У мережі показали невідомі раніше фотодокази Голодомору 1932-1933 років, зроблені австрійським інженером Александром Вінербергом у Харкові.
Світлини опублікували на сайті "Радіо Свобода".
Александр Віненберг у 30-ті роки минулого століття працював на харківському заводі "Пластмас" як інженер-хімік. На фотоплівку зафіксував жахи геноциду. До цього часу світлини зберігалися у сімейному альбомі. Оприлюднити їх дозволила правнучка Віненберга Самара Пірс.
Також австрійський інженер 1939 року видав книгу спогадів "Важкі часи. 15 років інженера у радянській Росії. Правдива розповідь". Три розділи у ній присвячені Голодомору в Україні.
1. "Труп померлого з голоду на вулиці", - підписав світлину Віненберг. Тіло загиблого голодною смертю лежить в центрі Харкова. Надворі 1933 рік.
"Коли людина бачить, як збирають трупи на вулиці, у неї в жилах стигне кров. Мертвих дітей виривали у матерів, які вили від болю. Живих дітей забирали від сухих грудей безмовних і мертвих матерів. Діти кричали і стогнали. Старі простягали свої кістляві зморщені руки. Їхні очі мутніли від жаху. Одна жінка, в якої забрали мертву дитину, голосила, що вона має бути похована разом з нею. Неприязний медичний працівник саркастично їй усміхнувся: Ввечері, матусю, ти будеш готова, тоді ми заберемо й тебе", - згадує на сторінках книги австрійський інженер.
2. "Труп померлого з голоду на вулиці". Труп лежить під двоповерховим будинком на вуличці Криничний провулок. Її протяжність - усього 140 метрів. Зараз це історичний центр Харкова, а в 30-ті роки минулого століття вулиця була забудована приватними одно-та двоповерховими будинками.
3. "Крамниця для іноземців і наш автомобіль BMW перед ним". Своє авто інженер припаркував біля крамниці Всеукраїнської торгової мережі постачання чужоземцям у промисловому районі Харкова. На передньому плані світлини видно розкішні вітрини, а на задньому - довжелезну чергу.
4. "Братські могили для голодуючих".
"Міська влада була помітно розгублена через тіла, які лежали буквально скрізь. Вочевидь, у Москві наказали не допомагати голодним селянам, але не пояснили, що робити із жертвами масового смертного вироку, винесеного Сталіним. Спочатку тіла ховали на місці: у садах і на задвірках будинків. Але трупів ставало все більше і більше. Вантажівки працювали двічі на день, ввечері та на світанку, щоб зібрати «людський гній», як називав це Кац, і відвезти до братських могил на околицях міста.Засуджені рили могили. Таких масових кладовищ було сім, десь по 250 ям в кожному. У яму поміщалося 15 тіл. Додайте до цього ще людей, похованих поза кладовищами, і нескладно зрозуміти, що близько 30 000 людей, чоловіків, жінок та дітей, поховано лише в Харков", - пише у своїх спогадах Александр Вінербергер.
Нещодавно "Апостроф" писав про те, що у той час, як на більшості сучасних територій України відбувався жорстокий Голодомор, що забрав життя мільйонів людей, радянські діячі з НКВД влаштовували вечірки на дачах і яхтах за державний рахунок.
Голодомор 1932-1933 років - тяжкий злочин радянського режиму проти українського народу. 21 жовтня Комітет з петицій німецького Бундестагу визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом.
