Ситуація може змінитися, але поки я не бачу, хто міг би бути "провайдером" виконання всіх цих вимог", — додав він, коментуючи реалістичність вирішення питання нової Конституції і виборів в Сирії.
"Це тільки перший раунд переговорів, — сказав "Апострофу" Куса. — Там, швидше за все, буде просто узгодження позицій, (сторони) дадуть вхідні дані. Прорив 23 січня навряд чи буде. Не думаю, що вони будуть обговорювати майбутній устрій Сирії".
Він погоджується, що серйозні поступки Росії і Сирії дійсно помітні. У особливості, в позиції Асада, який погодився, що представників опозиції, яких він досі називає терористами, можна підключити до переговорів. Але він, як і Росія з Туреччиною, має свої "червоні лінії". Для Анкари — це закріплення курдів на півночі Сирії і позиції протурецьких угруповань. "Для Росії головне, щоб поки не обговорювали майбутнє Асада. Їм зараз невигідно, щоб він кудись ішов. А вигідно зберегти статус-кво, включити деякі угруповання до перемир'я і навіть почати їх легітимізувати на політичному рівні", — додає Куса.
З іншого боку, міжнародник нагадує, що на переговорах не буде деяких важливих гравців: Саудівської Аравії, Катару. Уявити з ними іранських чиновників за одним столом складно. Що ще більш важливо, не буде курдів: "Я не уявляю, як без них можна щось вирішити в стратегічній перспективі".
Відсутність курдів, які мають потужний вплив у Сирії, але яких не кличуть обговорювати мирне врегулювання, підриває будь-які переговори про майбутнє Сирії, зокрема, щодо нової Конституції. Величезною помилкою рішення не запрошувати їх в Астану назвав співголова PYD Саліх Муслім. Цілком ймовірно, що мирний процес і в подальшому буде впиратися в курдське питання, поки Анкара на погодиться з їх участю.
