День пам’яті жертв Голодомору: головні факти про геноцид українського народу

Субота, 25 листопада 2023, 09:54

читать на русском

Щороку щочетвертої суботи листопада в Україні вшановують пам'ять жертв Голодомору. В історії зафіксовано три акти геноциду, влаштовані радянською владою, щоб знищити українців.

"Апостроф" розповідає, які країни підтримали Україну у визнанні Голодомору геноцидом українського народу.

Читайте також: Голодомор 2.0: Росію підозрюють у плануванні жахливого злочину

Визнання Голодомору геноцидом

У 2003 році Верховна Рада визнала Голодомор актом геноциду українського народу, але офіційна постанова не була зареєстрована. Тому визнання не мало жодної юридичної сили. Пізніше, 2006 року, ВРУ ухвалила закон "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні". У ньому визначено, що трагедія 1932–1933 років є геноцидом українського народу.

У 2003 році 58-а сесія Генасамблеї ООН ухвалила "Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Великого голоду 1932-1933 років". У документі його було визначено як національну трагедію українського народу. Свої голоси "за" віддали за 64 держави-члени ООН, у тому числі й країна-агресор Росія.

Найпершою країною, яка визнала Голодомор актом геноциду українського народу, стала Естонія у 1997 році. У 2003, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках до неї приєдналися Австралія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща та Угорщина. Андорра, Аргентина, Іспанія, Чилі та Ізраїль в офіційних зверненнях засудили Голодомор і назвали його "актом винищення людства, скоєним тоталітарним сталінським режимом".

У 2023 році Голодомор визнали геноцидом:

Болгарія
Палата представників Бельгії
Сенат та Національна асамблея Франції
Словенія
Велика Британія
Люксембург
Хорватія
Словаччина
Нідерланди
Італія
Парламентська Асамблея Ради Європи
Уельс
штат Айова
штат Нью-Йорк
Канада.

Темно-синім кольором позначені країни, які офіційно визнали Голодомор актом геноциду. Світло-синім - країни, які офіційно засудили Голодомор, як акт винищення людства. Сірим - країни, які не визнали Голодомор актом геноциду та не засудили його.

В Україні існує традиція у День пам'яті жертв Голодоморів. Цього дня проводять акцію "Запали свічку". Потрібно запалити свічку та поставити її на вікно як символ пам'яті про безневинні жертви.

СРСР приховував свої злочини

Досі точної кількості жертв Голодоморів не встановлено, оскільки тоталітарний режим приховував свої злочини. Відомо, що на місцях злочину забороняли фіксувати реальну кількість смертей, медикам не дозволяли визначати причину загибелі голоду. Більше того - у 1934 році всі книги РАГСів про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Очевидно, всі смерті просто не ставили на облік, хоча вимирали цілі сім'ї.

5 фактів про голод 1932-33 років

Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За різними даними, загинули від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують 10-11 млн жертв.
Навесні 1933 року в Україні щохвилини помирало 17 осіб, 1 000 осіб щогодини та майже 25 000 осіб щодня.
У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідоцтво про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили не лише зерно, а й навіть квашені огірки, капусту та помідори, прирікаючи людей на голодну смерть.
За розпорядженнями більшовиків, заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, зупинялася продовольча поставка сіл, переслідувалася і каралася на 10 років ув'язнення та розстріл будь-якого використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельні плани, вводилася система натуральних штрафів, товарних Питома вага українського зерна у загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала понад третину, а в окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом узятих.
Найбільше постраждали від голоду колишні Харківська та Київська області (нинішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% жертв. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 разів.