У ніч на 1 серпня російські війська атакували Україну 35 ракетами різних типів і 185 безпілотниками. Утім через дефіцит ракет до комплексів Patriot українським повітряним силам вдалося збити лише одну із 27 російських балістичних ракет.
Президент Володимир Зеленський закликав партнерів надати засоби для протидії балістиці. Саме дефіцит перехоплювачів проти балістики, додав президент, лише заохочує Росію наносити такі удари проти життя.
"Дуже важливо, щоб партнери почули, що ці засоби потрібні не десь на складах для можливих сценаріїв, а тут і зараз, щоб російську війну можна було стримати й зупинити в Україні. Кожен пакет із антибалістикою зберігає життя наших людей. І кожна ніч, коли її немає, призводить до жертв", — написав Зеленський.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Примітно, що саме дефіцит перехоплювачів проти балістики став основною темою нещодавніх зустрічей президента України Володимира Зеленського зі своїми колегами під час візиту до США.
Під час зустрічі з чинним президентом США Дональдом Трампом Зеленський обговорював саме посилення протиповітряної оборони України. Крім того, Зеленський провів особисту розмову із прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу.
Своєю чергою, міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар провів телефонну розмову зі своїм українським колегою Андрієм Сибігою. Вони скоординували позиції щодо іранської балістичної загрози.
Звертаю увагу, що ці контакти відбувалися на тлі погроз Ірану завдати "удару відплати" балістичною ракетою малої потужності по одному з українських морських портів.
Тому не випадково основною темою двосторонніх зустрічей українського президента було посилення протиповітряної оборони України і загроза з боку Ірану.
Щодо загроз Ірану завдати "удару відплати", зауважу, що за інформацією американської розвідки, Іран до початку ескалації напруги у Перській затоці міг мати понад 3 тисячі балістичних ракет різного типу. Водночас кількість крилатих ракет, за оцінками американської сторони, набагато більша.
15 березня 2022 року командувач Центрального командування США (CENTCOM) генерал Кеннет Маккензі заявив, що Іран має більше 3000 балістичних ракет, багато з яких можуть досягти території Держави Ізраїль.
У попередньо написаній письмовій заяві Маккензі назвав ракетні сили Ірану найбільшою загрозою безпеці регіону і зазначив, що Іран розробив арсенал балістичних ракет, здатних нести ядерні боєголовки, і неодноразово здійснював їх випробування. Він повідомив Комітету, що за останні 5—7 років Іран вклав значні кошти у свою програму створення балістичних ракет.
У цьому випадку варто згадати, що 2008 року в Ізраїлі з’явилась інформація, що Тегеран передав "Хезболлі" "сотні ракет" Fateh-110. Але більша частина з них була знищена авіаударами ізраїльських повітряних сил.
Початком іранської ракетної програми можна вважати середину 80-х років минулого століття.
Тоді 1985 року Іран спромігся закупити у Лівії ракети Р-17 комплексу "Ельбрус", який більш відомий, як "Скад". Крім того, "Скади" були закуплені у КНДР, які той у 70-х отримав від Єгипту, а у середині 80-х локалізував під назвою "Нодон".
За оцінками спеціалістів, всі іранські ракети базуються виключно на двох джерелах: радянській Р-17 від «Скади» та 9М21 від "Луни-М". У модернізації та розробці похідних варіантів брали участь не тільки іранські фахівці, але й КНДР. Зауважу, що у допомозі зі створення ракет Fateh США офіційно 2006 року звинуватило китайську Great Wall Industry.
Іранська тактична балістична ракета Zolfaghar належить до сімейства Fateh-110. Але від ракети попереднього покоління вона відрізняється дальністю польоту, яка становить до 700 км. Крім інерційної системи наведення, ракета використовує GPS, а також комерційні системи GNSS. Бойова частина ракети відділяється під час заходження на ціль. Це значно ускладнює її виявлення, відстеження та знищення.
Примітно, що Zolfaghar з’явилася після введення проти Росії санкцій 2014 року.
Головна проблема цих ракет полягає в тому, що Fateh-110 і Zolfaghar є балістичними ракетами, а їх, в принципі, вкрай важко перехопити. Також треба розуміти, що потужність бойової частини Fateh-110 у 2–2,3 раза більша, ніж у крилатої ракети типу "Калібр".
Єдиний спосіб знешкодити балістичну ракету — це так зване кінетичне перехоплення, коли в неї врізається інша ракета. Балістичні ОТРК Zolfaghar можуть збивати тільки Patriot PAC-3 та франко-італійська SAMP/T. Однак наскільки вдало Повітряні сили зможуть перехоплювати іранські ракети - це залежить від кількості ЗРК.
Зауважу, що Ізраїль має одну з найефективніших у світі багаторівневих систем протиракетної оборони (ПРО), яка спеціально оптимізована для перехоплення балістичних ракет різних радіусів дії.
Оборона побудована за принципом розподілу висоти та дальності польоту ворожих ракет.
Найвищий ешелон — космічне перехоплення (Arrow 3).
Знищення балістичних ракет великої та середньої дальності (зокрема іранських ракети типу Fattah чи Shahab) поза межами земної атмосфери. Діє на висотах понад 100 км і на дальності до 2400 км. Використовує кінетичне перехоплення (пряме влучання hit-to-kill"). Це дозволяє безпечно нейтралізувати ракети з ядерними, хімічними або звичайними боєголовками ще в космосі.
Верхній ешелон — стратосфера (Arrow 2).
Перехоплення балістичних ракет у верхніх шарах атмосфери (стратосфері) на відстані до 100 км від пускової установки. Працює як дублюючий рівень, якщо ракета прорвала космічний щит Arrow 3. Знищує цілі за допомогою осколково-фугасної бойової частини спрямованої дії.
Середній ешелон — David's Sling ("Праща Давида").
Ліквідація тактичних балістичних ракет (малої дальності), а також великих важких ракет і крилатих ракет на дальностях від 40 до 300 км. Перехоплювачі системи використовують унікальну технологію оптичного та радіолокаційного наведення для безпосереднього тарана цілі у повітрі.
Під час масованих атак Ізраїль діє спільно із Командуванням ЗС США, американськими есмінцями ПРО у Середземному морі, а також комплексами THAAD, розгорнутими в регіоні.
Наразі Ізраїль уникає прямого постачання Україні своїх флагманських систем протиповітряної оборони, таких як "Залізний купол" чи Arrow Україні. Позиція офіційного Єрусалима, до певного часу, пояснювалася небажанням провокувати Росію в Сирії і небажанням виснажувати власні дефіцитні резерви. Проте Ізраїль суттєво допомагає українській стороні технологічно, шляхом передачі нелетальних засобів і тристоронніх оборонних ланцюжків.
Так, наприклад, у другій половині 2025 року Ізраїль за посередництва Сполучених Штатів почав передавати Україні свої застарілі батареї Patriot (модифікації PAC-2), які ізраїльська армія офіційно вивела з експлуатації. Комплекси спочатку відправили з Ізраїлю до США для капітального ремонту й модернізації.
Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що щонайменше один ізраїльський комплекс Patriot активно захищає українське небо. Очікується постачання додаткових пускових установок та ракет-перехоплювачів за цією ж лінією.
Крім того, Ізраїль передав Україні обладнання, радари та програмне забезпечення для інтеграції фірмової "розумної" системи раннього попередження про повітряні удари. Увесь технологічний пакет від Ізраїлю вже на території України. Зараз триває складний процес синхронізації цієї розробки із загальною державною мережею радарів ЗСУ, ДСНС та системами виявлення цілей.
Оскільки Росія атакує Україну дронами-камікадзе типу Shahed, а Ізраїль регулярно зазнає атак цими ж БПЛА з боку проіранських проксі-груп, країни ведуть офіційний стратегічний діалог та обмінюються тактичними даними про те, як ефективно та дешево збивати безпілотники.
Я не виключаю, що під час розмови Зеленського з Нетаньягу український лідер піднімав питання розширення допомоги, зокрема, надання сучасної системи David's Sling ("Праща Давида"), яка продемонструвала унікальну ефективність в Ізраїлі проти балістики.
Посилення прямого діалогу з Ізраїлем є критично важливим, оскільки це єдиний спосіб отримати дозвіл на постачання протиракетних систем із третіх країн, навіть якщо США не дають ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів.
Діалог з Ізраїлем дозволяє просити про постачання вже готових ракет безпосередньо з ізраїльських складів чи складів армії США через фінансові програми закупівлі, що оминають потребу у розгортанні складного ліцензійного виробництва під час війни.
