Містичні історії Києва: які загадки приховує Будинок з химерами

Вівторок, 02 квітня 2024, 05:15

читать на русском

Киян та гостей столиці завжди заворожував витвір архітектора Владислава Городецького - Будинок з химерами.

Про історію споруди розповідає "Апостроф".

Читайте також: Як виглядав Київ на початку ХХ століття: в мережі пригадали архівні фото

Будинок із химерами є головною архітектурною спорудою раннього неоготичного стилю Києва, столиці України. Свою назву отримала завдяки скульптурним прикрасам, тематика яких - тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, міфічні істоти. Розташована на вулиці Банковій, 10. Архітектор - Владислав Городецький, який збудував її у 1901–1903 роках як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Місце для будови обрав над крутим урвищем на Банковій вулиці. Скульптурні прикраси за власними ескізами виконав скульптор Еліо Саля.

Після революції 1917 року будівлю було націоналізовано і деякий час дім використовувався як житло, розміщувався штаб військово-трудової дружини. Потім нова влада розмістила тут Ветеринарне управління Київського військового округу.

За часів незалежності будівля спочатку належала Міністерству охорони здоров’я України. Пізніше «Будинок з химерами» мав статус музейно-культурного центру. На його базі як філію Національного музею було створено центр «Шедеври мистецтва України».

Після капітального ремонту, який тривав до 2004 року, три поверхи (третій, четвертий та п’ятий) переобладнали під приміщення для проведення заходів за участю Президента України.

Свого часу Михайло Булгаков казав, що без Будинку з химерами не було б Воланда з Азазелло. Саме знаменитий декор особняка надихнув письменника на створення персонажів «Майстра і Маргарити».

Не останню роль у тому, що ця споруда набула величезної популярності і визнання, відіграли і легенди, які від самого початку овивали будинок. Найпоширенішою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького, який є автором цього витвору, втопилася у Дніпрі (за іншою версією — у Середземному морі) чи то через нещасне кохання, чи з якихось інших причин. Зрештою, схиблений від горя батько побудував на честь доньки будинок, убранство якого символізувало б підводне царство. Біографи Городецького встановили, що донька Олена (після заміжжя Яценко) під час будівництва була жива й здорова. Вона взагалі пережила батька на кілька десятиріч, переїхавши із власною родиною спочатку до Польщі, а потім, після закінчення війни, до Швейцарії. А люди просто пов’язали з новим будинком давню історію про загиблу в морі доньку попереднього власника маєтку — Федора Мьорінга.