На Східному фронті під час обстрілів, яких було у вересні 222, отримали поранення 34 українські воїни. Ще сім загинуло: Олексій Куленко, Денис Герман, Артур Голуб, Валентин Чепурний, Дем’ян Данилів, Віктор Молостов, Олексій Стрижак.
Про це повідомляє "Новинарня".
Наймолодшому із загиблих - 24, найстаршому - 49 років.
Олексій Куленко
Олексій Куленко народився 30 березня 1985 року в селі Орлове Голованівського району в Кіровоградській області, звідки він переїхав до селища Покотилове. Працював трактористом і механізатором. Під час мобілізації у 2015 році служив у десантних військах, а потім – у морській піхоті, потім підписав контракт. Із квітня 2021-го служив у 17-му окремому мотопіхотному батальйонів 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Він старший солдат, навідник.
У жовтні планував відпустку та зробити пропозицію своїй дівчині Ірині. Але 11 вересня він загинув під час мінометного обстрілу біля Причепилівки у Луганській області. Він отримав смертельне осколкове поранення. Поховали Куленка в Орловому. Залишилися його батько, брат і троє доньок.
Денис Герман “Йожик”
Солдат, розвідник глибинної розвідки 74-го окремого розвідувального батальйону Денис Герман народився 29 вересня 1989 року в Запоріжжі. Має вищу освіту за спеціальністю “Правознавство” і кваліфікацію магістра права. Він підписав контракт зі ЗСУ у 2019 році, потрапив на фронт у 2020 році у січні. Герман загинув 11 вересня у Донецькій області через смертельне осколкове поранення під час артилерійського обстрілу позиції ЗСУ окупантами. Його поховали у Запоріжжі. Залишилися батьки і сестра.
Артур Голуб
Артур Голуб народився 13 квітня 1994 року в Малині Коростенського району Житомирської області. Паралельно з навчанням працював водієм вантажівки, потім пересів у військове авто. Закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування. Матрос, водій у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Його авто було завжди за технічним станом одним із найкращих у батальйоні.
Щоб допомогти хворій мамі, він назбирав грошей, працюючи ночами вантажником на різних складах, коли вчився у Маріуполі.
Голуб мріяв стати десантником. Цього літа він вперше стрибнув із парашутом. Він помер 12 вересня від ракети, яка потрапила у вантажівку під час обстрілу біля Верхньоторецького у Донецькій області. Він згорів у кабіні. Похований у Малині. Залишилися мати, молодший брат і 8-річний син від колишньої дружини.
Валентин Чепурний
Його ім’я не потрапило до офіційного зведення штабу ОС про бойові втрати, тому що вважався вже цивільною особою. У нього закінчився контракт 10 вересня і 34-річний Валентин Чепурний лише зайшов забрати свої документи та попрощатися. Чепурний служив з 2015 року. Під час навчань на Широкому Лані вирішив перевестися в мотопіхотний батальйон. Тоді він перейшов до 17 омпб “Кіровоград” 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
Потім через травму ноги він потрапив до шпиталю, незадовго до завершення контракту. Йому пропонували відправити документи поштою, але він хотів попрощатися особисто. Далеко від “лінії вогню” Чепурний заїхав до побратимів, з якими проходив службу ще в РБХЗ, але почався артилерійський обстріл. Він прийняв на себе убивчий удар осколків від міни 120-го калібру, яка впала зовсім поруч, поблизу Кримського у Луганській області. Його поховали в рідному селищі Високопілля на Херсонщині. Залишились мати і син. Вирішується чи дадуть його сім’ї статус сім'ї військовослужбовця й відповідні виплати.
Дем’ян Данилів
Дем’ян Данилів народився 12 серпня 1997 року в селі Рудники Стрийського району на Львівщині у багатодітній сім’ї: три брати і дві сестри. У 2014 році він тільки закінчив школу, а в Стрийському училищі був призваний на строкову службу. У серпні 2016 року Данилів підписав контракт, потім ще один. Він - старший солдат, командир бойової машини, командир механізованого відділення 17 омпб 57-ї бригади. У 2020 році вступив на заочне відділення історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, на спеціальність “Історія і правознавство”. Вже в жовтні він повінен був повернутися додому та здавати сесію. Але загинув 13 вересня біля Причепилівки від кульового поранення в голову. Поховали в Рудниках. Залишилися мати, брати та сестри.
Віктор Молостов
Віктору Молостову залишалося півтора місяця до свого 50-річного ювілею. Він народився в Росії 13 грудня 1971 року у Вологодській області. Але 1987 року разом із батьками переїхав в Україну, у село Новоолександрівка Красноградського району Харківської області. Навчався на тракториста і водія, потім працював на комбайні. Був призваний за мобілізацією у 2015 році. Потім уклав контракт і намагався залишатися в зоні бойових дій. Він служив з березня 2021 року у 54 окремій механізованій бригаді імені Івана Мазепи. Старший солдат, командир бойової машини.
Він загинув 26 вересня під час виконання бойового завдання у смузі відповідальності ОТУ “Схід ” у Донецькій області. Молостов підірвався на вибуховому пристрої російських окупантів. Похований у Новоолександрівці. Залишилися дружина та двоє дорослих дітей. Один із його синів також служив на Донбасі.
Олексій Стрижак “Браконьєр”
Олексій Стрижак народився 6 липня 1982 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Проживав у Зеленодольську, де працював електромонтером у компанії ДТЕК та на Криворізькій ТЕС. З 2015 року служив у гвардії, потім у ДШВ, з 2017 року - бойвий медик у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді.
Він загинув 30 вересня через смертельне осколкове поранення під час обстрілу позицій ЗСУ біля села Кам’янка у Донецькій області, з боку окупованої Ясинуватої.
Нагадаємо, протягом п'ятниці, 1 жовтня, бойовики на Донбасі 14 разів порушили режим припинення вогню, водночас п'ять разів застосовували заборонене "Мінськом" озброєння.
