У 2020 році у всьому світі відзначають 75-річницю закінчення Другої світової війни і, зокрема, перемоги над нацизмом в Європі. За приблизними підрахунками, у війні загинуло понад 60 млн осіб, 90 млн стали інвалідами. Найбільші людські жертви понесли СРСР (до 27 млн), Китай (до 10 млн), Польща (6 млн), Югославія (1,7 млн). Втрати Німеччини склали - до 9 млн, Японської імперії - 2,5 млн, Королівства Італія - 500 тисяч. Українців загинуло щонайменше 14 млн осіб. Україна завжди відзначала свято 9 травня, а з 2015 року почала ще відзначати 8 числа День пам'яті і примирення. Символом свята став червоний мак, замінивши георгіївську стрічку. "Апостроф" зібрав факти про те, як з'явилося свято День перемоги.
Дві капітуляції
8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини, який було підписано генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням президента Німеччини Карла Деніца. Акт було підписано 7 травня в Реймсі (Франція).
Акт про капітуляцію, що підписано 7 травня, не задовольнив Сталіна. Голова СРСР розпорядився, щоб маршал Жуков прийняв загальну капітуляцію в Берліні від представників видів збройних сил нацистів. 9 травня в 00:43 (за московським часом) капітуляцію було підписано вдруге (за центральноєвропейським часом 9 травня ще не настав). На цей раз її було підписано Жуковим - з радянської сторони, а з німецької її підписав генерал-фельдмаршал Кейтель і представники люфтваффе і кригсмарине. Поставили свої підписи під документом і представники США, Великої Британії та Франції.
У Радянському Союзі перший акт про капітуляцію назвали: "Попередній протокол про капітуляцію Німеччини", визнавши актом про капітуляцію документ, що було підписано 9 травня в Карлсхорсте під Берліном в будівлі їдальні військово-інженерного училища. Відповідно і День Перемоги стали святкувати в СРСР на день пізніше (9 травня), ніж в інших країнах антигітлерівської коаліції.
У більшості країн Європи, в США і Великої Британії 8 травня вшановують пам'ять загиблих у Другій світовій війні. Дні пам'яті та примирення було проголошено рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 листопада 2004 року.
Перший парад в СРСР
Перший військовий Парад перемоги пройшов на Красній площі 24 червня 1945 року. Готувалися до нього з великим розмахом, задіявши в маневрах близько 40 тисяч осіб. Командував парадом Костянтин Рокоссовський, а "приймав" його "маршал перемоги" Георгій Жуков, який підписав угоду про поразку Німеччини в берлінському районі Карлхорст півторами місяцями раніше.
Уже в 1947 році офіційне урочисте святкування Дня перемоги скасували указом Верховної Ради СРСР.
Серед причин такого рішення історики називають особисту заздрість і глибоку підозру з боку Сталіна до маршала Жукова, який асоціювався з перемогою в масовій свідомості, а також витратність вкладень в урочистості в період післявоєнної відбудови економіки і початку проголошеної Черчиллем Холодної війни. Ще одна версія: спроба влади змусити радянських громадян забути про катастрофу 1941 року, значну частку відповідальності за яку несло партійне керівництво і особисто Йосип Сталін. Протягом наступних років 9 травня було робочим днем. У цей день залишили лише традицію 30 артилерійських залпів о 22 годині за московським часом.
Повернення святкування 9 травня
Масштабне святкування 9 травня повертається в СРСР тільки після відсторонення від влади Микити Хрущова, у 1965 році.
З приходом на посаду першого секретаря ЦК партії Леоніда Брежнєва формується звичний образ війни. По всій країні зводяться стандартизовані пам'ятники, вічні вогні і меморіальні комплекси. Найграндіозніші - скульптури з циклу "Батьківщина-мати". Київський монумент відкрив особисто Брежнєв в рамках святкування 9 травня в 1981 році.
Один з головних ідеологічних стрижнів нового Дня перемоги - акцент на тому, що свій внесок в перемогу зробили представники всіх національностей радянської імперії, але завжди - при керівній і спрямовуючій ролі російського народу. У другій половині 1960-х вираз "ветеран Великої Вітчизняної" набуває мало не сакральне значення. У ролі ветеранів часто виступають представники колишнього НКВС, держбезпеки, тилових структур.
Відзначати або святкувати День Перемоги?
Перший президент України Леонід Кравчук зробив важливе зауваження. Він зазначив, що День перемоги потрібно відзначати, а не святкувати.
"Війна - це жах, це велике горе", - сказав Кравчук.
"Не треба називати це святом. Свята зі сльозами на очах не буває", - додав він
При цьому Кравчук підкреслив, що Йосип Сталін винен у Другій світовій війні настільки ж, як і лідер нацистів Адольф Гітлер.
