У мережі згадали 10 найяскравіших висловлювань російського журналіста Аркадія Бабченка, якого ввечері 29 травня застрелили в Києві.
Відповідну добірку на своїй сторінці в Facebook опублікував український журналіст Юрій Бутусов.
"Іноді журналіст може не писати некролог про колегу-журналіста - тому що загиблий все, що ми хочемо про нього сказати, вже вистраждав, передчував, приміряв і геніально написав сам, - зауважив Бутусов. - Старшина запасу РФ, що став солдатом свободи в Україні... Світла пам'ять".
1. "Але я не розумію, навіщо вбивають суспільно-політичних журналістів. Яку небезпеку ви усунули? Що зміниться? Громадська думка якось зміниться? Що, свобода, яку він відстоював, стане менш цінною в очах тих, в чиїх вона є мало не найголовнішою цінністю? Диктатура, яку він ненавидів і з якою боровся - і у себе в Білорусі, і в Росії, і у вимушеній еміграції в Україну - що, придбає в чиїхось очах якусь привабливість? Зміниться вектор розвитку країни, чи що? Так, щось ми лоханулися з цієї Європою, давай знову назад під васальство Московії – так, чи що? Що, у когось в мізках клацне вимикач, і читачі і слухачі Павла, які поділяли його думку про те, що свобода, права людини, демократія, чесний бізнес, конкурентоспроможний ринок, незалежні суди, громадянське суспільство, верховенство закону, рівність, антиклерикалізм, антифашизм, гідність, честь, чесність, совість - все те, про що він писав і адептом і проповідником чого він був - що, все це втратить, в очах людей свою цінність, і вони вирішать, що рабство, покірність, шовінізм, кумівство і злодійство краще, чи що? Ви навіщо Пашу вбили, виродки?"
2. "Помирати завжди страшно. І двадцять років тому, і зараз, і, підозрюю, навіть через сто років. Тільки страшно по-різному. У вісімнадцять років було страшно, тому що тільки-тільки виліз з-під спідниці матінки. Ти ще не бачив світ. Ти ще не жив. Зовсім. У тебе ще нічого не було... Зараз страх уже інший. Не такий гострий. Якось устаканився, чи що... Зараз я вже продовжив свій рід. Ця ниточка життя не буде розірвана. Адже що таке безсмертя, як не наші діти, вірно? Ми продовжуємося в них. Так що хоча б за це я спокійний. Але страшно, що не побачиш, як зростає твоя дитина. Ніколи більше не зможеш обійняти. І дочка ніколи не зможе обійняти тебе. Ось це вже шкода. Але тут вже нічого не поробиш. Недоліки професії. Треба це усвідомлювати. Треба розуміти, що робота у тебе така - якщо буде потрібно, померти разом з цими людьми".
3. "Я роками ховаю своїх знайомих і друзів. Роками моїх знайомих і друзів відправляють до в'язниць. Я роками жив у страху, боячись будь-якого нічного шереху. Роками чекав арешту. Роками піддавався цькуванню. Роками боявся за свою сім'ю. Я в сорок років став біженцем, без нічого, починаючи заново зламане життя. Я вже тут, вже у новій країні, ховаю своїх нових знайомих. Десять тисяч смертей. Мільйони (!) зламаних доль, зруйнованих життів... та плювати на всі таланти і геніальність людей, які виправдовують окупацію, які заявляють, що сусідня нація неповноцінна і лижуть д*пу тирану і вбивці. Профукали вони всі свої таланти. За велич і бюджетні дотації продали. За смерті і репресії інших. Талант в цьому випадку - обтяжуюча обставина".
4. "Україна стала Україною саме тому, що вона скинула Януковича, а не тому, що він розвалився сам від маразму на своєму троні і все стало добре само собою. І ще тому, що вона скинула його за СВОБОДУ, а не за ковбасу. І ще тому, що вона скинула його за свободу саме ТОДІ, КОЛИ БУЛО ТРЕБА, а не через п'ятнадцять років. Диктатурі потрібно протистояти саме тоді, коли вона є. А не тоді, коли вона сама здохне. Цінуйте можливість скидати своїх диктаторів. вона дає вам шанс зрозуміти цінність свободи".
5. "Спроби грати в демократію з авторитарними режимами в інфантильних товариствах, бажаючих простих рішень складних проблем, одного разу вже привели Європу до катастрофи. Я зараз говорю про гітлерівський фашизм. Спроба говорити з такими режимами мовою демократії - не досягнення, а слабкість. Подібні режими не розуміють цієї мови. З ними треба говорити тією мовою, яку розуміють саме вони. Бити по руках відразу. Негайно. Давати жорстку відсіч. Не дозволяти їм пускати коріння. Давати свободу самовираження людожерів не просто непередбачливо - це небезпечно. На жаль, Захід досі повною мірою не усвідомлює цієї небезпеки. Росія давно вже зрозуміла цинічну думку: грати не за правилами - вигідніше. Особливо, якщо тобі це дозволяють".
Читайте також: Я тій країні, Росії, всі борги віддав - Аркадій Бабченко
6. "Дорогі мої ліберальні співвітчизники. Всі, хто мені пише зараз слова докору. Закликає "схаменутися", говорить, що їм за мене соромно і іншу високоморальну х*йню... Мені тут зустрічалася статистика - в результаті війни 1200 дітей в Україні залишилися без батьків. У коментарях ось поправляють - 1780. Тисяча. Сімсот. Вісімдесят. Дітей. І поки ви, бл*ді, усією країною не станете на коліна перед кожною цією дитиною, я всі ваші трагедії на х*ю крутив. Поки не виплатите репарації, не подивитеся в очі кожної матері, не сходите на кожну могилу, не відновите все знищене, не вилікуєте всіх покалічених, і не доведете, що ви змінилися і усвідомили - н*х*й ідіть. Так, сподіваюся, зрозуміло?"
7. "Десантник-доброволець! Знай, що, якщо ти випадково заїдеш на територію України, твій командувач скаже: "У нашій повітряно-десантній бригаді втрат немає", твоя дружина передасть твій телефон іншій людині, яка скаже, що це ти, а з хреста на твоїй могилі знімуть табличку з твоїм ім'ям. Армія тебе кине, синку. Завжди".
8. "А історична іронія полягає в тому, що це не теракт, ні у кого наміру вбивати невинних пасажирів не було, збивати пасажирський "Боїнг" і справді не збиралися, і, безумовно, Володимир Путін поняття не мав про пересування кожного конкретного "Бука" і про кожен конкретний пуск кожної конкретної ракети. Він взагалі просто підписав стратегічний папір про надання військової допомоги народу братської Новоросії, а далі закрутилося вже саме. Але повісять саме його. І вчора хлопці самі зробили все, щоб це відбулося. Не скоро. Не завтра. І не через рік. Але - відбулося. Цей "Боїнг" асоціюється тепер з безпосереднім вбивством. З наміром. З терактом. І з Путіним, що керував всім цим. І більше ніяк інакше".
9. "З приводу Одеси можу сказати тільки одне. Озброєні люди прийшли за спинами ментів, бажаючи бійні і трупів? Озброєні люди отримали бійню і трупи. Вони думали, що це будуть не їхні трупи? Ні. Це будуть і їх трупи теж. Всім російським "патріотам", що горланять тепер про фашистів і бажаючим "закатати хохлів в асфальт" - ви думаєте, не буде і ваших трупів? Ні. Будуть і ваші трупи. Якщо почнеться по-справжньому - без ваших трупів не обійдеться. Ніяк. Повірте. Ви чекали, що буде якось по-іншому? Що досить побризкати істеричною слиною в монітор, і жидоюандерівці самозакатаються у асфальт і іннігілюються? Що їх можна викрадати, вбивати, бити, кидати гранату в блокпост, а вони у відповідь будуть в ясна цілувати? Ні. Вони будуть чинити опір. Якщо людей почати вбивати - вони будуть вбивати у відповідь".
10. "Я обов'язково повернуся в Москву. Є у мене там ще одна справа. На першому ж "Абрамсі", який буде йти по Тверській, в люку, під прапором НАТО, буду стирчати я. А вдячні росіяни, забувши про Крим, будуть кидати визволителям квіти і, опускаючи очі, просити гуманітарної тушонки. І копати ногами пам'ятник Путіну, кажучи, що вони не знали і в душі завжди були проти. Запам'ятайте цей твіт".
Як повідомляв "Апостроф", раніше в мережі звернули увагу, що Росія навіть не намагається приховати свою причетність до вбивства Аркадія Бабченка в Києві.
