Лівія – частина загальних планів Москви щодо зміцнення російського впливу на Близькому Сході. Ще одна країна, де можна спробувати отримати роль миротворця. Але, на відміну від Сирії, у Лівії Москва виступила не на стороні визнаної де-юре влади, а військового, що відмовляється скласти зброю – Халіфи Хафтара. Раніше "Апостроф" писав про передвісники російського втручання в лівійські справи. Тепер ці плани стають все більш очевидними. Але менш очевидні цілі, яких Росія хоче і здатна досягти.
Ознаки і мотиви
Про намір російського керівництва втрутитися у внутрішні справи охопленої війною Лівії тепер свідчать не тільки регулярні візити, але і цілком конкретні військові плани. Як повідомило інформагентство Reuters, на єгипетській базі Сіді-Баррані, в 100 км від кордону з Лівією, розмістився підрозділ російський сил спеціальних операцій – 22 людини. Там же будуть базуватися і російські розвідувальні літаки. Очевидна мета – надання підтримки маршалу так званої Лівійської національної армії Халіфу Хафтару.
У січні Хафтар зустрічався з російськими військовими на борту авіаносця "Адмірал Кузнєцов", який зайшов у порт лівійського міста Тобрук на шляху з Сирії в домашні води. Раніше в 2016 році Хафтар пару разів відвідував РФ, зустрічався з секретарем Ради безпеки Миколою Патрушевим. А під час зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим просив про підтримку для своєї армії (про те, чому "своєї", а не "лівійської" – далі). Хафтар, якщо вірити повідомленням ЗМІ з посиланням на джерела в його оточенні, розраховував, що Росія скасує ембарго Ради безпеки ООН на постачання зброї до Лівії або передасть озброєння за допомогою третьої сторони. Просив маршал у Кремля і почати військову операцію проти бойовиків-ісламістів Лівії.
Поки Росія не пішла второваною в Сирії доріжкою. Не збирається Москва, як випливає із заяв російських чиновників, і скасовувати ембарго, турбуючись за подальшу долю озброєнь в нестабільній країні. Це не заважає, втім, припустити, що приховані поставки зброї до Лівії вже могли пройти. Західні ЗМІ повідомляли, що на згаданій зустрічі в січні домовилися про відповідну схему при продажі озброєнь Алжиру.
У армії Єгипту заперечують розміщення російського спецназу на своїй території. Очікувано спростувала ці повідомлення і Москва. Але своїм коментарем прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков непрямо підтвердив, що Росія має в цій країні свої інтереси: "...якесь зайве втручання Росії в лівійські справи навряд чи можливо і навряд чи доцільно. Але тим не менше це не означає, що Росія не контактує з тими його сторонами, з якими вважає за потрібне".
Росія на найвищому рівні хвалила Хафтара за боротьбу проти тероризму і збереження незалежності Лівії. Як відомо, до цієї країни Кремль має особливі почуття, активно спекулюючи на тому, у який хаос звалилася держава після спільної операції країн НАТО на підтримку повстання і повалення Муаммара Каддафі.
Єгипет, який останнім часом активно зближувався з Росією, також підтримує в Лівії саме Хафтара, як і ОАЕ. Важливим у цьому аспекті видається те, що Хафтар по своїй суті є військовим диктатором, як і президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі, і на словах жорстко виступає проти ісламістських сил. Тому Каїр, ймовірно, підключиться до російської операції, якщо така буде. Росія все ще може використовувати збройні сили за кордоном без оголошення війни і не порушуючи власне законодавство – згідно з рішенням Ради Федерації від 2015 року.
Як пише для російського інтернет-видання Republic експерт-міжнародник Володимир Фролов, у Росії в Лівії є три мети. По-перше, продовжити відродження статусу РФ як глобальної держави. А це включає і обмеження впливу США, і участь у вирішення криз. По-друге, протидіяти кольоровим революціям, "добитися оборотності підтримуваних Заходом народних повстань проти суверенних диктаторів". По-третє, відновити мережу держав-клієнтів на Близькому Сході і в Північній Африці. Грубо кажучи, монетизувати "боротьбу з тероризмом" за рахунок баз і вигідних контрактів на закупівлю російський озброєнь, а також освоєння родовищ нафти та газу і будівництва транспортної інфраструктури. Після повалення Каддафі провалилися дорогі контракти.
Внутрішня кухня
Халіфа Хафтар має багате минуле: із союзника Муаммара Каддафі він перетворився на противника, втік у США, за деякими даними, став агентом ЦРУ і в Чаді готував сили для повалення Каддафі. Іншими словами, надійним союзником його не назвеш.
Хафтар, якщо бути до кінця точними, – представник нелегальної лівійської влади. "Лівійська національна армія" (ЛНА) підтримує так звану Палату представників Лівії. Та втратила статус легітимної після угоди, підписаної з ініціативи ООН та при сприянні США, країн ЄС і провідних держав регіону рік тому в Марокко. Тоді було сформовано Уряд національної згоди (УНЗ) на чолі з Файезом ас-Сарраджем, що засідає в Тріполі і об'єднав помірні проісламські сили і представників світських політичних течій. Хафтар і його союзники з "Палати представників Лівії", яких раніше, з 2014 року, на Заході якраз і вважали законною владою цієї країни, відмовилися визнати УНЗ і скласти повноваження.
У Тріполі також знаходиться невизнане помірно ісламістський Уряд національного порятунку на чолі з прем'єром" Халіфою Гвеллом (аль-Гаві). 14 березня в Тріполі почалися вуличні бої із застосуванням важкої техніки між прихильниками Гвелла і силами УНЗ. Зіткнення в столиці проходять регулярно. І УНЗ насправді насилу підтримує стабільність на підконтрольних їй територіях на півночі і в центрі Лівії.
Росія наполягає на необхідності діалогу між Урядом нацзгоди і всіма суспільно-політичними рухами, племінними групами і національними меншинами Лівії, виступаючи за його включення в нове керівництво країни. Не залишається сумнівів, що саме він повинен стати провідником російських інтересів в Лівії.
Хоча Хафтар не представляє визнану владу, західні країни змушені з ним рахуватися, незважаючи на повідомлення ООН про тортури і незаконні вбивства його військовими, – ЛНА контролює найбільшу частину Лівії, здебільшого на північному сході. На початку березня сили Хафтара втратили контроль над нафтоналивними портами Рас-Лануф і Ес-Сидр, але відвоювали їх у ісламістів 14 березня. Не виключено, що з допомогою російських сил. Власне, у цьому часовому проміжку і могло бути ухвалено остаточне рішення про формування підрозділів спецназу.
Потенціал втручання
Особливу увагу на Лівію і на російську активність там звертають в Європі, адже ця країна на середземноморському узбережжі стала транзитним пунктом для біженців та мігрантів із багатьох країн Африки. Європейські країни згодні з російською ідеєю включення Хафтара у владу. В Уряді національної згоди також готові були зробити його міністром оборони і головнокомандувачем. Правда, проти був сам Хафтар. Зрозуміло, з надією на те, що в майбутньому зможе розраховувати на більш вагому роль і контроль над Лівією. Утім, поки що у ЛНА немає відповідних ресурсів. Та й сама ЛНА по суті – не армія, а сукупність угруповань, які спираються на підтримку численних племен. Хафтар очолює сили, які навряд чи готові та здатні діяти де-небудь, крім своїх рідних земель. А значить, потрібне розширення військової присутності. Наприклад, за рахунок Росії.
Російські військові оглядачі, з якими раніше спілкувався "Апостроф", говорили про гру Кремля в геополітику. У початок нової, після Сирії, військової операції на Близькому Сході вони не вірять хоча б через фінансовий чинник. Тому в Лівії Росія в найбільш масштабному варіанті обмежиться розгортанням авіації, але і цей варіант їм здається малоймовірним. Поставки зброї та консультативна допомога, звичайно, цілком можливі.
"Роснефть зацікавлена в тому, щоб розвивати свої проекти в цій країні, – сказав "Апострофу" військовий оглядач і головний редактор російського "Щоденного журналу" Олександр Гольц. – Можна припустити, що в якийсь момент інтереси російських лідерів і ці нафтові інтереси співпадуть, і Росія зробить якесь обмежене втручання. Втручання, в силу відстані і багатьох інших причин, буде суто обмеженим. Я не думаю, що ставиться стратегічне завдання здійснення операції, яка забезпечить повний контроль цього маршала над Лівією". До того ж, зазначив Гольц, повідомлення про появу російського спецназу поки не підтверджені.
Reuters стверджує, що в МЗС РФ розуміють обмеженість можливостей лівійського маршала і хотіли б його входження до нового уряду. Із більш радикальними ідеями виступає Міноборони, яке розраховує на те, що після надання масованої підтримки Хафтар зможе контролювати всю країну.
Імовірно, поки Росія не має остаточної стратегії щодо Лівії або ж навмисно створює видимість її відсутності. Якщо Хафтар власними силами не спроможний взяти під контроль усю територію Лівії, а Росія не збирається починати масштабну операцію, втручання лише підігріє протиріччя і підніме градус протистояння і так нестабільній країні. Що очевидним чином може вплинути на інтереси країн ЄС, які знаходяться по інший бік Середземного моря. Але, можливо, це якраз те, що потрібно Росії?
"Навряд чи варто припускати, що Росія має якийсь єдиний план щодо Лівії, – відповідає Олександр Гольц. – Різні групи інтересів переслідують різні цілі. Якщо зовсім цинічно підходити до цього питання, то дійсно будь-який безлад на Близькому Сході вигідний Росії з тієї точки зору, що це піднімає ціни на нафту. Але це вступає в протиріччя з бажанням грати роль великої держави на Близькому Сході, демонструвати прапор – все, що ми бачимо в Сирії".
Важливий момент: Халіфа Хафтар навіть у порівнянні з Башаром Асадом не є законним правителем. В очах США і країн ЄС зусилля Росії із дестабілізації Лівії будуть виглядати, як ще одна спроба плюнути в обличчя Заходу, що явно не зіграє на користь відновлення відносин.
