Рука людини з синьо-жовтими браслетами, знайдена в масовому похованні в Ізюмі, фото якої облетіло весь світ, належить Сергію Сові - дружина впізнала чоловіка.
Про це повідомляють "Факти".
Після звільнення Ізюму на Харківщині у лісі було знайдено понад 440 могил вбитих і закатованих цивільних людей та українських солдат, що боронили Україну. Одна зі світлин процедури ексгумації облетіла весь світ, бо стала символом незламності кожного українця та черговим доказом звірств рашистів.
Мова йде про руку із двома синьо-жовтими браслетами – саме по ньому Оксана Сова впізнала свого 36-річного чоловіка Сергія Сову з Нікополя, Дніпропетровської області, який боронив Україну ще з 2014 року та до останнього патрона бився за Україну із російською армією.
Вона розповіла, що Сергій з дитинства захоплювався спортом, десять років займався боксом, мав звання кандидата у майстри спорту, був чемпіоном України серед юніорів. Після одруження вони займалися сімейною справою – розведенням професійних порід та дресируванням собак, які потім ставали чемпіонами престижних змагань. Також народили двох дітей – 14-річного Марата та 9-річну Еліну.
Окрім кінології, ще однією справою життя коханого стала армія. Він сам вирішив піти на строкову службу, проходив її у Повітряних Силах України. А у 2014 році, коли почалась антитерористична операція, Сергія мобілізували у першу хвилю і він потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр".
"Чоловік мужньо боронив Піски, доставляв боєприпаси в Донецький аеропорт, пройшов непростий шлях. Через рік демобілізувався, аби відпочити та побути з родиною. Втім, надовго його не вистачило, бо постійно телефонували побратими й просили його, як професіонала своєї справи, повернутись. То ж невдовзі Сергій підписав контракт із тією ж 93-ю бригадою й продовжив воювати на посаді старшого стрільця. За зразкову службу він як старший солдат був відзначений численними нагородами", - розповіла Оксана.
За її словами, напередодні повномасштабного вторгнення Сергія відправили на навчання у Десну, він мав отримати кваліфікацію бойового медика. А після 24 лютого, його з побратимами відправили боронити рубежі Харківської області. У квітні він перебував на ізюмському напрямку.
"Наша остання розмова була 19 квітня вранці. Він мені сказав, що за 3−4 дні до цього їх накривала авіація рашистів, артилерія та танки йшли на них. Супротив з нашої сторони був менший, бо нам бракувало зброї, аби гідно відповідати. Сергій казав, що першими гинули мобілізовані, тому що менше досвіду. На 19 квітня було шість "двохсотих" з роти. І чоловік казав, що є наказ стояти до кінця, то ж робитиме це. Але наскільки їх вистачить, невідомо. Після того зв'язок обірвався…", - поділилася жінка.
Через кілька днів вона подала заяву у військкомат та частину, здали ДНК-зразок. Від військової частини прийшла відповідь, що на позиції на полі бою Сергія не виявлено - його офіційно визнали безвісти зниклим. Тож всі ці 5 місяців Оксана з друзями й побратимами чоловіка розшукували його, де тільки можна.
Вона розповіла, що після звільнення Ізюму навіть не думала, що могилу Сергія Сови знайдуть в тому лісі, тому що позиції були геть в іншому місці, лісопосадці.
"Потім почали з'являтись світлини з ексгумації, й жодної секунди в мене не було сумніву, що це мій Сергій. Я впізнала свого чоловіка за численними татуюваннями, тому що на тілі були великі зображення — це голова сови, зображення черепа, самурай з китайськими ієрогліфами. Навіть витатуйоване ім'я доньки залишилось на руці. Й жовто-сині браслетики. З цими браслетами Сергій не розлучався з 2014 року. Ще тоді, коли він йшов на війну, їх йому як обереги подарували наші діти. Синочок тоді пішов у перший клас, а донечці виповнився рік. На шиї чоловіка ще були срібні ланцюжки із зображенням Архангела. Наскільки я зрозуміла, рашисти їх зняли та забрали… Ще у кишенях форми Сергія мають бути іграшки від "кіндера", які йому часто віддавала Елінка", - розповіла Оксана.
Після упізнання чоловіка та батька її дітей, старший син написав листа Володимиру Зеленському на сайті президента України – у своєму зверненні він прикріпив світлину тієї самої руки з браслетами та попросив допомоги якнайшвидше повернути батька додому для гідного поховання, а також - надати тату винагороду посмертно.
Раніше ми публікували моторошні історії, які очевидці розповіли про загиблих в Ізюмі.
