Війна РФ проти України триває, і ніхто не може спрогнозувати, коли і як вона скінчиться, і ці роки підтвердили кілька прогнозів щодо того, що працює, а що ні в конфліктах двадцять першого століття за участю великих держав. Загалом йдеться про вісім уроків української війни.
Про це йдеться у матеріалі Project Syndicate.
Читайте також: Путінський ядерний шантаж Заходу: у ISW назвали цілі Кремля
Як пишуть журналісти, якщо розглядати конфлікт як "війну за незалежність" України, а не надто зосереджуватися на кордонах, то українці вже перемогли. Президент РФ Володимир Путін заперечував, що Україна є окремою нацією, але його поведінка лише посилила українську національну ідентичність.
Завдяки їй вдалося навчитися тому, що стара і нова зброя доповнюють одна одну.
"Незважаючи на перші успіхи протитанкової зброї в обороні Києва, я попереджав – правильно – що проголошення про кінець танкової ери можуть виявитися передчасними, оскільки бій перемістився з північних околиць на східні рівнини України. Однак я не очікував ефективності безпілотників як протитанкової та протикорабельної зброї, а також не очікував, що Україна зможе витіснити російський флот із західної половини Чорного моря. (Артилерія та міни також зіграли важливу роль, оскільки конфлікт переріс у окопну війну в стилі Першої світової війни", - йдеться у статті.
По-друге, ядерне стримування працює, але воно більше залежить від відносних ставок, ніж від можливостей. Захід стримували, але лише до певної міри. Ядерна загроза Путіна не дозволила урядам країн НАТО надіслати війська в Україну. Але причина не в тому, що Росія має вищий ядерний потенціал; це скоріше те, що Путін назвав Україну життєво важливим національним інтересом для Росії, тоді як західні уряди цього не зробили. Тим часом брязкання ядерною зброєю Путіна не завадило Заходу розширити діапазон зброї, яку він надає Україні; а Захід поки що стримував Путіна від нападу на країни НАТО.
По-третє, економічна взаємозалежність не запобігає війні. Деякі німецькі політики припускали, що розрив торговельних зв’язків з Росією обійдеться настільки дорого, що жодна зі сторін не дозволить відкрити воєнні дії. Але хоча економічна взаємозалежність може збільшити витрати на війну, вона не обов’язково запобігає їй. Щобільше, нерівна економічна взаємозалежність може бути зброєю менш залежної сторони.
По-четверте, санкції можуть збільшити витрати, але вони не визначають результатів у короткостроковій перспективі. Нагадаємо, директор ЦРУ Вільям Бернс зустрічався з Путіним у листопаді 2021 року та безрезультатно попереджав про загрозу санкцій у разі вторгнення Росії. Ймовірно, Путін сумнівався, що Захід зможе зберегти глобальну єдність щодо санкцій, і він мав рацію. Нафта є взаємозамінним товаром, і багато країн, не в останню чергу Індія, із задоволенням імпортують російську нафту за зниженими цінами, яку транспортують нерегулярні танкери.
Варто зазначити, що занепокоєння Китаю щодо того, що він може потрапити у вторинні санкції, схоже, обмежує його підтримку Росії. Хоча Китай надав важливі "технології подвійного призначення" (придатні для військових або цивільних цілей), він утримався від надсилання зброї. Зважаючи на таку неоднозначну картину, мине деякий час, перш ніж вдасться повністю оцінити довгостроковий вплив санкцій на Росію.
По-п’яте, інформаційна війна має значення. Сучасні війни пов’язані не лише з тим, чия армія перемагає; вони також про те, чия історія перемагає. Ретельне оприлюднення Сполученими Штатами розвідданих, що розкривають плани вторгнення Росії, виявилося ефективним у розвінчанні наративу, в який Путін хотів, щоб європейці повірили, і це значно сприяло солідарності Заходу, коли вторгнення відбулося, як було передбачено. Так само президент України Володимир Зеленський зробив надзвичайну роботу з просування історії своєї країни на Заході.
По-шосте, і жорстка, і м’яка сила мають значення. Хоча жорстка, примусова сила перемагає м’яку силу тяжіння в найближчій перспективі, м’яка сила все ще має велике значення. Путін завчасно провалив тест на м’яку силу. Чисте варварство російських військ в Україні змусило Німеччину нарешті скасувати газопровід "Північний потік-2" – результат, якого не вдалося досягти протягом років тиску США. Зеленський, навпаки, з самого початку покладався на м’яку силу. Використовуючи свої акторські здібності, щоб представити привабливий портрет України, він не лише завоював симпатії Заходу, а й забезпечив постачання військового обладнання, яке гарантує жорстку владу.
Раніше "Апостроф" повідомляв, що Росія знову завела "шарманку" про переговори.
- Вас також може зацікавити:
Чи наблизить Саміт у Швейцарії до миру
Байден не поїде на саміт миру в Швейцарію: названо причину
Україна все ближче до ЄС: чи знайде Київ ключ до "угорського замку"
