Психологи пояснили, чому росіяни не протестують проти мобілізації, а їдуть на війну в Україну на вірну загибель. На це є дві причини, зокрема нездатність чинити опір диктату держави.
Про це у коментарі "Апострофу" розповіла політичний психолог, віце-президент Асоціації політичних психологів України Світлана Чуніхіна.
Читайте також: У Росії облави на призовників - повістки роздають прямо у під'їздах: відео
Так вона прокоментувала, що звичайний обиватель у РФ готовий вирушити в путінський "рай", адже той ще з окупації Криму бравує, що "російській людині на світі і смерть красна".
За словами експертки, примітно те, що навіть сам президент РФ, боячись на своє "крісло", достеменно не знав, яка буде реакція суспільства на оголошення мобілізації. Однак, острахи свої переоцінив.
"Справді, суттєвого опору "часткової мобілізації" російське суспільство не чинить. І це несподівано, як на мене, навіть для самих росіян. До цього дуже правдоподібною виглядала гіпотеза про те, що росіяни готові підтримувати війну лише доти, доки вона не торкнеться їх особисто. Навіть Путін до останнього тягнув із мобілізацією, розуміючи всі ризики такого рішення для власного режиму. Але виявилося, що ризики переоцінені. Частина чоловіків призовного віку вирішила втекти, ухилитися, але багато хто покірно погоджується йти на забій", - зазначила вона.
На думку психолога, такій поведінці є два можливі пояснення. Перше - це домінування у суспільстві соціальних норм, які зрушили у патріархальну сторону, про те, що служать тільки "справжні чоловіки", тому загинути не так страшно, як втратити репутацію.
"Винесемо за дужки ідейних прихильників війни, які не були готові йти на фронт як добровольці, але для яких мобілізація стала тією мотивуючою силою, якої їм не вистачало, і вони пішли. Залишаються ті, хто, по-перше, відчуває на собі тиск домінуючих у суспільстві соціальних норм, які останнім часом сильно зрушили в патріархальну сторону. Не служив - не мужик. І в цьому випадку ризик загинути на війні сприймається як менш руйнівний, ніж ризик втратити репутацію. Це той самий конфлікт між страхом соціальної та фізичної смерті, про який весь час доводиться говорити у зв'язку з цією війною", - вважає вона.
Друге пояснення - це психологічна слабкість "маленької людини" перед диктатом держави.
"Є категорія людей, які просто не здатні чинити опір диктату держави. Це може бути наслідком вивченої безпорадності або більш короткострокової шокової реакції завмирання, ступору. У будь-якому випадку все це - масові, а не поодинокі феномени", - переконана Світлана Чуніхіна.
