Вчені з кембриджського Інституту астрономії (Великобританія) за допомогою космічного телескопа XMM-Newton зафіксували пульсацію "корони" надмасивної чорної діри в сузір'ї Центавра.
Результати цих досліджень опубліковані в журналі Nature Astronomy.
Як сказано в публікації, Вільям Ельстон з кембриджського Інституту астрономії і його колеги досліджували сверхмассивную чорну діру в активному центрі галактики IRAS 13224-3809, розташованої в сузір'ї Центавра, на відстані близько мільярда світлових років від Сонця.
Яскравість цього змінного рентгенівського джерела за лічені години змінюється в десятки разів. Такі спалахи "підсвічують" навколишні скупчення матерії за тим же принципом, як кажани використовують ультразвук для ехолокації.
Астрономи вивчають чорні діри за поведінкою газопилових хмар в її безпосередніх околицях. Під дією потужної гравітації речовина хмар сильно прискорюється, закручується і розжарюється, випромінюючи в широкому діапазоні хвиль.
Це випромінювання дослідники спостерігали за допомогою космічного телескопа XMM-Newton. Потрібні дані були зібрані в 2011-2016 роках, упродовж загалом 23 діб.
Надмасивна чорна діра, як і передбачалося, виявилася оточеною аккреційним диском газу і пилу. У центральній його частині розташована "корона", в якій скупчуються розпечені до мільярдів градусів вільні електрони, що створюють спалахи рентгенівського випромінювання.
Вчені виявили, що синхронно з такими спалахами змінюється і розмір корони.
Як повідомляв "Апостроф", в NASA створили комп'ютерну симуляцію, яка показує, як надмірна сила тяжіння чорної діри спотворює світло і деформує її зображення.
