Одним із приводів повномасштабного військового вторгнення на територію України Російська Федерація назвала "денацифікацію". Проте, зважаючи на все, що це має означати, невідомо навіть самим росіянам. Якщо подивитися на те, як діє російська армія на нашій території, то в ролі цих "нацистів" вони бачать абсолютно всіх громадян України, включаючи старих, жінок та дітей, яких вони бомбять щодня. Мирне населення України відрізають від найнеобхіднішого, створюючи справжню гуманітарну катастрофу у низці Українських міст та інших населених пунктів. Одним із таких є Буча.
Журналістка "Апострофа" розповіла, як жили люди у Бучанському районі із самого початку російської агресії.
"На одній із місцевих фабрик розпродавали запаси круп, борошна та соняшникової олії. Мабуть, один із цехів використовували як склад для продукції. Уздовж фабрики розтяглася величезна черга, місцева самооборона закликала людей розійтися. Десь неподалік пролунав оглушливий вибух, з'явилася інформація, що в село можуть заїхати російські танки, це було найстрашніше, люди, що втекли з сусідніх сіл, називали наше раєм, бо у нас не стояли російські танки, стоячи в черзі можна було багато почути про те, що діялося там, куди зайшли російські. що в таких селах людей не випускали з будинків, не можна було навіть у вікно визирнути, могли просто розбомбити будинок... З танка, наприклад, вистрілили по директору місцевої школи, який вдень . Дорозі і поховали в мішку. о зайдуть і до нас. На щастя, не зайшли. Хоча одного разу вночі центральною вулицею пройшла колона російської техніки. За кілька днів ми дізналися, що половину цих машин було знищено ЗСУ. Ми щиро пораділи цій звістці.
Ще одним страхом стали польоти винищувачів, що почастішали, просто над головами. І якщо своїм льотчикам ми подумки бажали удачі, то бачачи літак окупантів молилися за одне: аби не скинули бомбу. Вночі під звуки авіації ми тільки й встигали притискатися до стіни, і полегшено видихали, коли літак відлітав.
У селі все гостріше відчувався брак не лише продуктів, а й медикаментів. Єдина з трьох аптек відкрилася другого тижня окупації. Ті, хто стояв у черзі першими, розкупили знеболювальні із заспокійливими. Не залишилося елементарної настойки валеріанки. Що вже казати про препарати для хронічних хворих. Діабетики, онкохворі, астматики, сердечники виявилися без життєво важливих медикаментів. Волонтери пропонували заповнювати форми та чекати на гуманітарку. Тільки її не було. Жодна машина гуманітарної допомоги за час нашого перебування так і не заїхала до нашого села. Ні влада, ні волонтери із самообороною, не знали, чи дадуть нам гуманітарку взагалі. Росіяни не пропускали допомогу, а "нацистами" були ми", - розповіла наша журналістка, яка побачила "рускій мір" на власні очі.
Детальніше читайте у матеріалі "Апострофа": Наше село називали раєм, бо до нього не зайшли російські танки - як журналістка "Апострофа" виходила з оточення
