Парадна брама давнього Києва: як виглядали Золоті ворота в 19 та 20 сторіччях

Неділя, 03 вересня 2023, 06:20

У мережі з'явилися унікальні архівні фото київських Золотих воріт з давніх часів та після реставрації у ХХ столітті.

Історичні фото опубліковані у соціальній мережі Facebook.

Читайте також: Тут бували Шевченко, Гоголь та Леся Українка: у мережі показали архівні фото Пущі-Водиці у Києві

Руїни Золотих воріт, відкопані дослідником Кіндратом Лохвицьким, довго не давали спокою вченим. Постійні дослідження руїн залишали набагато більше питань, ніж відповідали. А будівля все більше руйнувалася і потребувала негайних заходів для порятунку. Вже навіть людина з гарною просторовою уявою не могла запідозрити в цій купі брудної цегли фортифікаційну споруду... Тому Золоті ворота були відбудовані.

У "Повісті минулих літ" Нестор називає роком будівництва Золотих воріт 1037-й. Але цього ж року він датує зведення Софійського собору, Георгіївської та Ірининської церков (не збереглися) та Благовіщенської церкви на Золотих воротах. Будівництво такої кількості великих споруд за один рік неможливе, тому дослідники дійшли висновку, що Нестор під 1037 роком лише підсумовує двадцятирічну будівельну діяльність Ярослава Мудрого у Києві. Ярослав Мудрий значно розширив Київ. Місто він обніс високим валом та ровом. Вал був споруджений із величезного зрубу, засипаного лісом та землею. Він мав висоту 12 метрів та ширину біля основи - 27 метрів. У місто вели три брами, які були врізані у вал – Львівські (в районі сучасної Львівської площі), Лядські (в районі сучасного Майдану Незалежності) та Золоті. Останні були найбільшими. Це була головна фортифікаційна споруда Києва, і відповідно всієї Київської Русі. Золоті ворота в Києві князь Ярослав збудував за прикладом Константинопольських Золотих воріт, щоправда, з архітектури вони зовсім не схожі. Зводили Золоті ворота, найняті Ярославом візантійські майстри. Головним будівельним матеріалом була плінфа - широка і плоска обпалена цегла. Сполучний розчин виготовлявся з гашеного вапна з піском і цем'янкою (битою цеглою). Будматеріали мали надзвичайну міцність, тому спорудження і простояло так довго.

1240 року Київ був зруйнований військами монголо-татарського хана Батия. Головний удар татари направили на Лядські ворота, вважаючи їх найуразливішими. Кровопролитні бої відбувалися під Золотими воротами. Про це свідчать результати археологічних розкопок - під Золотими воротами, особливо у рові перед ними (вул. Золотоворітський проїзд), було знайдено нагромадження кісток, скелетів, метальних ядер. Але взяти штурмом головну фортецю міста монголо-татари не змогли.

З середини 19 до 70-х років ХХ століття Золоті ворота стояли майже незмінному вигляді. Їм наносили деякий косметичний ремонт та покрили бляхою, намагаючись захистити від згубного впливу атмосферних опадів. Але пам'ятка неухильно руйнувалася. Її треба було рятувати. Дослідження вчених дозволили визначити точні розміри Золотих воріт: ширина головного об'єму була 10,5 метрів, висота – 13,36, довжина 17, 65. Павільйон нової будівлі був виконаний у вигляді вежі із зубцями. Висота його основної частини – 14 метрів. На основній вежі стоїть надбрамна церква заввишки 17 метрів. Загальна висота Золотих воріт разом із церквою перевищує 30 метрів. Після реконструкції 1982 року в павільйоні, який відтворює первісний вигляд Золотих воріт, влаштовано музей.